Боротьба: міністр начхав на думку комісії і перепризначив тренерів. Один з них - громадянин РФ

Такого, здається, ще не було. 3-4 грудня в Міністерстві молоді і спорту України експертна комісія на конкурсній основі заслуховувала претендентів на посади тренерів національних збірних з вільної і греко-римської боротьби.

Програми кандидатів на посади слухали 16 членів Комісії з конкурсного відбору претендентів на посади державних та головних тренерів штатної команди національних збірних команд України з видів спорту. В їх числі - олімпійський чемпіон з бігу на 100 і 200 метрів Валерій Борзов, срібна призерка Олімпіади-1980, п'ятиразова чемпіонка світу з академічного веслування Ніна Уманець, директор департаменту олімпійського спорту, колишній легкоатлет Роман Вірастюк, начальник відділу єдиноборств Нельсон Гайріян, бронзова призерка Олімпіади-2000 в потрійному стрибку Олена Говорова, голова експертної ради з питань підготовки національних збірних команд до Олімпійських ігор Микола Костенко, з першим заступником міністра молоді та спорту Ігорем Гоцулом на чолі.

На посаду наставника збірної з греко-римської боротьби претендували четверо спеціалістів: Артур Дзигасов, котрий очолює команду останніх шість років, колишній призер чемпіонатів світу та Європи Дмитро Тимченко, досвідчений тренер Віктор Лозовий і майстер спорту міжнародного класу Сергій Андрєєв.

За підсумками слухання експерти вирішили залишити на посаді Артура Дзигасова. Співвідношення голосів — 11:5. І то не дивно, адже на цьогорічному чемпіонаті світу збірна України здобула дві нагороди - срібло Жана Беленюка і бронзу Ленура Темірова.

Тренувати збірну з вільної боротьби попервах хотіли три спеціалісти. Правда, один з них, Руслан Савлохов, котрий очолював команду останніх 16 років, вирішив зняти кандидатуру на користь одного зі своїх колишніх підопічних, п'ятиразового чемпіона Європи Олександра Захарука, котрий з 2018 року обіймав посаду старшого тренера збірної. Крім того, тренувати національну команду збирався бронзовий призер чемпіонату світу-1982 Григорій Данько.

Критичною більшістю голосів, 14 проти 2-х, переможцем таємного голосування став Захарук.

Для затвердження Дзиґасова і Захарука залишалася формальність у вигляді підпису міністра спорту Ігоря Жданова. Формальність, бо раніше прецедентів, коли б очільник міністерства не погоджувався з рішенням Комісії з конкурсного відбору не було. Однак не цього разу.

Під тиском новообраного президента Асоціації спортивної боротьби України Олега Кравченка пан Жданов не встояв. Аргумент у борцівського керівника був наступний: виконком АСБУ підтримав інших спеціалістів. При цьому пан Кравченко змовчав, що, приміром, кандидатури Захарука члени виконавчого комітету не розглядали взагалі, а Дзиґасова він намагається усунути вже другий рік поспіль. І то за умови, що саме з приходом цього тренера і нового штабу у складі чемпіона світу-2006 Володимира Шацьких, олімпійського призера Армена Варданяна і особистого наставника Армена Мурада Сарґсяна результати виступів українських класиків суттєво поліпшилился. Розумного пояснення, чим саме Кравченка не влаштовує Дзиґасов, досі не пролунало.

Так чи інакше, Ігор Жданов до очільника АСБУ прислухався і, проіґнорувавши висновок експертної комісії, одноосібно постановив: збірні України з вільної і греко-римської боротьби очолять відповідно Григорій Данько та Сергій Андрєєв.

Впродовж двох тижнів у стінах Міністерства молоді і спорту точилася кулуарна боротьба. Дзиґасов і Захарук, які вже начебто святкували перемогу і націлювалися на серйозну роботу, опинившись біля розбитого корита, намагалися довести свою правоту з допомогою юридичних важелів. Та все марно.

Врешті, сьогодні обидва тренери разом із капітанами збірних з вільної і греко-римської боротьби Валерієм Андрійцевим та Миколою Кучмієм, а також віце-президентом АСБУ Норіком Ґеворкяном вирішили заявити про те, що сталося, на повен голос. У стінах аґенції УНІАН вони зібрали прес-конференцію. На яку, правда, збіглися й опоненти з відомими борцями Андрієм Калашниковим, Андрієм Стадником, Тарасом Даньком та Василем Федоришиним на чолі. Троє перших — олімпійські призери. Федоришин теж колись мав олімпійську медаль, але змушений був її повернути через вживання допінгу.

Уся ця ватага приблизно з 20-ти душ заповнила фойє аґенції УНІАН і намагалася проникнути в залу для прес-конференції. Єдиному охоронцеві вартувало чималих зусиль, щоб не допустити сторонніх осіб на територію, де має працювати преса. “Уявляєте, тут 20 лобів з поламаними вухами. Якщо вони захочуть, то все тут рознесуть. Я їм нічого не зроблю”, - каже чоловік співрозмовникові в телефонну трубку.

“Шо ти не здороваєшся, чучало?” - ловить мене на вході за руку згадуваний борець Федоришин. Оскільки вступати в суперечку з одурманеним власним розумінням законності спортсменом, особливо в такій ситуації, марно, вирішив мовчки вирватися і попрямував туди, де “групі підтримки”, на щастя, проходу не було.

“Новообраний президент Кравченко спершу проявив принциповість, а потім вирішив самоусунутися, - здивував новиною Норік Ґеворкян. - У мене на руках — оригінал заяви Олега Миколайовича про відставку (див. нижче). Датована ця заява 6 грудня, тобто відразу після скандальних подій у міністерстві. Така позиція мене дивує подвійно, адже, скажімо, на посаду тренера збірної з греко-римської боротьби він висунув свого бізнес-партнера Сергія Андрєєва, який впродовж останніх 27-ми років до боротьби не був причетним взагалі. До того ж ми отримали інформацію, що після анексії Кримського півострова Росією пан Андреєв отримав російський паспорт. Звісно, я не беруся судити, що то від нелюбові до нашої держави, адже можна не мати українського паспорта і любити Україну більше, ніж окремі місцеві патріоти”.

На жаль, пан Ґеворкян дав перефотографувати лише оригінал заяви, а дані паспорта РФ громадянина Андреєва, виданого 14.10.2014 у Сімферополі, вирішив з етичних міркувань не тарижувати.

“Звістку про те, що я більше не тренер збірної, отримав під час зборів у санаторії “Шаян” на Закарпатті, - каже Артур Дзиґасов. - Нам створені прекрасні умови для роботи, все необхідне для того, щоб добре підготуватися до сезону-2019, важливого з тієї точки зору, що в ньому розігруватимуться олімпійські ліцензії. Чесно кажучи, мені важко сказати, чому у президента АСБУ таке ставлення до мене. Що вимагається від тренера? Результат. Я його дав, але цього теж виявилося замало”.

“В українській вільній боротьбі склалася конфліктна ситуація, - каже срібний призер Олімпіади-2012 Валерій Андрійцев. - Частина людей не хотіла бачити на посаді тренера Руслана Савлохова. Руслан Сосланович вирішив не йти на загострення і пішов з посади добровільно. Однак у тому й річ, що інша частина не сприймає на тому ж пості Григорія Данька. Вважаю, що Захарук — ідеальна компромісна кандидатура, яка влаштовує всіх”.

“Опоненти дорікають, мовляв, мені бракує п’ятирічного тренерського стажу в лавах збірної, - бере слово Олександр Захарук. - Але то нісенітниці, адже у боротьбі я 33 роки, усі тонкощі тренувального процесу пізнав і як спортсмен, і як тренер. Також зважте, що боротьба — то такий вид спорту, де тренер повинен демонструвати технічні тонкощі на килимі. Розумієте, мені 42, а я вже не вважаю себе молодим тренером. Мій особистий тренер Михайло Чаповський завершив кар’єру в 44. Усьому свій час”.

Зрозуміло, що Олександр натякнув на вік 64-річного Григорія Данька. Те саме, взявши слово, підкреслив відомий журналіст, колишній член виконкому АСБУ Сергій Савелій: “Мені 63 і як би мені того не хотілося, але молодим перспективним журналістом назвати себе не можу. При всій повазі до Григорія Данька, треба розуміти, що молоді спеціалісти на такій посаді здатні принести користі більше”.

Ситуація, що склалася в середовищі української спортивної боротьби — безпрецедентна і підсумок конфлікту спрогнозувати складно. Зрозуміло одне: від кулуарних перепалок найперше страждає справа. Дуже влучно висловився з цього приводу Жан Беленюк: “Найцікавіше абсолютно ніхто, як з боку асоціації, так і з боку міністерства, не поцікавився у спортсменів національної збірної команди думкою з цього приводу. Неначе це взагалі нас не стосується. Вони там нагорі вирішили, значить так тому і бути! Я особисто вважаю, що це категорично неправильний підхід”.