Олександр Слободян: Оболонь-Бровар йде еволюційним шляхом

Президент ФК "Оболонь-Бровар" Олександр Слободян підвів підсумки першої частини чемпіонату, згадав про кубковий матч з донецьким "Шахтарем", розповів про політику "пивоварів", а також поділився думками щодо перспектив ФК "Оболонь-Бровар" та українського футболу в цілому.

Про першу частину чемпіонату і про матч з донецьким "Шахтарем"

Враження від першої частини чемпіонату у мене склалися двоякі. Прикро, що грає тільки десять команд у другій лізі. З іншої сторони я чекав від команди трохи більшої кількості набраних очок. Я вважаю, що у нас доволі добротна команда, зі сплаву молодості та досвіду, тому ми могли набрати більшу кількість балів. Проте, мені здається, що саме кубковий матч з чемпіоном України донецьким "Шахтарем" десь трішки зіграв злий жарт з нашою командою. Цей матч не пішов нам на користь у тій мірі, у якій ми сподівались. Зрозуміло, що для команди, яка існувала на той момент всього півтора року, грати проти "Шахтаря" було великою честю. Однак після поєдинку деякі футбольні телепередачі смакували цей матч з невеликим скандальним присмаком. Навіть футбольний експерт Віктор Леоненко виразився, типу, що "Оболонь" виставила автобус. Пан Віктор напевно забувся, що "Оболонь-Бровар" — це команда другої ліги, а "Шахтар" — чемпіон України і постійний учасник Ліги Чемпіонів, і що ринкова ціна одного футболіста "гірників" дорівнює ціні сумарної кількості усієї команди "пивоварів". Для мене виглядало дивним те, що цей матч розглядали мало не через лупу. Так, ми діяли від захисту, але було б авантюрно з нашого боку пресингувати донеччан на їхній половині поля з їхніми прудконогими, швидкими і технічними гравцями. Ми знаємо чимало прикладів, коли з "Шахтарем" намагалися грати у подібному ключі і всі ми знаємо чим це закінчувалось. Ми вибрали компактний варіант гри, аби не дати можливості розбігтися бразильським півзахисникам "гірників". Разом з тим, ми сподівались на власні контратаки і план на гру був таким, що починаючи з 60-ї хвилини матчу на поле вийде наш нападник з видатними фізичними даними Артем Корольчук, а також 17-ти річний Олег Слободян, який добре виконує стандарти і може постачати верховими м’ячами Корольчука. Ми готували на гру певні козирі і ці козирі ми хотіли використати. На жаль, ми не отримали ту кількість стандартів, яку б могли отримати, через не зовсім логічні рішення арбітра. Чому ж вболівальники пішли з трибун не задоволені? — Вони не погодились з головним арбітром матчу. Також прикро було пропускати гол з пенальті за десять секунд до фінального свистка.

Можна сидіти у студії, дивитись багато разів повтори того чи іншого моменту, жувати той, чи інший епізод купу разів і розказувати про автобуси і т.д., але я ще раз кажу, у нас нова команда, яка дуже достойно зіграла проти кращого клубу України, проти багаторазового чемпіона України донецького "Шахтаря". Після цього матчу ми зазнали втрат: отримав дискваліфікацію на 4 матчі Артем Фаворов, Артем Корольчук отримав травму, після якої він довго лікувався і приводив себе у потрібні кондиції. Очевидно, що втративши двох важливих виконавців вже у наступних матчах нам було особливо непросто. В тому числі, ми програли "Енергії" у Новій Каховці. Психологічно команда підсіла і потрібно було виходити з цього стану. Нам вкрай необхідні були перемоги і Слава Господу, як відомо, нам таки вдалася вражаюча серія з 9-ти перемог поспіль.

Про історичну політику клубу

Коли наш клуб грав у Прем’єр лізі у нас була друга команда, свого часу був і фарм клуб – команда першої ліги – була вибудована така своєрідна піраміда. І ми на рівних умовах завжди віддавали перевагу вихованцям футбольної школи "Зміна-Оболонь". Було багато випускних класів, з яких ми по 12 футболістів зараховували в команду майстрів (у дубль). Наприклад, так було із вихованцями 84-го року, де явним лідером цього випуску був син мого однофамільця, нашого багаторічного тренера Петра Петровича Слободяна Михайло Слободян. Також ця команда була чемпіоном України серед юніорів, а 7 з цих 12-ти хлопців, яких ми зарахували у команду майстрів, були гравцями юнацької збірної. Це вихованці тренера Григорія Сергійовича Матієнка. Подібна ситуація була з випуском 86-го року, тренером якого був заслужений тренер України Фетісов Дмитро Миколайович, і вихованцями 88-го року – заслужений тренер України Михайло Михайлович Лабузов. Можна згадати випускників 93-го року – Месхія, Мякушко – надзвичайно талановиті хлопці. У дублі перебували такі таланти, як Кирило Ковалець, Юра Яковенко та ін. Цих футболістів ми ростили, плекали, підтягували до першої команди. У нас було достатньо футболістів молодіжної збірної. Той же Антон Шевчук, який зараз повернувся до нас. Слід відзначити, що до того, як Антон прийшов до "Оболоні", він виступав у першості черкаської області за Умань. Для нас важливо, щоб наші вихованці знаходили своє місце у нашому клубі і ставали хорошими майстрами.

Ще у другій половині 90-х років, коли ми підключилися до фінансування футбольного клубу, який грав тоді у другій лізі, у нього не було матеріально-технічної бази. Спочатку ми зробили ремонт стадіону дитячо-юнацької школи "Зміна": полагодили трибуни, зробили хорошої якості футбольне поле. Згодом прийняли рішення будувати власний стадіон, тренувальну базу. Нас не дуже любили у футбольному керівництві України і ми постійно стикалися з рядом перешкод. Тоді, на тому етапі становлення, на зустріч мені пішов мер Києва Олександр Омельченко. Він виділив нам земельну ділянку в оренду і ми інтенсивно почали будувати Арену. Приблизно в той же час, за 21 км. від столиці, у місті Буча, ми почали будівництво учбово-тренувальної бази. Наразі ми маємо і базу, і стадіон, які постійно повинні покращуватися. ПАТ "Оболонь" є виробничою організацією і ми не можемо вкладати величезні кошти у розвиток футболу, тому йдемо іншим шляхом. Якби держава та уряд підтримували виробництво і спорт, то ми мали б зовсім іншу картину. На жаль, усе тримається на ентузіастах, в тому числі й український олімпійський рух.

Про скандальний матч з "Енергією"

У нас занадто багато проблем існує як у суспільстві, так і в футболі. У нинішньому сезоні ми показали стовідсотковий результат у домашніх матчах. Я хочу сказати, що у нас прекрасні вболівальники, чудові, найкращі фанати, які створюють прекрасну атмосферу у нас на "Оболонь-Арені" і я думаю, що футболістам "Оболоні-Бровара" добре грається у домашніх стінах.

Ви знаєте, коли до лідера чемпіонату приїжджає явний аутсайдер турніру, то чогось особливого чекати не варто. Ні для кого на футбольному просторі України не секрет, що ми строго засуджуємо не спортивні методи ведення футбольних справ. У матчі з "Енергією" я був впевнений, що у наших хлопців і тренерів було величезне бажання перемогти, і в будь-якому випадку, за будь-яких умов, ми б каменя на камені не залишили б від команди з Нової Каховки. Навіть, якби було не зовсім рівне суддівство, з яким ми часто стикались у минулому сезоні і т.д. Я не буду зупинятись на цьому детально… Нам не легше від того, що у однієї команди, у минулому сезоні, було завдання добігти до нашого штрафного майданчика і впасти – відразу малювався пенальті. Нам не легше від того, що суддя з Херсонської області був відсторонений від футболу на пів року. Зрозуміло, що є компетентні органи, але наскільки вони компетентно розберуться – це вже інше питання. Я ніколи не міг навіть подумати, що команда другої ліги може грати у тоталізатор… Знову ж таки, я хочу сказати, що ми завжди дотримувались спортивних принципів і будемо дотримуватись й надалі, але якщо нічого не зміниться, то ми змушені будемо відмовитись від спонсорства у футболі. Ми є прозора організація (ПАТ "Оболонь"), у нас нема жодних офшорних схем і ми є позитивним прикладом для українського бізнесу і економіки. Ми за порядні, чесні спортивні стосунки всередині клубу, в усіх турнірах і в футбольному житті України.

Про перспективи ФК "Оболонь-Бровар", про тренерський штаб та український футбол в цілому

Країна знаходиться у стані війни. Росія окупувала нашу територію, анексувала Крим, де знаходилось дві команди Прем’єр ліги. Зрозуміло, що такі клуби, як "Шахтар", "Зоря", "Металург" Донецьк, "Іллічівець", а також інші команди з нижчих ліг, не мають змоги грати на своїх стадіонах. Це є велика проблема. Для кого ж тоді грають ці клуби? Вони ж виступали для своїх вболівальників, для своїх міст, областей. Власники футбольних клубів й без того навряд чи заробляли на командах, а коли країна перебуває у стані війни, коли економіка і бізнес зазнають втрат — це ще важче. Ситуація в українському футболі є дзеркальним відображення економічного стану держави. Слава Господу, що у столиці ми не відчуваємо тих проблем, які є на Сході. Ніхто не знає що буде завтра, адже якби ми мали справу з демократичною країною... а ми стикнулися з країною-диктатурою, якою безроздільно править одна людина... Тобто, говорити наразі про футбол без проблем неможливо. Дай Бог, щоб ті люди, які підтримують українські клуби змогли впоратись з цією важкою ситуацією, тому що я не уявляю собі нашу державу без футболу. Футбол – це спорт номер один, це соціальне явище, невід’ємна складова нашого життя.

Якщо говорити про перспективи ФК "Оболонь-Бровар", то ми йдемо еволюційним шляхом, працюємо над покращенням гри команди, над покращенням фінансових можливостей. У нас молодий, перспективний тренерський штаб, який разом із командою набуває досвіду на професійному рівні. Поки що – це друга ліга, а згодом, я сподіваюсь, це вже буде й перша ліга. Ми дійсно поставили завдання не тупцювати на місці, а прогресувати і рухатись далі. Тренерам також потрібно прогресувати. Я вважаю, що і гравці, і тренери отримують від керівництва клубу ту підтримку і знаходять те розуміння, на яке вони заслуговують. Я вірив і вірю в наших тренерів. Також у нас працюють хороші спеціалісти з другою командою – Антоненко та Іващенко. У нас дуже перспективний другий тренер першої команди Олег Мазуренко, який свого часу був дуже майстерним футболістом. У всіх у них хороше розуміння футболу, хороший футбольний інтелект і я думаю, що всі вони стануть чудовими фахівцями.

Я вірю у ті позитивні зміни, які повинні відбутися у житті країни, в її економіці. Я сподіваюсь, що ми будемо жити у європейській, демократичній державі. У цьому році ми всі відчули, що українська нація, як така, відбулась і вона має оптимістичне майбутнє.