Історія повторюється. 38 років тому британський парламент проголосував за бойкот Олімпіади в Москві

Імперія знахабніла вкрай. Анексувавши частину української території і ведучи бойові дії на сході нашої держави, Російська Федерація паралельно влізла брудним чоботом на територію Сирії. Бомбардування міст Алеппо, Тельміру, Пальміри, Думи, Ар-Акки, провінції Хама, бійня при Хішамі, десятки тисяч загиблих – руки кремлівського карлика по лікті в крові.

У списку санкцій цивілізованого світу потрапило сотні російських чиновників і організацій різних рівнів. Тільки збожеволілий звір не збирається заспокоюватися. Вони продовжують цинічно нехтувати загальноприйнятими правилами і засадами. Яскравий приклад – державна допінгова програма, вінцем якої стала сфальсифікована Олімпіада-2014 в Сочі.

Їх ізолюють з усіх боків. І тільки корумповані чиновники з різних спортивних федерацій не здаються. Криваві нафтодолари, можливо, і погано пахнуть, але перед їх кількістю встояти складно. Незважаючи на різні застереження, Росії продовжують довіряти проведення найбільших змагань. Тільки в найближчому майбутньому країна-агресор прийме чемпіонат Європи з боротьби, чемпіонат світу з футболу, Світову універсіаду-2019, чемпіонат світу-2019 з олімпійського боксу.

При цьому загрози бойкоту поки поширюються на локальні змагання і окремо взяті країни. На п'ятому році війни нарешті зрозуміли, що змагатися на території Росії неморально, й українські чиновники. Заключний етап Кубка світу-2017/2018 з біатлону, крім нашої команди, бойкотують США, Чехія, Канада і особисто шведський спортсмен Себастьян Самуельссон.

Радикальний поворот вочевидь намітився після отруєння в англійському місті Солсбері нервово-паралітичною речовиною колишнього російського шпигуна Сєрґєя Скрипаля та його дочки Юлії. Не дочекавшись адекватного пояснення з Кремля, прем'єр-міністр Великобританії Тереза ​​Мей прогнала з території Об'єднаного Королівства 23-х російських дипломатів. Це одне з наймасштабніших вигнаннів з часів Холодної війни. Крім того, уряд Великобританії розглядає можливість вилучення деяких російських активів і закрити певні двосторонні зв'язки.

Зокрема, мова ведеться про можливу конфіскацію у чукотського олігарха Романа Абрамовіча футбольного клубу «Челсі». На громадський осуд, давши згоду працювати на пропагандистський канал «Раша Тудей» під час чемпіонату світу, заслужив тренер «Манчестер Юнайтед» Жозе Моурінью. «Це криваві гроші, які будуть виплачені безпосередньо з російської державної казни» - сказав британський парламентарій Рондда Кріс Браянт.

Але головне – на повен голос заговорили про можливий бойкот Великобританією запоребриківського мундіалю в цілому. Спочатку мова велася про неприїзд дипломатів, потім почали розглядати можливість неучасті збірної Англії, а буквально вчора член британського парламенту від Лейбористської партії Стівен Кіннок запропонував відібрати у Росії ЧС взагалі і провести його в 2019 році в іншій країні.

Дата, треба сказати, символічна, адже рівно 38 років тому, саме 17 березня 1980 року парламент Великобританії проголосував за бойкот країною літніх Олімпійських ігор в Москві. Таке рішення було прийнято в наслідок загострення політичного протистояння між державами Варшавського договору і НАТО, викликаного вторгненням совєцьких військ на територію Афганістану.

Загалом від участі в московській Олімпіаді відмовилися спортсмени з 65-ти держав, серед яких були США, Канада, Туреччина, Корея, Японія, Малайзія, ФРН. Не приїхали в Росію навіть представники «дружнього» комуністичного Китаю. Хоча на зимових Іграх-1980 в американському Лейк-Плесіді вони виступали. Вперше за кілька десятиліть.

Деякі спортсмени з Великобританії, Франції і Греції приїхали на Ігри в індивідуальному порядку за дозволом своїх олімпійських комітетів, але команди Великобританії та Франції були набагато меншими, ніж зазвичай. Як наслідок, найбільшою командою Західної Європи стала збірна Італії, хоча спортсмени-військовослужбовці не приїхали й звідти.

На церемоніях відкриття і закриття Олімпіади 14 команд (Австралія, Андорра, Бельгія, Великобританія, Нідерланди, Данія, Ірландія, Італія, Люксембурґ, Португалія, Пуерто-Ріко, Сан-Марино, Франція і Швейцарія) йшли не під національними стягами, а під прапором МОК. При цьому на табличках, які несли перед прапорами, у деяких з цих країн були написані не назви самих держав, а назви НОК, наприклад, НОК Італії. У Великобританії делегація йшла слідом за табличкою «Британська ОА».

Команда Нової Зеландії також йшла не під національним прапором, а під стягом Новозеландської асоціації Олімпійських ігор та Ігор Співдружності, схожим на прапор МОК, тільки не звичайного білого, а чорного кольору із зображенням білих олімпійських кілець.

Іспанці також йшли під білим прапором з невеликою емблемою НОК Іспанії посередині у вигляді олімпійських кілець і іспанського прапора під ними. При врученні медалей атлетам з цих країн звучали не національні гімни, а гімн МОК. Під національними прапорами з країн Західної Європи виступали лише команди Австрії, Греції, Мальти, Фінляндії, Швеції, Ісландії та Кіпру.

На церемонії закриття Ігор в Москві замість зоряно-смугастого прапора США підіймавсястяг міста Лос-Анджелес.

В американському місті Філадельфія 16 липня, за три дні до відкриття московської Олімпіади, стартували так звані «Олімпійські ігри бойкоту», в яких взяли участь атлети з 29 країн, які бойкотували ігри в Москві, зокрема зі США, Китаю, Канади, Єгипту, Таїланду, ФРН, Кенії, Судану.

Але крім спортивного, на СССР в ті роки чинився величезний фінансовий тиск. З кожним роком, з небажанням виводити війська з Афганістану, санкції посилювалися. Власне, багато в чому саме вони і прискорили розвал імперії.

Історія має властивість повторюватися...