Захарук: Посада тренера збірної з вільної боротьби куплена в міністерстві молоді і спорту

Українська борцівська спільнота продовжує вирувати у зв’язку зі скандалом, спричиненим рішенням міністра у справах молоді і спорту Ігорем Ждановим, котрий вирішив у супереч рекомендації міністерської ж комісії призначити тренерами збірних з вільної та греко-римської боротьби відповідно Григорія Данька та Сергія Андрєєва. То за умови, що 18 експертів, до числа яких входять олімпійські чемпіони, відомі спортсмени, тренери та функціонери віддали голоси за Олександра Захарука та Артура Дзиґасова.

П’ятиразовий чемпіон Європи Олександр Захарук сам звернувся в редакцію UA-Футболу. Щоб поділитися протоколом засідання комісії, отриманим на домашню адресу невдовзі після Нового року.

Фотогалерея

- Те, про що йдеться у цьому документі, є фактичним підтвердженням неподобства, до якого вдався міністр Жданов, - каже пан Захарук. - Тепер у мене є моральне й юридичне право звертатися з позовом до суду.

Зауважу, що зі мною зустрічалися віце-президенти Асоціації спортивної боротьби України (АСБУ) Копитко і Прощук. Від них отримав пропозицію працювати разом на посаді старшого тренера з розширеними повноваженнями. При головному тренері Даньку. Я цю пропозицію відкинув виключно через те, що мені з Григорієм не по дорозі. Не бачу з цим тренером жодної перспективи розвитку вільної боротьби в нашій державі. Проте найперше мене обурило те, як саме Григорій Данько прийшов на посаду. Треба називати речі своїми іменами: посада куплена в міністерстві молоді і спорту. Тому я не вважаю Данька легітимним тренером.

Власне, через те з представниками АСБУ, які й просунули кандидатуру Данька, на компроміс іти не збирався. Хоча заступники міністра спорту Гоцул і Даневич, з якими мав зустріч перед новим роком, саме на пошуках компромісних варіантів з опонентами й наполягали. Але це виключено. І не тому, що я такий впертий. Якби Данько виграв чесно, я б перший потис йому руку і побажав успіху. Але у нас ситуація інша. До такого керівництва я в опозиції. Будь-яких контактів із Григорієм Даньком я уникаю.

- Ваш опонент теж має аргумент — його підтримав виконком АСБУ.

- Будемо говорити прямо: оновлений виконавчий комітет АСБУ ставив за мету найперше прибрати з посади тренера збірної з вільної боротьби Руслана Савлохова. Проте Мінмолспорту профільна асоціація могла лише рекомендувати. Врешті, Руслан Сосланович позбавив своїх недругів головного болю і пішов сам. Однак цього комусь виявилося замало і мене почали звинувачувати в тому, що я ставленик Савлохова. Нісенітниця, бо те, що торік я працював у штабі колишнього головного тренера ще ні про що не говорить. Рішення я приймав самостійно і маю власне бачення розвитку боротьби, на вихід з тієї кризової ситуації, в якій ця боротьба опинилася.

- Що у вашому розумінні означає словосполучення “піти в опозицію”?

- З уст заступників міністра пролунала пропозиція, залишитися старшим тренером, але очолити молодіжну команду до 23-х років. Окрему роботу дорослої збірної і команди U23 практикують у багатьох країнах світу. Звісно, без спільних зборів і дотримання єдиної системи не обходиться, але в цілому ці команди і їхні тренери одне від одного не залежать. Тим паче, що календарі обох команд один із одним не перетинаються. Що така практика можлива в нас і що посаду головного тренера збірної U23 можуть запропонувати мені, сказав особисто Ігор Гоцул. На такий компроміс я попередньо погодився. Але тільки в цьому форматі, відмітаючи будь-які інші. До того ж із посади старшого тренера збірної мене не знімав ніхто. Контракт, який підписували торік, я, Александріді і Тосоєв наразі в силі. Чекаємо рішень від Ігоря Гоцула і самого міністра Ігоря Жданова.

- У такому разі, хочете ви того чи ні, контактів з Григорієм Даньком вам уникнути не вдасться.

- Це спілкування було б мінімальним. Тому я й не хочу працювати в одній команді. Так само як не маю наміру вставляти палиці в колеса. Нехай доводить, що він чогось вартий. Тим паче, що хлопцям, які виступають за збірну, успіху бажаю завжди. Але Данько — то вчорашній день. Його поїзд вже пішов. Зі спорту треба йти на піку. Як спортсменам, так і тренерам. Спортсмен має не засиджуватися до того моменту, поки з’явиться молодий, який витре об нього ноги.

Тренер теж не може орієнтуватися лише на старі здобутки. А нових у Данька не було дуже давно. За той час у боротьбі змінилося чимало, майже все. Як в українській, так і в світовій. До того ж всі, хто причетний до боротьби, прекрасно знають Данька і його ставлення до тренувального процесу. Граничного зосередження на справі Григорій не демонстрував ніколи. Не думаю, що тепер щось зміниться. А це важливо, бо наша команда має проблеми зі складом. Треба думати про зміну поколінь. Вікові спортсмени демонструвати результатів, які у них були раніше, вже не здатні. А рівноцінної молоді наразі немає. Точніше, таланти є, але вони сируваті.

Власне, півтора року, які залишилися до Олімпіади, було б достатньо для того, щоб довести команду до того рівня, щоб не лише здобути ліцензії, але й претендувати на олімпійські медалі. Часу мало, але за умови максимальної самовіддачі нічого нереального немає. При цьому викладатися повинні не лише окремо взяті тренери чи спортсмени, а вся вертикаль загалом. Головний тренер має тісно співпрацювати і відчувати підтримку особистих тренерів спортсменів, представників обласних осередків АСБУ.

- Ви, мабуть, читали, що опоненти звинувачують вас, мовляв, до боротьби, за винятком останнього року, ви теж тривалий час не були причетні, займалися бізнесом.

- Важко коментувати такі звинувачення. У спорті я 33 роки і в боротьбі, мабуть, розбираюся трохи краще, ніж ті, хто розкидається такими заявами. Те, що я не отримував тренерської зарплати, ще не означає, що тренерською діяльністю я не займався. Усі ці роки з боротьбою був пов’язаний нерозривно. Працював з різними командами, проводив майстер-класи, займався з окремими хлопцями. Зокрема проводив індивідуальні тренування з окремими спортсменами на базах збірної в Конча-Заспі і Святошині. Повірте, тренерського досвіду в мене набагато більше, ніж дехто думає.

- Ви вже назвали стан, у якому опинилася наша вільна боротьба, кризовим. Який вихід із ситуації?

- Криза є, але критичною ситуацію не назвеш. Так, на останньому чемпіонаті світу медалей не було. Але ситуація могла б повернутися по-іншому, якби не випали з обойми через проблеми зі здоров’ям олімпійський призер Валерій Андрійцев і володар бронзи чемпіонату світу-2017 Андрій Яценко. Це — лідери команди і, що показово, саме їх назвав своїми головними надіями Григорій Данько.

Зате значно обнадійливішим назвав би виступ збірної на чемпіонаті світу U23, куди возив команду як керівник делегації. Тарас Маркович і Богдан Грицай здобули бронзові нагороди, двоє борців боролося за вихід у фінал. Крім того, ще мінімум дві реальних медалі ми втратили. Мали бути у трійці Петро Білейчук і Олексій Борута. Могамед Закірієв у півфіналі взагалі вів 8:2, але з однієї зав’язки програв шість балів відразу.

Ці хлопці мають серйозний потенціал. Не обов’язково виводити їх на пік форми вже й зараз. Завдання головного тренера у цей час — відчути команду, склад і правильно підвести хлопців до головного старту чотириріччя. Для цього треба чітко визначитися з планом підготовки, критеріями відбору. Презентуючи свою програму на розсуд конкурсної комісії міністерства, я ці аспекти прописав. У моїй програмі було чимало новинок. Скажімо, збирався проводити спільні збори зі збірними інших країн. Навіть мав список команд і попередні домовленості з ними. Наша біда в тому, що хлопці тренуються між собою, звикають до постійних спаринг-партнерів і відповідно користі з їхніх спарингів немає. Звичайно, збори в Конча-Заспі комфортні, однак для зросту треба шукати варіанти підготовки з закордонними командами.

Також збирався налагодити контакти з особистими тренерами спортсменів. У моєму розумінні борець і його наставник мають приїжджати на збори тандемом. Хотів застосувати до кожної вагової категорії і кожного її представника індивідуальний підхід. Скажімо, акцентував би увагу на тому, що помилково в легких вагах стояти, працювати на атаках у відповідь, зустрічати і кидати зворотнім захватом. Це смерті подібно. Потрібно працювати першим номером, активно, проводити атаки самому. Ще одна проблема стосується відсутності партерної боротьби. Її немає у всіх вагах. Усі, включаючи досвідчених Хоцянівського, Квятковського примудрилися в партері накотитися і потрапити під схресний захват. При цьому самі не відповіли з партера практично нічим. Немає оборони в партері і відсутні спроби працювати згори. Збирався приділити цьому компонентові максимальну увагу.

Крім того, сутички треба вигравати з мінімальними затратами енергії. Бо перемогти в окремо взятій сутичці сильного суперника наші хлопці здатні. Однак після цих перемог борці залишають килим із синіми губами. На наступну сутичку-другу у них просто не залишається сил. Як на мене, треба активно починати в стійці і через півтори-дві хвилини в партері боротьбу закінчувати. Це мало б бути єдиним цілим. І арсеналу прийомів достатньо. Але втілити задумане в життя мені не дали. Втім, я рук не опускаю. Тренером працюватиму при будь-яких обставинах. А відповідальність за результат збірної з вільної боротьби після таких рішень тепер повністю лягає на міністерство молоді і спорту.