Велика пихатість маленького клубу. Як команда-привид збирала зірок

Футбольний клуб "Говерла" українські вболівальники почали потрохи забувати. Ще б пак, адже свій останній матч у чемпіонаті України ця команда зіграла ще у сезоні 2015-2016 рр. Для вболівальників цей колектив асоціювався з сімейством Шуфричів, постійними скандалами через невиплату зарплат футболістам, підозрою у договірних матчах та низкою інших суперечливих моментів.

Ситуація із заборгованістю по зарплатні в ужгородському клубі тягнулася давно. Подейкують, що причиною зміни назви команди з "Закарпаття" на "Говерла-Закарпаття", а згодом – на "Говерла", були деякі юридичні нюанси, пов’язані з процесом атестації. Все просто: якщо "Закарпаття" могли бути давнішні борги по зарплатні, то юридично нова назва знімала відповідальність та зобов’язання перед будь-якими футболістами. Керівництво ж клубу пояснило зміну назви ребредингом. Частиною цього процесу стало призначення віце-президентом сина власника клубу Нестора Шуфрича – Олександра. Перші кроки молодого функціонера були досить вдалими. Команда на той час виступала у Першій лізі , що цікаво, і мала у своєму складі вдосталь легіонерів сумнівної якості. Коли ж тренером було призначено Олександра Севідова, бюджет зарплат урізався і майже повністю був змінений склад команди. Як не дивно, такі кроки дали результат і команда виграла чемпіонат Першої ліги з перевагою у вісім очок над запорізьким "Металургом" та ПФК "Севастополь".

Фінансова ситуація була стабільною, але за спортивним принципом команда не змогла зберегти прописку у вищому дивізіоні сезону 2012-2013 рр. Однак вчасно для ужгородської команди виникли проблеми у криворізького "Кривбаса", який не отримав атестат на наступний сезон. Саме його місце і зайняло дітище Шуфричів. В кінці сезону команду скандально залишив Олександр Севідов, перейшовши у львівські "Карпати". Йому "Говерла" програла декілька судів щодо розірвання контракту і виплати заборгованої зарплатні. Але це вже зовсім інша історія.

Команду влітку 2013-го року очолив В’ячеслав Грозний, що потягнуло за собою революційні зміни в процесі комплектації "Говерли". До команди протягом сезону прибуло біля 30-и нових футболістів. Але не зникли старі проблеми. Приміром, уже в листопаді, - після початку Революції Гідності, - розпочалися затримки із виплати зарплат. Опісля кошти майже не виплачувались аж до кінця сезону 2015-2016 років, коли команда припинила існування. На той час заборгованість складала декілька мільйонів доларів, проте більшість футболістів готова була йти на компроміс, сподіваючись отримати бодай якусь компенсацію. З деякими гравцями "Говерла" навіть підписала мирові угоди, хоча легіонери вимагали повного виконання контракту. А що Нестор Шуфрич? Повністю припинив фінансування клубу та оголосив його банкрутом.

Незважаючи на сумну історію і вкрай сумнівні методи управління, спрямовані на "Говерлу", команда залишалася вельми цікавим суб'єктом у вітчизняному футбольному господарстві. Це було яскраве відображення "футбольної пихатості" – коли навіть маленькі клуби дозволяли собі роздуті контракти для футбольних зірок минулого чи сьогодення, або ж просто ставали майданчиком для обкатки футболістів "старших братів". При цьому, нехтуючи принципами гармонійного розвитку клубу, такими як виховання власних кадрів, робота з вболівальниками, прозорий менеджмент.

Зрештою, через "Говерлу" пройшло багато футболістів, які згодом або до того зробили собі ім’я в українському та навіть європейському футболі. І хоч Шуфричам не вдалося переманити до Ужгорода Рікарду Куарежму (хоча спроби такі реально були), список і без того буде наповненим вельми відомими постатями. Ми спробували, згадуючи історію команди зі славного футбольного краю, сформувати свою символічну збірну ужгородської "Говерли".

• Воротар – Максим Коваль

Воротарська позиція дістається Максиму Коваля. Колись найперспективніший голкіпер України приїхав до "Говерли" на орендній основі з київського "Динамо" у пошуках ігрової практики. І він її отримав, одразу витіснивши зі складу досвідчених Бабенка та Надя. У сезоні 2014-15 рр. провів 20 матчів (всі в основі), у яких пропустив 32 голи. Варто зазначити, що Максим опинився в ужгородській команді вже після піку своєї кар’єри, який дозволяв бути основним у "Динамо" та дебютувати в збірній України.

Альтернатива – Рустам Худжамов. Ще один голкіпер, який був орендований у "Динамо". Але він, на відміну від Коваля, за основну команду не грав, виступаючи лише за "Динамо-2" та "Динамо-3". Провів в Ужгороді першу половину сезону 2005-2006 рр., зіграв 11 матчів, пропустив 12 голів. Вже після "Закарпаття" у його кар’єрі були ФК "Харків", перехід у "Шахтар" та дебют за збірну України.

• Правий захисник – Василь Кобін

Один із небагатьох вихованців команди, який потрапив у нашу символічну збірну. Дебютував за команду у 2001-му році ще у 16-річному віці. До 2006-го року зіграв за "Закарпаття" 72 матчі, забив 1 гол. Потім були "Карпати", "Шахтар", виступи за збірну України (11 матчів).

Альтернатива – Володимир Єзерський. До "Говерли" прийшов 36-річним влітку 2013-го року. Виступав за команду переважно центральним захисником, але найуспішніші для себе роки у "Дніпрі", "Шахтарі" та збірній України провів на правому фланзі. За "Говерлу" провів 8 матчів, голів не забивав, за збірну України – 39 (2).

• Центральний захисник – Тарас Михалик

Тарас Михалик перейшов до "Закарпаття" у 2005-му році з київського ЦСКА. У складі ужгородців виступав спершу на позиції нападника, а потім центрального півзахисника, провів 18 матчів та забив 3 голи. Вже взимку перейшов до київського "Динамо", де розкрився спочатку на місці опорного півзахисника, а з приходом Юрія Сьоміна – на місці центрбека. За збірну України зіграв 32 матчі.

Альтернатива – Серж Акакпо. Вихованець французького "Осера" перейшов у "Говерлу" взимку 2014-го року зі словацької "Жиліни". Провів 30 матчів, забив 1 гол. За збірну Того, віце-капітаном якої він є, провів 44 матчі, забив 1 гол.

• Центральний захисник – Євген Чеберячко

У 2003-2005 рр. провів у складі "Закарпаття" 42 матчі, забив 2 голи. Срібний призер молодіжного чемпіонату Європи 2006-го року. З 2006-го року виступав за ФК "Харків", з 2009-го – за "Дніпро", де і провів свої найкращі роки. Грав у фіналі Ліги Європи 2014-2015 рр., де "Дніпро" поступився "Севільї". За національну збірну України зіграв 2 матчі.

Альтернатива – Олександр Чижевський. Протягом кар’єри виступав за "Карпати", "Шахтар", "Металург" (З), "Таврію", "Волинь" . З 2006-го по 2010-й рр. провів у складі "Закарпаття" 101 матч. Став першим футболістом у історії вищої ліги України, який провів понад 400 ігор. Свій 400-й матч він зіграв у вищому дивізіоні у якості капітана "Закарпаття".

• Лівий захисник – Євген Макаренко

Вихованець київського "Динамо" приїхав до Ужгорода за ігровою практикою влітку 2012-го року. Спочатку виступав у центрі поля, але згодом Олександр Севідов через кадрові проблеми поставив його зліва в захисті. Експеримент вийшов вдалим і Євген до кінця сезону виступав на цій позиції, ставши віце-капітаном команди. Влітку повернувся до "Динамо", де згодом витіснив зі стартового складу Бенуа Тремулінаса. Подальшому прогресу футболіста завадили травми та непорозуміння з керівництвом "Динамо", яке залишив взимку 2017-го року. За збірну України Євген провів 3 поєдинки.

Альтернатива – Денис Голайдо. Був орендований з сімферопольської "Таврії". Провів у складі "Закарпаття" 37 матчів з початку 2005-го року і до літа 2006-го, забив 1 гол. Після повернення став одним із ключових гравців команди і виграв з сімферопольцями Кубок України. За збірну України провів 4 матчі.

• Центральний півзахисник – Резван Кочіш

До "Говерли" приєднався у вересні 2013 року у якості гравця національної збірної Румунії. Провів 19 матчів, забив 3 голи. Залишив команду влітку 2014-го року і перебрався в клуб MLS "Чикаго Файр". Найуспішніші роки в кар’єрі провів у московському "Локомотиві". За збірну Румунії зіграв 50 матчів, забив 2 голи.

Альтернатива – Лукман Аруна. З 2008-го року виступав за "Монако". У 2011-му році його придбало "Динамо", де він спочатку був в основній обоймі. Навесні 2015-го року "Говерла" взяла його в оренду до кінця сезону. Особливої мотивації грати за ужгородців не мав, провів всього 5 матчів, але навіть особливо не стараючись, виділявся своєю технікою та баченням поля. За збірну Нігерії зіграв 8 матчів, забив 1 гол.

• Центральний півзахисник – Віталій Буяльський

Ще один півзахисник, орендований у київського "Динамо" влітку 2013 року. Зіграв 20 матчів, забив 3 голи. Виділявся на полі нестандартним мисленням та хорошою технікою, швидко став лідером команди. Після оренди повернувся до "Динамо", де закріпився в основному складі та дебютував у збірній України.

Альтернатива – Валентин Слюсар. Вихованець київського "Динамо" двічі опинявся у складі "Закарпаття". У 2000-2002 рр. провів 53 матчі, забив 5 голів. У 2004-2005 рр. зіграв 29 матчів, забив 1 гол, після чого перейшов до харківського "Металіста", де настав його зірковий час. З "Металістом" виграв чотири бронзи чемпіонату України, дебютував у єврокубках та збірній України.

• Лівий півзахисник – Александар Тришович

Тришович відомий виступами за сербські ОФК та "Црвену Звезду", українські "Волинь", "Кривбас", "Металіст" та "Чорноморець". За "Говерлу" виступав у 2009-2010 та 2011-2013 роках. Провів 42 матчі, забив 3 голи. Автор історичного переможного голу "Говерли" у ворота київського "Динамо" у березні 2010-го року. За збірну Сербії відіграв 5 матчів, забив 1 гол.

Альтернатива – Михайло Кополовець. Ще один вихованець ужгородської команди, який у 2001-2006 рр. провів 80 матчів, забив 3 голи. Потім були успішні роки у львівських "Карпатах", де Михайло дебютував у єврокубках та навіть відзначився у воротах дортмундської "Борусії". У 2013-му році повернувся до Ужгорода на правах оренди, проте не зумів закріпитись в основному складі та повернувся в "Карпати". Вболівальникам запам’ятався своїми гострими та відвертими інтерв’ю. Зараз виступає за аматорський "Минай", який проходить атестацію для участі у Другій лізі чемпіонату України.

• Правий півзахисник – Давід Одонкор

Одонкор відомий виступами за дортмундську "Борусію" та севільський "Бетис". До "Говерли" приєднався влітку 2012-го року. За півроку провів у чемпіонаті України 14 матчів і забив у них 2 голи. Через травму не зміг продовжити грати у футбол та оголосив про завершення кар’єри. За збірну Німеччини зіграв 16 матчів, забив 1 гол. Учасник ЧС-2006 та Євро-2008.

Альтернатива – Сергій Мякушко. Сергій приєднався до "Говерли" влітку 2014-го року на правах оренди з київського "Динамо". Став основним гравцем команди, провів 19 матчів, забив 5 голів. Відомий виступами за "Оболонь", молодіжні склади "Динамо", "Ворскли" та "Карпати", де виступає досі. Восени 2017-го року отримав виклик до збірної України і вже встиг дебютувати в товариському матчі зі Словаччиною.

• Форвард – Віктор Леоненко

Скандально відомий Леоненко приїхав в Ужгород у 2001-му році з київського ЦСКА. Провів 12 матчів, забив 3 голи. Відомий виступами за київське "Динамо" (79 голів), де прославився порушеннями режиму, конфліктами з тренерами та керівництвом киян. За збірну України зіграв 14 матчів, забив 6 голів.

Альтернатива – Олександр Косирін. Досвідчений форвард поповнив склад "Говерли" у січні 2012-го року. Провів 20 матчів, забив 10 голів, більшість з яких у Першій лізі. Відомий виступами за одеський "Чорноморець" та донецький "Металург". Є членом "Клубу бомбардирів ім. Олега Блохіна". За збірну України зіграв 7 матчів, голів не забивав.

• Форвард – Максим Шацьких

Шацьких поповнив склад "Говерли" після виступів за київський "Арсенал" взимку 2014-го року. Провів 18 матчів, забив 5 голів. Відомий виступами за київське "Динамо", де забив 97 голів. У складі збірної Узбекистану провів 61 матч, забив 34 голи. Залишив "Говерлу" у зв’язку з заборгованістю по зарплатні влітку 2015-го року.

Альтернатива – Маріус Нікулає. Екс-гравець бухарестського "Динамо", португальського "Спортинга", бельгійського "Стандарту", німецького "Майнцу" та багатьох інших команд підписав із "Говерлою" контракт у вересні 2013-го року. Провів 13 матчів за ужгородську команду, забив 3 голи. За збірну Румунії відіграв 43 матчі, забив 15 голів.

Підсумовуючи, варто зазначити, що імениті гравці, які свого часу виступали у складі "Говерли" ("Закарпаття") свої найкращі футбольні роки проводили у інших командах. До Ужгорода вони приїжджали або молодими у пошуках ігрової практики на правах оренди, або у віці за 30, коли вже кар’єра йшла на спад. Це давало деякі сьогоденні результати, але чим завершилося в підсумку – всі відомо. Кроком у нікуди…

• Тренер – В’ячеслав Грозний

Тренер, який має неоднозначну репутацію серед закарпатських вболівальників. Його звинувачують у тому, що мало довіряв місцевим гравцям і жоден закарпатець при ньому стабільно не заграв (можливо, крім сезону 2015-2016, коли фактично нікому було грати). Подейкують, що Грозний отримував зарплатню у "Динамо", оскільки в останні два сезони у "Говерлі" грали переважно молоді "динамівці", яких він нібито виховував як майбутнє головної столичної команди. Мали місце також звинувачення В’ячеслава Вікторовича у грі на контору.

Але як би там не було, сумнівів у кваліфікації тренера немає. Саме з Грозним "Говерла" посіла високе для себе 12 місце у мабуть найсильнішому сезоні УПЛ в історії (2013-14 рр.). Крім того, про рівень Грозного говорять і його звання: заслужений тренер Росії, двічі найкращий тренер України (1996, 2002) та найкращий тренер Болгарії (1998).

Альтернатива – Юрій Калитвинцев. Свої перші тренерські кроки Калитвинцев зробив саме у "Закарпатті". Очолив команду, яка була у Першій лізі і вперше у її історії вивів у вищий дивізіон. Щоправда втриматись там "Закарпаття" не змогло і Юрій покинув команду. Працював із юнацькою збірною України, "Динамо-2", був виконувачем обов’язків головного тренера збірної України, головним тренером московського "Динамо". Найвищим досягненням у його тренерській кар’єрі є перемога на чемпіонаті Європи з юнацькою збірною України віком до 19-ти років (U19) у 2009-му році.