Президент ФК Рух: Друге місце для нас рівнозначне поразці

Президент ФК "Рух" Григорій Козловський підбив підсумки осінньої частини чемпіонату та розповів про трансферні плани команди.

- Коли Ви зрозуміли, що команда вже переросла рівень обласного чемпіонату і настав час переходити у професіонали?
- Те, що ми готові грати на професійному рівні, я зрозумів після другого року свого президентства. Чесно кажучи, було страшно відважитись на цей крок. А потім воно вже легше, коли стрибнув у воду, бо далі мусиш плисти. Власне перший крок психологічно найважче зробити. Я довго думав, бо не хотілося осоромити місто, команду, та й самому відчути все це. Той страх і тримав нас аматорському футболі. Ще одна причина: я якось посперечався із заступником голови ФФЛ. Ростислав Заремба хвалився, мовляв, коли вони керували "Яворовом", то встановили рекорд, який ніхто ніколи не поб’є. Їхня команда чотири роки поспіль ставала чемпіоном Львівської області. Я людина слова. Як кажуть, пообіцяв одружитися – одружуйся. Тому я ці рекорди повторив і до того ж ми стали чемпіонами України. Тож залишили на аматорському рівні вагомий слід. Ми надто підняли планку. Тож якщо хтось досягне цієї висоти - це буде удар по самолюбству. Але буду радий, якщо знайдеться така команда, яка спробує побити наш рекорд. Для цього й існують рекорди, щоб їх перевершувати

- Що змінилося у Вашому житті, коли команда врешті стала професійною?
- Насправді оголосити себе професіоналами і стати ними - це дві великі різниці. Нам півроку, і весь цей час вчимося бути професіоналами. На жаль, не всі зрозуміли, що ми вже не аматори, багато хто залишився на попередньому рівні. Тож ті, хто не перебудувався, не зрозумів, що тепер для них це робота та відповідним має бути професійне ставлення до неї, з тими доводиться прощатися і шукати професіоналів. Хто зумів перелаштуватися, йтиме далі з нами.

- Як Ви оціните виступ команди у літньо-осінній частині чемпіонату?
- Двояке враження залишилося. З одного боку, існував острах, що може щось не вийти, бо це футбол. За великим рахунком, ми сформувалися як професіонали. Результатом я розчарований, адже спершу не усвідомлював рівня чемпіонату до кінця. У першому колі завдання було чітке, з таким складом ми є топ-командою Другої ліги як мінімум. Тож іншого результату, окрім першого місця, і не розглядали. Третє місце - це провал. Це невиконане завдання. Наголошую: з таким підбором футболістів.

- Можливо саме цим і пояснюється зміна на тренерському містку?
- Я вдячний усім, хто був з нами. Бо кожен - тренер, футболіст - залишив у команді частинку душі, здоров’я. Усі заслуговують на повагу. Причини я не хочу обговорювати. Це моє рішення, я завжди прагну надати людям шанс впоратись і можливість зберегти обличчя. Не всі, звісно, роблять висновки, але я у житті є оптимістом. Тому виносити на загал певні робочі моменти не хотів би. Адже це наші внутрішні питання, і всі, хто пройшов зі мною певний шлях, знають моє ставлення до них. Я їх щиро любив і люблю. І завжди сподіваюся, що люди навчяться мене чути навіть тоді, коли мовчу. Це вищий пілотаж у діалогу, коли розуміють один одного без слів. Не всі, на жаль, це усвідомлюють.

- Новий головний тренер Руслан Мостовий. Для багатьох це несподіванка. Адже у нього тренерського досвіду ще менше, ніж у Романа Гданського. Чому зупинили свій вибір на Руслані Івановичу?
- Я відкрию вам невелику таємницю. Ми з Русланом Мостовим знайомі більше 25 років, виросли в одному місті Новий Розділ. Там починали грати у футбол, хоча познайомилися як суперники на полі. Він грав за Жидачів, я за стрийську "Скалу". Цей матч завершився 0:0. Ми потім випадково зустрілися на кільці у Старому Роздолі і потоваришували. Для обох було великим здивуванням, що ми вихованці новороздільського футболу. Просто я пізніше почав, а Руслан навпаки доволі рано, і в нього розпочались поїздки та навчання у спеціалізованих школах. З того часу ми дружимо. Я одним з перших знав, що Руслан збирається освідчитися своїй теперішній дружині. У нас були дуже близькі стосунки, ми їх підтримували, коли Руслан грав у Росії. Він приїжджав у гості, моєму сину Святославу привозив футболки різних команд. Щодо меншого досвіду не погоджуся з вами. Мостовий пройшов доволі велику футбольну школу. Він багато пограв у російській Прем’єр–лізі. Коли був футболістом, все вбирав у себе, як губка, грав під орудою багатьох хороших фахівців. Він чудовий психолог. Вважаю це кроком вперед. Зрештою люблю людям надавати шанс. У Мостового багато ідей. Подивимося, що з цього вийде. У нас контракт до червня. Філософія клубу проста - пріоритет для синів Львова. Ми хочемо, щоб у нашій команді грали вихованці львівського футболу, щоб вони билися за наше місто, як справжні леви.

- Яке завдання Ви поставили перед Русланом Мостовим ?
- У нас завдання одне - виграти золоті медалі у Другій лізі. Друге місце для нас рівнозначне поразці.

- Руслан Мостовий сповідує атакувальний футбол. Вам це імпонує?
- Команда може грати хоч в інопланетний футбол! Мені потрібне перше місце і щоб люди, які приходять на стадіон, отримували задоволення.

- Винниківський "Рух" вже здійснив перший трансфер. Одразу по завершенні сезону до команди приєднався центральний захисник Іван Білий. Цього оборонця Ви ведете ще від кубкового протистояння з "Арсеналом"?
- Цей трансфер міг і раніше відбутися. Але Іван мав бажання завершити першу частину чемпіонату в "Арсеналі". До речі, як капітан київської команди він дуже добре відіграв у Кубку проти нас, фактично з’їв наших нападників. У нас є проблеми з центральними захисниками, ми багато пропускаємо після стандартів. Білий - вихованець нашого футболу, з характером, багатьох знає, тож адаптації не потрібно. У нього львівське серце – і це ключовий момент.

- Знаємо, що команда планує підсилитися ще кількома виконавцями. Чи можете відкрити деякі трансферні карти?
- Точно поповнить "Рух" крайній захисник Володимир Заставний, він виступає в молдовській "Дачії". Ми руки вже потиснули, та у нього чинний контракт до червня. Тож якщо не вийде зараз розірвати угоду, доведеться почекати до літа. Зараз активно ведемо перемовини з нападником, прізвище якого не хочу називати. У новому сезоні вже під першу лігу нас підсилить ще 5-6 футболістів.

- Чи відомі вже прізвища тих гравців, які залишать "Рух" ?
- Так, команду залишив Олег Шептицький. Далі буде залежати від того, ким підсилимось. Щодо Олега, то він став легендою для "Руху". Людина, яка прийшла на два місяці, а фактично провела п’ять років. Але на жаль, є такий момент, як вік. В Олега було дуже багато травм, зараз важко грати. Ми фактично без нападника виступали у першому колі. Олексій Омельченко великий обсяг роботи виконує, має велике бажання. Однак я все таки волію, щоб форварди забивали. Це основна вимога до гравців цього амплуа. Парадокс: коли команда серед лідерів, а наших бомбардирів там і близько не видно. З іншого боку, це добре, бо ми не знали кому пощастить з голом. У нашій команді окрім воротарів та кількох гравців практично усі забивали.

- Так сталося, що рішенням КДК ФФУ Вам заборонено відвідувати матчі своєї команди до вересня. Знаємо, що клуб подав апеляцію?
- Ми залишили свій слід в історії українського футболу, бо я перший президент, якого дискваліфікували на один рік. Колись можливо, через сто років в якійсь книжці згадають, що був такий занадто емоційний, але справедливий президент. На жаль, інколи за правду люди страждають, колись їх за це на вогні палили. Тож у порівняні з тими, хто згорів за правду, маю на увазі Жанну Д’Арк та інших, то мене просто дискваліфікували. Подали апеляцію і маємо надію на розуміння зі боку керівних органів ФФУ.