Зоря - Шахтар 0:2. Прощальна п’єса для Луческу

Кубок України. Фінал

21 травня. Львів. «Арена Львів». 21 723 глядачі

Головний арбітр: Євген Арановський (Київ)

"Зоря" (Луганськ) - "Шахтар" (Донецьк) 0:2

Голи: Гладкий 42, Гладкий 57

"Зоря": М. Шевченко – Є. Опанасенко (Ярмаш 64), Сіваков, Рафаель, Каменюка (к) – І. Чайковський, Артем Гордієнко (Ліпартія 57) – О-др Караваєв, Ж. Любеновіч, Петряк (Тотовицький 46) – Будківський

Тренер – Юрій Вернидуб

«Шахтар»: Каніболоцький – Срна (к), О-др Кучер, Ракицький, Ісмаїлі – Степаненко, М. Малишев – Марлос, В. Коваленко (Едуардо 59), Тайсон (Ф. Феррейра 81) – Гладкий (Веллінґтон Нем 74)

Тренер – Мірча Луческу

Судді: Є. Арановський (Київ) – Беккер (Харків), Рачинська (Київ)

Попередження: Рафаель Форстер 12, І. Чайковський 64, Сіваков 64

Ще до прибуття потяга №239 «Київ – Ужгород» до Львова поставив перед собою мету: помітити точний час зустрічі першого прихильника одного з суперників за фіналом національного Кубка. Рапортую – 13:27. То за умови, що часу на прогулянки містом Лева, навіть з урахуванням запланованих заздалегідь зустрічей, мав вдосталь. Поїзд прибував о 4:14 ночі й часу насолодитися принадами вранішнього, полуденного й надвечірнього Львова було вдосталь. Інша річ, що футбольною атмосферу в туристичній столиці України назвати було складно. Непомітними були не лише люди, які б планували піти на гру, а й навіть ті, хто про поєдинок дискутує.

Зрештою, про який ажіотаж мова, якщо дитячий тренер з Івано-Франківщини ще за три дні до гри розповідав, що квитки для нього й вихованців в обласній федерації пропонували безкоштовно? Власне, варіанти з безкоштовним футболом пропонували й представники інших обласних осередків, а за добу до гри «тікети» на фінал безкоштовно розповсюджувалися по навчальних закладах самого Львова. При цьому найдешевші квитки в касах стали дешевшими на 20 гривень – ціна впала з 70 до 50. Але навіть за таких умов перед «Ареною Львів» знайшлося кілька диваків, які пробували збувати квитки по собівартості. Сказати, що такі пропозиції зустрічалися з посмішкою – не сказати нічого.

То є Львів, мій колєга

Галицька столиця жила своїм, звичним для кожних вихідних життям. На радість численних туристів, які традиційно заполонили вулички історичної частини міста, вгомонилася нарешті й небесна канцелярія. Дощі, які не припинялися майже тиждень, нарешті вщухли. Сонце з-за хмар, щоправда, з’являлося нечасто, але ця весняна прохолода у майже літній час радує більше, ніж спека, яку синоптики на найближчі місяці пророкують й без того.

Мер міста, який спокійно прогулюється у вишиванці неподалік від ратуші і місцеві жителі не звертають на нього особливої уваги, відчинені двері мерії, у яких охоронці доброзичливо вказують відвідувачам шлях як на верхів’я ратуші, так і до ватерклозету – таке в нашій державі можливе тільки у Львові. І нехай ціни у місті кусаються все відчутніше (достатньо згадати, що культове пиво «Зеник» коштує вже 27 гривень за гальбу), проте це зворотня і далеко не найгірша сторона туристичної активності. Показово також, що національний кубок впродовж останніх днів був виставлений у самому центрі Львова, поруч із ратушею, за символічною загорожею і під наглядом лише двох волонтерів.

Врешті, не дивлячись на малу кількість потенційних відвідувачів кубкового фіналу в центрі міста, в автобусах, які прямують зі «стометрівки» до «Арени Львів», утворилася традиційна банка з маринованими оселедцями. В одній з таких, викрутившись сверлом, не пощастило їхати й мені. У тому ж автобусі до стадіону добиралися й фанати «Зорі». Після кількох зарядів молода жінка остудила запал хлопців словами: «Не матюкайтеся, тут діти». Луганці справді послухалися й у подальшому якщо й щось скандували, то лише в межах пристойності. Нарешті минуло півгодини й луганці почали гучно цитувати ростовського класика: «Астанавітєс!» Це означало, що каторга завершилася й очікувана зупинка нарешті позбавила страждань добру сотню людей.

Рівні та рівніші

Цікаво, що попри номінальний статус господарів луганські фанати змушені були розташуватися в куті на верхньому ярусі, там, де зазвичай розміщуються прихильники приїжджих на «Арену Львів» команд. Ультрас «Шахтаря» при цьому отримали господарське місце за ворітьми. Зрештою, то дрібниця. Найважливішою напередодні матчу деталлю виглядала відсутність у складі «Зорі» головного героя двох попередніх матчів луганської команди Андрія Тотовицького.

У воротах наставник «Зорі» Юрій Вернидуб виставив Микиту Шевченка. В обороні справа наліво розташувалися Євген Опанасенко, Михайло Сіваков, Рафаель Форстер та капітан Микита Каменюка. В опорній зоні грали Ігор Чайковський та Артем Гордієнко. Під нападником Пилипом Будківським діяло тріо Олександр Караваєв – Желько Любеновіч – Іван Петряк.

Основа від тренера «гірників» Мірчі Луческу була прогнозованішою. Лише у воротах Андрій П’ятов очікувався більше, ніж Антон Каніболоцький. Й, звісно, на вістрі атаки Едуардо чи Факундо Ферейра останнім часом грали частіше, ніж Олександр Гладкий. В центрі оборони грали Олександр Кучер та Ярослав Ракицькитй. Справа захищався капітан Даріо Срна, зліва – Ісмаїлі. За опорну зону відповідали Тарас Степаненко та Максим Малишев. Роль вінґерів виконували Марлос і Тайсон. Під нападником Гладким розташувався Віктор Коваленко.

Пристрілка

Розпочали зустріч фаворити надзвичайно потужно. В самісінькому дебюті Гладкий заробив перед самісінькою лінією карної зони штрафний, який Ракицький, втім, виконав не надто вдало. Пробив Ярослав могутньо, проте в стулку не влучив і ледь не вбив м’ячем рідних фанатів. Останнім пощастило, а «Шахтар» невдовзі провів ще одну розмашисту атаку. Після прострілу Тайсона зліва м’яч пройшов вздовж карної зони і потрапив до Срни, а сильний пас від Даріо забрав Шевченко. Підсумували ж стартовий штурм два поспіль ідентичних штрафних у виконанні того ж Срни. В обох випадках навіси адресувалися на Гладкого, однак в обидва рази Олександр підставляв голову під м’яч надто невдало.

Луганці переходили в контрнаступ обережно й в основному через лівий край. Та найбільший ефект мали не швидкі випади чи позиційний наступ, а застосування елементів колективного відбору на половині суперника. В одному з таких моментів Петряк перехопленням на своєму краї відразу кинув у прорив Любеновіча. Желько, увійшовши під гострим кутом до карної зони, радше пробив, ніж прострелив, а Каніболоцький цей намір розгадав і забрав м’яч намертво. Ще в одній ситуації Антон в останню мить випередив Караваєва, котрий отримував передачу з глибини і міг виходити з голкіпером на побачення.

Власне, подальші події продемонстрували, що цей перший спалах активності випадковістю не був. Луганці ідеально витримували геометрію тактичних побудов у середині поля, чіпко вступали в єдиноборства й реактивно вбігали в прогалини, які виникали після перехоплень, з глибини. Моментів при цьому «чорно-білі» настворювали чимало. Спершу Гордієнко пробив з гострого кута, увірвавшись до карної зони справа – Каніболоцький зіграв надійно. Невдовзі Артем уже видряпав на половині суперників м’яч у Малишева й, не зволікаючи, вивів розрізним пасом Будківського з воротарем на побачення. Пилип наче усе робив правильно – майстерно підпрацював м’яч, вчасно стартував, вибіг з-за спин стопперів. Лише пробив нападник у зовнішній бік сітки. Натомість Любеновічу, щоб замкнути простріл Каменюки справа, не вистачило дещиці.

Вінчали цю серію моментів два епізоди за участю Караваєва. Спершу Олександр обікрав на своєму краї Ісмаїлі, але пробив, увійшовши до карної зони з флангу, надто невдало. Невдовзі ж правий вінґер «Зорі» завершував контратаку своєї команди. Та, отримавши м’яч від Любеновіча, пробив Караваєв знову невдало.

Зав’язка

«Шахтар» атакував набагато рідше, проте на перерву все ж пішов переможцем. Пристрілкою виявився момент, у якому Тайсон, обійшовши на лівому фланзі Опанасенка, зряче прострелив на Марлоса. Удар бразильця метрів з восьми, втім, виявився несильним і Шевченко нагодою врятувати «Зорю» скористався. Натомість безсилим голкіпер луганців виявився в епізоді, коли донеччани тричі поспіль виконували навіси зліва. Дивовижно, але кожна з цих передач проходила без найменшого опору. Врешті, третій навіс від Тайсона адресату досяг й Гладкий з центру карної зони влучно кивнув головою в кут – 0:1. Відкривши рахунок, «гірники» побігли до лави запасних і дружно привітали Луческу. В цю мить ілюзії стосовно подальшої співпраці румунського містера з «Шахтарем» відпали, мабуть, остаточно.

До перерви «Зоря» ще встигла створити одну подобу небезпеки, однак Караваєв, отримавши м’яч після передачі Каменюки справа, пробив прямолінійно і влучив у ноги суперникові.

Дивина

Вихід після перерви Андрія Тотовицького читався і сюрпризом не став. Ось лишень чи Петряк, який залишив поле, був найгіршим – питання. Між тим, розпочалася гра для свіжого гравця гірше не видумаєш. Після обрізки Андрія Марлос ледь не вивів Гладкого з Шевченком на побачення. Точніше, Олександр мав всі передумови для того, щоб завдати прицільного удару, однак вовтузився з м’ячем так довго, що Сіваков чисто відібрав м’яч у підкаті й розпочав контратаку своєї команди. Значно небезпечнішим у стартових п’ять хвилин був удар метрів з 20-ти Марлоса, після якого м’яч пролетів поруч зі стійкою.

Врешті, відчуття певної штучності цього дійства підсилив епізод на 57-й хвилині. Коваленко навісив у межі карної зони, а Рафаель у боротьбі з Гладким впав. Олександр спершу навіть не повірив, що залишився один і ніхто йому заважати не поспішає, а потім з меж воротарської зони пробив у кут – 0:2.

Відразу після другого пропущеного м’яча Вернидуб провів заміну, випустивши замість одного з найкращих у складі своєї команди Гордієнка Джабу Ліпартію. Ілюзія агресивного наступу сторони, яка програвала, впродовж рештки часу, ілюзією й залишилася. Нічого путнього поруч з ворітьми Каніболоцького луганці не створили, а наставник «Зорі», випускаючи в середині тайму Григорія Ярмаша замість Опанасенка, мабуть, висунув білий прапор остаточно.

Рахунок в заключних півгодини якщо й міг змінитися, то лише на користь «Шахтаря». Скажімо, Гладкий після скидки Едуардо бив метрів з 17-ти на техніку, здавалося б, напевне, проте мяч пролетів поруч зі стійкою. Натомість Тайсон в стулку з меж карної зони влучив, та пробив надто легко і Шевченко цей постріл відбив.

2:0 – Луческу йде переможцем.

Фото - ФК "Шахтар"