День камбеку для Європи! Акценти глядача на півфіналах Олімпіади

Великий привіт усім, для кого олімпійський турнір завершився з вильотом команди Ротаня. По-перше, ці люди люблять не футбол в Україні, а Україну у футболі – ну, це їхнє право. А по-друге, вони позбавили себе цікавого футбольного дійства у двох серіях. І цей День європейського камбека для вдячного глядача минув не даремно.

Склалося стійке враження, що Олімпіада відбувається в Марокко. У всякому разі, його команду в Марселі підтримували не набагато потужніше, ніж справжніх господарів поля в Ліоні, де стадіон навіть не був заповнений. Але ж Іспанія межує з Францією. Ось що значить бути розпещеними Євро і Лігою чемпіонів.

Ще в Марселі не могли не запам'ятатися птахи, які втратили всякий страх, - за замашками начебто голуби. Схоже, їх тому й прозвали птахами світу, що вони здатні цілою зграєю неляканих тушок кочувати практично весь матч від одного штрафного до іншого. Піднімаючись у повітря лише в безпосередній близькості від м'яча.

Такого ще не бачив. Футбол і голуби. Навіть десь дивно, як до цього пристосувалися футболісти.

Видовищними були обидві гри. Але в цьому сенсі більше сподобалася перша, де моменти біля воріт стали з'являтися з середини першого тайму, та й було їх більше, якщо ми говоримо про основний час. У Ліоні до перерви було нуднувато, і спека пішла через годину гри, але зате вже потім мало не здалося, включно з екстра-таймами.

Марокко вийшло вперед на 36-й хвилині, забивши із законного пенальті. Іспанії знадобилося рівно півгодини, щоб зрівняти рахунок, і ще близько двадцяти хвилин, щоб здобути перемогу. Втім, інтрига не відпускала до фінального свистка, а останнім шансом марокканців уникнути поразки став промах Річардсона на 90+3-й хвилині.

Ну, це якщо не брати до уваги вболівальника, який вискочив на поле через три хвилини і зумів-таки відправити м'яч у ці кляті ворота! І тут мені згадався аналогічний ідіот, який радісно ганяв по полю в Києві, коли "Динамо" Юрія Сьоміна так само кров з носу потрібно було забивати. Дебіли вони і в Африці дебіли...

Єгипет сенсаційно повів у рахунку на 62-й хвилині, а Франція змогла відігратися за двадцять з гаком хвилин потому, перевівши гру в овертайм. І так було зрозуміло, що французи вже їх не відпустять, а коли незабаром був вилучений Файєд, залишилося рахувати хвилини. Їх виявилося сім, після чого було забито переможний гол.

Хоча, знаєте, я б тут не поспішав: ще за шість хвилин Зізо зі штрафного цілком міг зрівняти рахунок, але трохи не влучив у ворота. Тож фактично інтрига померла вже на початку другого екстра-тайму, з контрольним пострілом Олісе.

Цікаво, що за логікою гольових моментів додатковий час малювався якраз у Марселі, тоді як у Ліоні навпаки: перемога у два м'ячі стала б закономірним підсумком двох таймів поєдинку.

Іспанці мінімально перевершили суперника в реальних загрозах воротам. Їхня перемога начебто логічна і справедлива, але здобута, як то кажуть, на носовій хусточці. Тоді як французи прокинулися, коли клюнув смажений півень, але потім за лічені хвилини довели справу до "віртуальних" двох голів, які залишилося матеріалізувати.

В екстра-таймі Єгипту на полі вже майже не було. Тож у підсумку логічною б виглядала навіть велика перемога.

У Марселі про суддівство ми можемо згадати лише в кадровому контексті. Рідкісний випадок, коли узбецький рефері Танташев не зміг продовжити гру через травму, отриману внаслідок фолу марокканця на іспанцеві. Причому він його навіть не бачив і тому виявився до цього абсолютно не готовий. Шкода, суддя не з найгірших.

А ось у Ліоні я заспіваю осанну арбітру Мартінесу. Правий був класик радіо: не ту країну назвали Гондурасом. Бо в цій країні мужики настільки суворі, що плювати хотіли і на тиск домашньої публіки, і на підказки ВАРа, які збивають з пантелику. Після яких якось уже за замовчуванням прийнято змінювати своє початкове рішення.

У районі 90-ї хвилини французи претендували на пенальті за гру рукою того ж багатостраждального Файєда. Вона-то була двохсотвідсотковою, але перед цим Баде його акуратненько так, але якісно підштовхнув у спину руками. А тут – завітайте до телевізора! "Мама в щілину подивилася, подивилася... і вирішила не пускати". Браво!

Крім того, Єгипту ще й неабияк щастило: штанга на 40-й хвилині, за 0:0; штанга і перекладина поспіль на 75-й, за 1:0 на його користь. Але скільки мотузочці не витися...

Найяскравішою фігурою півфінального дня на полі був француз Матета – автор дубля з класично заправленою в труси футболкою в стилі "мама казала, гроші в бідоні". Але справедливості заради, якби не овертайм, я б знову віддав перевагу Ферміну Лопесу, учаснику обох голів Іспанії.

Уже після нього назву француза Олісе з таким же досягненням. У Марокко цього разу запам'ятався "автентичний" Річардсон. У складі Єгипту людей такого рівня не знайшлося.

Так вийшло, що більше за інших у футбол грала Франція, але цього довелося чекати всю першу годину. Іспанці були вірні собі, а Марокко – їм під стать. І лише Єгипет не стільки грав у футбол, скільки намагався героїчно вистояти під натиском фаворита. Крім голу Сабера і згаданого вище штрафного у них не було нічого.

По-людськи їх було шкода, але не більше. Як, зрештою, і Марокко – у фінал вийшли дійсно дві найкращі команди турніру, і це є гут. А Африці позаочі й "бронзи" вистачить – вона в них буде лише третьою в історії, а для мусульманської Півночі континенту це взагалі перші медалі. Та й для всього ісламського світу.

А якщо говорити про вболівальників, то без дикунів, які засвистують гімни країн-суперників, фінальне повітря Парижа точно буде чистішим.

І все-таки мені ближча Іспанія з її футбольною філософією. Франція, за великим рахунком, виглядає поліпшеною копією Англії Саутгейта. Коли талант на таланті сидить і талантом поганяє, а команда тягає вола по шаховій дошці. Але півень клюнув, і звідки що взялося! Прямо бетмени по полю розліталися! Воно вам треба? Справа ваша.

Готуюся вболівати за іспанців. Але якщо французи переграють їх у відкритому чесному бою, так тому й бути. А взагалі фінали часто мають властивість розчаровувати. Тому, якщо ви розраховуєте повернутися на Олімпіаду лише до її кульмінації, не виключено, що найцікавіше ви вже пропустили. Таки великий привіт!

Фото - Getty Images/Global Images Ukraine