Як виживав "Кристал" або Боротьба із вітряками

Історія херсонського футболу змушує всіх небайдужих тільки зітхати, якщо у випадковій розмові мова заходить про нього. Практично всі чули про існування в цьому славному місті такої команди, як "Кристал". І знову-таки практично всі з максимальною точністю заявлять вам, що колектив виступає у Другій лізі. Все тому, що лише один раз у своїй історії "зелено-сині" опинялися дивізіоном вище. Трапилося це на зорі незалежності, коли команда потрапила до Першої ліги завдяки руці функціонерів, які розподіляли учасників.

Стабільно фінансові проблеми не дозволяють керівництву клубу, самим гравцям і вболівальникам хоча б протягом одного сезону відчувати себе спокійно, щоб не думати про день сьогоднішній, а почати нарешті дбати про перспективи. Остання світла пляма в історії "Кристалу" датована 2005 роком, коли на тренерський місток колективу заступив Сергій Пучков. Тоді херсонцям протягом другої частини сезону-2004/05 практично не було рівних, і навіть непереможна на той момент у групі "Б" Другої ліги "Кримтеплиця" за тур до кінця першості була змушена погодитися лише на нічию.

Колись на футбол ходили так

Однак прийшло закінчення чемпіонату, а разом із ним й чергові фінансові проблеми. Колектив покинули фактично всі, хто міг. Головний тренер більшу частину лідерів тієї команди поцупив із собою в "Севастополь". Кримський клуб на той момент був значно нижчим "крісталлівців" у таблиці, проте володів куди більшими перспективами та мав плани по своєму розвитку. У результаті вже в новому сезоні колективи помінялися місцями: севастопольці розташувалися на медальній позиції, а до "Кристалу" приклеївся ярлик одного з аутсайдерів турніру. Гра команди нагадувала муки: муки футболістів, міської влади, уболівальників...

Дуже до речі приспіло рішення ФФУ про посилення правил атестації. Це дозволило клубові з легкою душею знятися з професійних змагань, на всі питання "чому" вказуючи пальцем в напрямку офісу головної структури у вітчизняному футболі. Мовляв, якщо не все, то вже точно останні проблеми "Кристала" прийшли саме звідти.

На щастя, втрата проф. статусу не стала запорукою зникнення клубу. "Кристал" продовжував своє існування на обласному та міському рівні, однак тут головною фішкою команди були футболки з гербом нечужого будь-якому херсонцю клубу на грудях, а також дванадцятитисячний стадіон - найбільша футбольна арена в області. За п'ять років херсонцям тільки одного разу скорилася найвища вершина в регіональному футболі - перемога в чемпіонаті області - у 2010 році. Та й то, в тому ж 2010-му головний суперник "крісталлівців", горностаївський "Мир", дістався до півфіналу аматорського Кубка країни і виграв чемпіонат ААФУ. Тому локальні успіхи представників обласного центру на цьому тлі просто мерхнули. Про щось більше і мріяти не доводилося, а згадки про можливе повернення в ряди учасників ПФЛ були дуже боязкими і вимовлялися виключно з посмішкою на обличчі. Ну, щоб не подумали, що з котушок людина з'їхала. Тому фразі типу "Кристал повертається до Другої ліги" доводилося надавати досить несерйозний відтінок.

"Вічна" реконструкція трибун стадіону, яка почалася якраз під Другу лігу, за ці п'ять років досягла "облицювання" тільки трьох секторів повністю і ще двох - наполовину

Однак повернення все ж сталося. У 2011-му. Як, навіщо і де все-таки знайшли гроші, залишається незрозумілим досі. Можна, звичайно, вказувати в напрямку "УкрАгроКома", ковалівського "Колосу", петровського "Інгульця", які були (і є нині) успішні у своїх перших сезонах, проте вони виходили готовими до нового рівня. Готовими фінансово і мали належну інфраструктуру. У Херсоні ж були до неможливості мінімальні умови. Просто щоб пройти по огороджувальній лінії, яка розділяє професійні та аматорські клуби згідно атестаційним нормам.

У підсумку "Кристал" протягом усіх цих п'яти років ходив у числі тих, хто задовольнявся простим існуванням. Не було ні перспектив хоч якогось розвитку, ні належної фінансової складової, щоб вони [перспективи] з'явилися. Клуб живе переважно завдяки міській підтримки, але і тут все не так просто. Один з найбільш депресивних регіонів країни просто не може витягнути на собі практично весь спорт, а обирати є з чого. Наприклад, місцева команда з настільного тенісу на всеукраїнському рівні котирується дуже високо, а жіночий гандбольний колектив навіть представляв Херсон в єврокубках. Так, це не наймасовіші види спорту у нас в країні, проте при менших витратах їм вдається досягати набагато більшого, ніж "Кристал". Тому можновладцям доводилося інтенсивно чесати бороду в роздумах, кому перерахувати ті крихти з бюджету, які були. Активно свого часу ходили чутки, що у футбольного клубу можуть навіть з'явитися закордонні інвестори, однак начебто не вдалося знайти точки дотику з тією ж міською владою, яка, мабуть, хотіла все і відразу.

Надії, що клубу нарешті вдасться перейти з числа нужденних до групи стабільних команд, за ці п'ять років були тільки одного разу: коли на пост міського голови заступив Володимир Миколаєнко, любитель футболу, за яким було видно, що цей головний біль йому потрібен. У самому клубі навіть підбадьорилися і стали думати про щось більше, аніж про боротьбу за місця в серединці.

Володимир Миколаєнко/Фото - Іван Антипенко

Однак все це позначалося на поліпшенні стану команди, але ніяк не навколишньої реальності. По всій видимості, в клубі розраховували, що глядацький інтерес з'явиться разом із поліпшенням результатів, а про роботу зі спонсорами чути не доводилося взагалі. Всі погляди були спрямовані в бік міського бюджету. Розмов про якісь додаткові інвестиції окрім черпання з казни чути жодного разу не доводилося.

Разом з погіршенням стану в країні в останні роки, пішли на спад і навіть такі локальні успіхи команди. З кожним трансферним вікном приїжджих новачків ставало все менше, а тренерському штабу доводилося розраховувати виключно на своїх, херсонських вихованців. Наставник команди Сергій Шевцов почав навіть пишатися цим, проте було ясно, що все це відбувалося не від хорошого життя. Знаючи його максималізм, а також згадуючи, що в більш заможні часи місцевим не часто знаходилося місце на полі, можете висновки зробити самі.

Сергій Шевцов/Фото - Анатолій Грибач

А, може, ну його, цей футбол в місті? Місті, де до гри мільйонів на рівні Другої ліги практично байдужі. Так, розмови про "арсенали", "манчестери", "мілани" та інше ходять щодня. Про "Кристал" - ні. Про що можна говорити, якщо з десятка місцевих газет про результат матчу "зелено-синіх" від сили можна дізнатися в двох? Про що можна говорити, якщо з такої ж кількості місцевих новинних інтернет-ресурсів про анонс майбутнього поєдинку можна дізнатися, мабуть, тільки на офіційному сайті клубу? І це, не забуваймо, в обласному центрі. Цифри відвідуваності в Херсоні дуже близькі до новокаховських, де населення практично в чотири рази менше. Про що можна говорити, якщо три останні матчі 2015 року зібрали на трибунах в сумі близько тисячі чоловік? Для кого тоді існує клуб, якщо його справами цікавляться одиниці?

Криза в країні - це головний аргумент багатьох. Особливо серед любителів тих, хто готовий просто сидіти і чекати. Вона ж [криза] чомусь не заважає "Вересу" із "Буковиною" змагатися у відвідуваності. Ще один сильний аргумент - клуб не повинен спонсоруватися із бюдждету. Неможливо повірити в те, що на три сотні тисяч людей немає жодного, хто готовий розвивати в місті футбол. А раз такої людини все ж немає, то, може, ну його, цей футбол?