Виконуючим обов'язки головного тренера Миная призначений 28-річний естонський фахівець

Мені тринадцятий минало.Я пас ягнята за селом.Чи то так сонечко сіяло,Чи так мені чого було?Мені так любо, любо стало,Неначе в Бога......Уже прокликали до паю,А я собі у бур’яніМолюся Богу... І не знаю,Чого маленькому меніТойді так приязно молилось,Чого так весело було.Господнє небо, і село,Ягня, здається, веселилось!І сонце гріло, не пекло!Та недовго сонце гріло,Недовго молилось...Запекло, почервонілоІ рай запалило.Мов прокинувся, дивлюся:Село почорніло,Боже небо голубеєІ те помарніло.Поглянув я на ягнята —Не мої ягнята!Обернувся я на хати —Нема в мене хати!Не дав мені Бог нічого!..І хлинули сльози,Тяжкі сльози!.. А дівчинаПри самій дорозіНедалеко коло менеПлоскінь вибирала,Та й почула, що я плачу. /37/Прийшла, привітала,Утирала мої сльозиІ поцілувала...Неначе сонце засіяло,Неначе все на світі сталоМоє... лани, гаї, сади!..І ми, жартуючи, погналиЧужі ягнята до води. Бридня!.. А й досі, як згадаю,То серце плаче та болить,Чому Господь не дав дожитьМалого віку у тім раю.Умер би, орючи на ниві,Нічого б на світі не знав.Не був би в світі юродивим.Людей і [Бога] не прокляв! (С)