Екс-гравець Волині пригадав, як Кварцяний розраховувався за борги своїх футболістів

Півзахисник ФК "Полісся" Дмитро Задерецький, який у 2013-2017 роках виступав у Волині Віталія Кварцяного, пригадав співпрацю з тренером і початок своєї кар’єри.

Починав Дмитро свою футбольну кар’єру в харківському інтернаті, де його помітили тренери з "Десни". З чернігівцями рік пограв на аматорському рівні і вже після цього за допомогою агента поїхав на перегляд до "Волині".

До речі, тоді команду саме тренував Анатолій Дем'яненко, який і почав вже за три місяці підпускати мене тренуватися до першої команди. Але різкого злету в мене не було, рік довелося пограти за дубль Пісковця, а вже потім вдалося потрапити до основи. Але в першій команді я стабільно почав грати після приходу Кварцяного.

Спочатку, зізнається Задерецький, насторожено поставився до того, що Кварцяний очолить команду, адже він любив масивних футболістів.

Тому переживав, що через антропометрію не гратиму. Але виявилося все зовсім по-іншому, він з першого дня полюбив мене та гарно ставився. Кварцяний постійно підтягував молодь до тренувань з першою командою. Тоді у "Волині" було багато якісних легіонерів, за рахунок чого й молодь поряд із ними росла. Тому всі переживання були марними.

Дмитро не очікував, що в заявку потрапить на першу ж гру і тим більш вийде на поле.

Але виявилося інакше, хвилині на 35-ій Кварцяний підкликав до себе та сказав, щоб виходив замість Бобиря. Володимирович запитав: «Боїшся?», я звичайно сказав, що ні. А Володимирович мені: «Не бреши, бачу, що боїшся».

Пригадує Задерецький і те, що в роздягальні Кварцяний емоції виливав та декому «пихав», але самого Дмитра це минало.

Можливо тоді він ще жалів як молодого, вже потім могло й мені серйозніше перепасти. Було й таке, що реально за живе десь чіпляв, але наступного дня Віталій Володимирович приходив, наче й не було нічого, тому й ображатися на нього довго неможливо було.

Він дуже хороший мужик, якщо з ним спілкуватися поза полем, завжди можна було по пораду звернутися. У хлопців навіть були ситуації патові, коли він свої гроші давав, але назад брати не хотів.