Олександр Косирін: Доля олімпійської збірної України вирішилась у першому матчі з Іраком

Вчора олімпійська збірна України поступилась Аргентині (0:2) у заключному матчі групового раунду змагань і достроково завершила участь в них. Думками про виступ команди Руслана Ротаня на Олімпіаді загалом і у поєдинку з аргентинцями зокрема з кореспондентом UA-Футбол поділився колишній форвард молодіжної та національної збірних України Олександр Косирін. Торкнувся він і досить гострої теми прогалин у дитячо-юнацькому футболі, що накладає відбиток на рівень виконавської майстерності у серйозних міжнародних змаганнях.

- Як і національній збірній, олімпійській не вистачило дещиці, - переконаний він. - Як виявилось, все вирішувалось у першому матчі з Іраком. Наступні два поєдинки, з марокканцями і аргентинцями зіграли здорово. В них виглядали достойно. Молодці. Що стосується поєдинку з Аргентиною, то в ньому у наших олімпійців було кілька сприятливих моментів, у яких могли забити. Аргентинці ж другий м’яч забили, можна сказати, з нічого. Це зробив хлопчик 2006 року народження. 18-річний футболіст вийшов грати за команду, у якій його партнерами є значно старші за віком, і, як-то кажуть, "підобідав", вдало зігравши на добиванні. А перший гол став наслідком "обрізки" гравців української збірної. Це сталося у центрі поля: наші захисники начебто правильно опускались до штрафного майданчика, а от де були гравці опорної зони? Вони провалились і аргентинець з центральної частини поля без завад провів м’яча – і "щічкою" спрямував його у дальній кут. Однак програш у першому турі групового раунду зіграв свою роль – і після двох наступних матчів наша олімпійська збірна вибула з боротьби.

- Все вийшло за сценарієм національної команди на чемпіонаті Європи у Німеччині, наче під копірку…

- Та не тільки на чемпіонаті Європи. А наче під копірку подій, які відбуваються із збірною України вже років зо двадцять. Весь час нам ледь-ледь чогось не вистачає. Буквально бракує якогось одного кроку…

- Як гадаєте, що може приховуватись за цим "ледь-ледь"?

- Все, що завгодно. Починаючи з розвитку дитячого футболу і закінчуючи подіями, які нині мають місце – війною. Щодо цього дискутувати можна годинами.

- Багато хто висловлювали думку, що з Аргентиною у третьому матчі групового раунду Олімпіади нашій команді буде важко. Однак у цій грі з нашого боку було не все так погано.

- Аргентина дійсно міцний суперник. Втім, ті ж збірні Іраку і Марокко теж виглядають непогано. Зараз усі команди навчились грати у футбол. Це не так, як було років двадцять тому, коли Люксембург чи якась інша збірна з малих країн не вміли. Нині все інакше – як на рівні збірних, так і клубів, повторюся, грати вміють усі. І нічого страшного для нашої збірної не повинно бути – будь то поєдинок з французами чи з аргентинцями або марокканцями. Все залежить від вольового стилю, обраної тактики і майстерності. От і все.

- Як ви вважаєте, чи будуть у майбутньому керівники нашого футболу вживати тих чи інших заходів для того, аби клуби УПЛ без будь-яких вагань відпускали своїх футболістів на Олімпіаду? Адже на цих Іграх у нашої збірної відчувалась відсутність оптимального складу…

- Важко сказати. Французи теж грали без семи-восьми футболістів, яких клуби не відпустили. І як виявилось, нічого страшного. У них є ким замінити. А у нас інакше: якщо не відпустили таку кількість гравців, то виходить, що відразу ж виникає проблема, тому що замінити їх ніким. Взагалі проблема ця починається з розвитку дитячого футболу. Адже існують серйозні прогалини: із U-17 йде відразу ж перехід до U-19, а з U-19 – у дорослий футбол. Хлопців, які в нього не потрапляють, відразу ж списують. Втім, зрозуміло, що потрапити вони у дорослий футбол не можуть з природних міркувань – своїх можливостей та якостей, адже з ними потрібно працювати. Якщо брати за приклад таку провідну футбольну державу, як Іспанія, то там якраз все навпаки. У них є команди U-17, U-18, U-19, U-20, U-21, U-22 та U-23! Сім років поспіль футболіст має змогу розвиватися, а після U-23 вже грає за головну команду. Недаремно ж іспанці стають переможцями у різних вікових категоріях на серйозних турнірах – таких, як чемпіонат Європи. Не здивуюся, якщо з таким підходом вони можуть і чемпіонат світу виграти. І що цікаво: будь-якого іспанського футболіста заміни на іншого – і той буде таким же ефективним, адже пройшовши гарну школу, він має необхідну майстерність і адаптованість до дорослого футболу. В Україні ж такого немає через згадані вище прогалини. І це біда нашого футболу. Через це й виникають у наших збірних проблеми. Проскочивши через вікову прірву з команди U-17 до U-19, а потім ще й до головної команди, то брак майстерності відразу ж дає про себе знати. Юнаків потрібно вчити, займатись з ними, розвивати. Тренери хочуть, але в нас не має стільки вікових груп після U-17, як в Іспанії. От і виходить замкнуте коло. І цьому я аніскільки не дивуюсь. Звідси і результати на великих міжнародних змаганнях. Якби ми у процесі підготовки молоді трохи щось налагодили, то можливо з часом наші збірні могли б грати на рівних і навіть обігрувати суперників, проходячи у наступний раунд змагань.

• Більше новин зі світу футболу читайте в режимі Live у Telegram UA-Football