Жорстка футбольна наука і добра Боровічка. Наш досвід участі в "Єврофані-2015"

На зворотньому шляху зі Львова до Києва наша зморена від вражень і пива Команда українських журналістів перейнялася непростим запитанням: чи можливо передати пережите впродовж чотирьох попередніх днів словами? Передати так, щоб співрозмовник перебрав гамму емоцій бодай частково. Зійшлися на думці, що зробити це буде вкрай складно. То якраз той випадок, коли слухати недостатньо. Усе це в доброму розумінні слова божевілля з назвою «Єврофан» треба побачити і відчути.

Нинішній фанатський фестиваль – дев’ятий за ліком. На попередніх восьми побувати не вдавалося. Якось завжди не вистачало часу, знаходилися важливіші справи. Відеоролики Тараса Чучмана й розповіді друзів приблизну уяву про те, що таке «Єврофан» і з чим його їдять, звичайно, давали. Тож коли організатори запропонували виставити на футбольний фестиваль журналістську команду, відразу погодився.

Шлях до Львова

Залишалася «дрібничка»: повноцінно вкомплектувати колектив охочими відірватися на чотири доби від домівки та роботи, аби зануритися повноцінно в незвичну атмосферу, в якій гра у футбол є лише ягідкою на торті. Також не варто забувати, що такі поїздки потребують чималих витрат. На них у наш непростий час згодиться не кожен. Але 11-х сміливців у Києві не без труднощів таки знайшли. Додаткове підсилення з Івано-Франківська і Львова забезпечив колега Олександр Дем’янчук. Лишень воротаря не вистачало. Ця проблема врешті відіб’ється на результаті. Але про це – нижче. Усі деталі узгоджуємо через створену в «фейсбуці» таємну групу з назвою «Шлях до Львова».

Отже – в дорогу. Чи мали ми уяву, проти кого гратимемо і що нас очікує? Серед розбитих на шість груп 24-х команд із 17-ти країн дебютантів було небагато, але двоє з них волею жеребу потрапили в одну групу. Крім Команди журналістів вперше на львівський «Єврофан» їхали також фанати англійського «Лейтон Орієнт». Їх футбольні можливості були абсолютною загадкою.

Зате двох інших суперників на «Єврофані» знають добре. Збірна фанатів Болгарії вигравала у Львові два роки поспіль – в 2013-му і 2014-му. Потужні, надзвичайно атлетичні, грізні на вигляд хлопці, просто прототип кварцянівської «Волині». Додаткова складність – на відміну від решти учасників, болгари впродовж турніру не вживають спиртного. Вони – одні з тих небагатьох, хто їде на «Єврофан» найперше грати в футбол й лише потім відпочивати. Пізніше побачимо, що навіть розминається болгарська збірна організовано, як професійна команда. Два комплекти форми, вимпели для команди-суперниці під час рукостискання, свій автобус – до кожної дрібниці болгарські гості ставилися з максимальною серйозністю.

Інші наші опоненти – збірна фанатів Словенії. На попередніх «Єврофанах» вони доходили до чвертьфіналів і півфіналів. Колектив у балканців віковий, але добре зіграний. Тому на виїзд вирушали з розумінням, що вийти з групи буде вкрай складно. Разом з тим, граючи в футбол двічі на тиждень, безнадійними аутсайдерами себе теж не вважали. Як виявилося, помилялися…

«Хто не пиє, той не жиє»

Воротар воротарем, але команда була не те що не зіграною, а ще й відчутно запамороченою від споживання пива й чогось міцнішого. Річ у тім, що українським журналістам пощастило з сусідами за гостелом. Пощастило з точки зору спілкування, веселої компанії і прекрасного настрою. Але про спортивні результати за таких обставин мріяти складно. Спершу наші «бойові одиниці» понавчали уму-розуму діток з Одеси й Кривого Рога, які якраз відіграли у Львові турнір і збиралися на вечірній потяг. Треба було бачити, з якими емоціями ці хлопчаки підтримували класичне «Хто не скаче, той москаль» і вітальні «Слава Україні – Героям слава», «Слава нації – Смерть ворогам». Валентин Платонов, колишній капітан «Кривбасу», а нині наставник хлопчаків з криворізького «Гірника», спостерігаючи за усім цим дійством, щиро усміхався.

А потім й без того гамірну компанію доповнили фанати словацької «Дукли» з Банскої Бистриці і представники ще двох команд – збірної вболівальників Молдови і кишинівського «Зімбру». Суміш виявилася вибуховою. Словаки, не встигнувши заселитися в номери, вже частували нових українських і молдовських друзів своїми рідними пивом «Урпінер» і настоянкою «Боровічка». Цього добра вони навезли досхочу. Стільки, що вистачило ледь не на всі чотири доби перебування у Львові. Повернувшись в гостел після прес-конференції, відразу потрапив у обійми словака Мартіна, котрий покликав у їхню кімнату зі словами «Хто не пиє, той не жиє». Каже, що то у них на Батьківщині так говорять.

Хмільна днина переходила у вечірку, а про те, що вранці усім грати у футбол за скандуванням зарядів і співанням пісень ніхто згадувати й не збирався. Треба віддати належне терпінню адміністрації гостелу: претензії вони якщо й висловлювали, то у виключно обережній формі, намагаючись не зіпсувати плин цієї вакханалії.

Як наслідок, значна частина Команди журналістів і обидві молдовські ватаги поїхали вранці до місця проведення матчів групового турніру страшенно зім’ятими. Словаки ж власне футболом не переймалися взагалі, покращивши стан свого здоров’я найкласичнішим методом. До Винників на матчі групового турніру фанати «Дукли» приїхали ефектними в усіх розуміннях – з фаєрами, вдягнені в чорні капелюхи і фраки, одягнені на футбольну форму. Без пива словаки виходили хіба що на футбольне поле. Дисципліна в команді сувора: пивну терапію проходили лише ті, хто сидів на лаві запасних. В останньому ж своєму матчі словаки замість енергетичного кола організували коло картярське, а заклики судді розпочинати гру іґнорували.

«То таке»

Після того, як молдовани поступилися у своєму дебютному матчі 0:1 ірландцям, фанати «Дукли» програли 0:6 від вболівальників данського «Копенґаґена», а «Зімбру» на іншому стадіоні пропустив 12 «сухих» м’ячів від «Карпат», за честь гостелу мусили боротися українські журналісти. То був унікальний матч, у якому наша команда впродовж двох таймів тривалістю в 20 хвилин кожен висіла на воротах суперників з «Лейтон Орієнт», але програла зустріч 1:2. Наш хаотичний наступ не пробив англійського «автобуса», тоді як суперники, завдавши півтора удари у стулку, забили двічі.

Вже тоді ми зрозуміли, що перший для команди «Єврофан» вочевидь завершиться без перемог. Болгари у першому матчі розгромили 5:1 словенців, але рівень цих двох команд у порівнянні з представниками двох інших суперників квартету D був помітно вищим. Словенцям наша команда теж один м’яч забила, але пропустила у свої ворота п’ять разів. Балканці могли забити й більше, але їхній лідер Нейц «Машина» Брусар отримував задоволення не стільки від голів, скільки від самого процесу. То двом опонентам прокине м’яч поміж ногами в середині поля, то обійде весь захист із допомогою фінтів по широкому віражу.

Голова крутилася, а попереду очікував ще один матч із запрограмованим розгромом. Ситуація напередодні матчу проти болгарів ускладнювалася ще й тим, що двоє потенційно основних атакувальних гравців (Олексій Байбік і Андрій Яковин) нашої команди не могли зіграти через травми коліна. 0:7 – то ще за щастя і дуже по Божому.

Три матчі жорсткого футбольного виховання, на швидкостях, яких у нас у поєдинках неорганізованиїх аматорів не зустрінеш ніколи. Ми побачили свій справжній рівень і маємо над чим подумати. Дочекавшись завершення заключного матчу нових побратимів, у якому молдовани вісім разів забили самі і допомогли єдиний раз на турнірі відзначитися суперникам, виконуємо трьома командами хіта про Володимира Володимировича Путіна.

На виході з комплексу імені Богдана Маркевича одначе затримуємося. Увагу звертаємо до ігрової коробки зі штучним покриттям. Там разом зі своїми друзями грає у футбол Мирон Маркевич, який, власне, й є господарем цього спортивного комплексу у Винниках з одним трав’яним і чотирма штучними футбольними полями, тенісним кортом і рестораном надодачу. Мирон Богданович вражає гарною формою і вмілим поводженням з м’ячем. На наших очах він двічі впродовж п’яти хвилин забив два красивих голи. До партнерів за командою наставник «Дніпра» суворий, вказує на кожну помилку й при цьому підвищує голос. Ті не виправдовуються.

Треба сказати, що Маркевич до того, як пограти у футбол самому, регулярно підходив до поля, де відбувалися матчі «Єврофану». Трохи дивився футбол, але найчастіше фотографувався і розмовляв з іноземцями. Не відмовився Мирон Богданович й від розгорнутого інтерв’ю для UA-Футболу, яке буде опубліковане на нашому сайті найближчим часом. Треба сказати, що найліпший український тренер сучасності ставиться до самої ідеї проведення фанатського турніру дуже схвально, каже, що залюбки сприяє організаторам турніру.

На інший день Мирон Богданович долучився до «Єврофану» вже в іншій іпостасі, взявши участь у благодійному аукціоні, зароблені кошти від якого спрямовані на лікування чотирьох поранених під час війни на сході нашої держави українських бійців. Маркевич викупив відразу два лоти, віддавши 5000 гривень за футболку видатного грузинського футболіста Александра Чивадзе, в якій той грав на чемпіонаті світу-1982 і 2500 за сучасну форму словенського «Марібора». Загалом на аукціоні було зібрано близько 40 тисяч гривень. Цікаво, що презентовані до цього аукціону Командою журналістів м’ячі з автографами видатних київських динамівців і жіночої збірної України придбав англієць Річард. Той самий, що забив нам наприкінці стартового поєдинку переможний для «Лейтон Орієнт» гол.

Драми і комедії плей-оф

В 1/8 фіналу сенсація трапилася лише в одному поєдинку. Збірна Молдови у серії післяматчевих пенальті перемогла словенців. Нейца Брусара молдовани тримали персонально. «Тілоохоронець» лідера команди Словенії грав настільки щільно і жорстко, що Брусар врешті не стримався і відповів опонентові грубістю. Без Брусара забити балканці не змогли, а одинадцятиметрові суперники виконували ліпше. Разом з тим, у цьому поєдинку травму отримав лідер молдован Дмитро Мунтян, який приїжджає на п’ятий «Єврофан» поспіль. Без нього наші сусіди не змогли у чвертьфіналі забити помітно слабшому від словенців «Копенґаґену» і після другої нульової нічиєї поспіль серію пенальті програли.

Арбітр Михайло Босий змушений бігати від тих, кого нещодавно судив

Також на стадії 1/8 фіналу трапився й найбільший на турнірі інцидент. Поєдинок, у якому фанати «Карпат» приймали суперників з Естонії, проходив доволі нервово. Балтійці грали жорстко, а львів’яни їм відповідали взаємністю. Пан суддя Михайло Босий, котрий за добу до того в статусі лайнсмена зарахував гол із відвертого офсайду в матчі команд Болгарії і журналістів України, присікати грубість не поспішав. Це призвело до того, що грань була перейдена: в неігровій ситуації поблизу власних воріт кремезний оборонець карпатівців штовхнув суперника на металеву сітку. Естонець не втримався на ногах і, вдарившись головою в бордюр, сильно розбив голову. Поки постраждалого везли до лікарні, його земляки демонстративно зійшли з поля і, зібравши речі, поїхали до готелю.

Ситуація склалася прикра і організатори, аби її розрядити, пропонували фанатам «Карпат» знятися з турніру. Поки ті думали, суперники львів’ян за чвертьфіналом – вболівальники Білорусі – обіцяли в разі виходу карпатівців на поєдинок на знак підтримки травмованого естонця теж відмовитися від участі в грі.

В підсумку чвертьфінал таки відбувся. Винуватець інциденту вибачився перед постраждалим естонцем у лікарні, а капітан львів’ян перед матчем з білорусами зробив те ж саме публічно. В неділю, спілкуючись із вже живим і здоровим, лише з забинтованою головою балтійцем, дізнаюся, що інцидент справді вичерпано. Через рік збірна Естонії збирається приїхати до Львова знову. А фанати «Карпат», між тим, у грі з білорусами поступилися 1:4. Результат цієї гри забезпечив лідер «сябрів» Дмитро «Матеус» Марков. Він двічі забив сам і ще два рази асистував партнерові за командою.

«Я дуже радий, - сказав після гри Олександр Гарбулько, один з лідерів білоруського фанатського руху, який на «Єврофані» виконував роль тренера своєї збірної. – Від року до року ми тут у Львові рухаємося вперед. Спершу не вийшли з групи, потім зупинилися на 1/8-й і 1/4-й. Нині вже мінімум півфінал».

Білоруських команд у півфіналі було відразу дві. Другими стали фанати мінського «Динамо», які, пропустивши за рахунку 1:0 на свою користь на заключних хвилинах півфіналу м’яч від вболівальників збірної України, виграли серію пенальті. Героєм цієї серії став воротар з прізвиськом Філя (на фото), котрого раніше вже визнавали найкращим воротарем «Єврофану». До слова, восени, коли у складі збірної фанатів України мав честь протистояти білорусам у Мінську перед матчем наших національних збірних, Філя теж діяв дуже надійно. А попереду грав той же «Матеус», внесок якого в результат 8:1 на користь господарів був найбільшим.

Триразові

Білорусів до Львова з’їхалося найбільше – понад півсотні. Представництво в основному обмежується Мінськом і Могильовом. Цікаво, що фанати клубів з цих міст («Динамо» і «Дніпра») мають не дуже приязні стосунки. Втім, то ті, хто молодший. Ті, хто знайомий здавна, навчилися не реагувати одне на одного надто болісно. Звідси й компроміс.

«Ребята, не представляете, как у вас здесь круто» - каже один з білорусів. «І надзвичайно дешево. У нас ціни набагато вищі» - додає інший. «У вас тут свобода. Приємно, коли ваші хлопці кажуть: «Розберемося в себе на сході, а тоді допоможемо вам» - додає третій.

Дійшовши до півфіналу, збірна Білорусі прогнозовано програла 0:2 болгарам, а динамівці теж закономірно переграли команду-сенсацію турніру – «Копенґаґен». У фіналі ж, який відбувався на відновленому до чемпіонату Європи-2012 стадіоні «Скіф», болгарські велети забили мінчанам лише раз. Але для перемоги цього було достатньо. Чемпіонський гол забив нападник Найден Терзійскі, який у поєдинку з Командою журналістів зробив «покер». Вигравши сім матчів із загальним рахунком 26:1, болгари стали триразовими переможцями «Єврофану».

Відрадно, що у фінальному матчі взяли участь також представники Команди журналістів (його прізвища з етичних міркувань називати не станемо) та словацької «Дукли». Лише по одному представнику від колективу, але тим не менш. Вони вибігли на поле голяка, чим спровокували жваву реакцію трибун і погрози поїхати до райвідділку від міліціянта. Втім, після скандування «Футбол для фанатов, а не для мусоров» і «А.С.А.В.» правоохоронець самоусунувся.

Із завершенням футбольної частини свято, звісно, не припинилося. На завершальній вечірці пиво і горілка лилися рікою. Люди веселилися від душі, горлаючи знамениті рокові композиції. Поділ на команди на банкеті якщо й існував, то лише попервах. Спілкування, запрошення в гості… Наша команда має пропозицію відвідати Банску Бистрицю і Кишинів. На Суперкубку в Тбілісі гостинно обіцяють зустріти грузини.

Ці чотири дні стали незабутньою пригодою. Дехто з представників нашої команди, досі маючи про фанатське середовище леше поверхневе уявлення, не соромився визнати, що після цього «Єврофану» йому відкрилися очі: «Побачив, що то за люди, чим вони дихають і які у них цінності. Це прекрасно».

Топ-п’ять зірок «Єврофану-2015»

Хрісто Шенчев (збірна фанатів Болгарії)

Могутній, двометровий капітан болгарів, який грає на позиції ліберо, виграє «Єврофан» втретє. Відчув на собі, що таке грати проти Хрісто. Ризикуючи відпустити суперника в середині поля у відрив, Шенчев у середині поля на швидкості поставив корпус. Наслідком зіткнення з такою машиною в грудях забило подих. Добре і зле одночасно, що рівень нашої ігрової майстерності різний настільки, що таких єдиноборств впродовж гри було небагато.

Дмитро «Матеус» Марков (збірна фанатів Білорусі)

Надзвичайно технічний, чіпкий і швидкісний нападник. Серед професіоналів Дмитро не грав, а на аматорському рівні продовжує виступати там, де працює – за могилівський «Локомотив». Брат «Матеуса» Павло є оборонцем вищолігового «Дніпра» з Могильова. На торішньому «Єврофані» Дмитро, травмувавши у першому матчі плече, продовжив виступи і забив усі голи своєї команди.

Ґоча Тандарашвілі (збірна фанатів Грузії)

Інтерв’ю з популярним у себе на Батьківщині телеведучим на UA-Футболі нещодавно публікувалося. На полі Ґоча вирізняється чіпкістю і вмілим поводженням з м’ячем, однак найперше бере своє за рахунок харизми. На цьогорічний аукціон Ґоча привіз один з найдорожчих експонатів своєї колекції – футболку збірної СССР, у якій Александр Чивадзе грав на чемпіонаті світу в Іспанії. «Ця футболка для мене дуже дорога, але нині у вас біда. Я мушу допомагати. Певен, коли погано буде нам – ви теж осторонь не зостанетеся» - пояснив свій вчинок Тандарашвілі.

Леошко Турчан (команда фанатів словацької «Дукли» з Банскої Бистриці)

На полі він може з’явитися, зробивши перед самим виходом з горла ковток «Боровічки». Вихід Лео вітається овацією через неординарну поведінку. Торік він вибіг на поле голяка, прикривши причинне місце капелюхом. Цьогоріч Лео їхав до Львова із санта-клаусівською бородою. Втім, до України її не довіз, бо був побритий під час міцного, наче у немовляти, сну. Протяжне «Лео-Леґенда» - один з неофіційних гімнів цьогорічного «Єврофану».

Андрій «Шеф» Булавка (збірна фанатів Грузії)

«Шеф» - то знаний фанат львівських «Карпат», лідер руху «Автофанів». Грузинів він разом із друзями-галичанами довкомплектовує вже кілька років поспіль. На нинішньому турнірі запам’ятався витонченою передачею п’ятою, після якої партнер забив м’яч у порожні ворота.