Тут для слабких місць немає. Акценти глядача на іграх 1/8 фіналу Кубка України

Через обставини, низку матчів дивилася в записі. Але, як завжди, оглянув усе – від свистка до свистка. І, гадаю, ще не пізно поділитися з вами своїми враженнями про них.

Казав, що бачу свою родзинку в кожному із цих кубкових поєдинків, чого не було дуже давно, і не лукавив. Винятком можу назвати єдину перенесену гру – так про неї і мови не буде. А решта, так чи інакше, мене цікавили.

Вперше в історії на одній і тій же стадії Кубка наші беззмінні фаворити зустрілися з фарм-клубами один одного – було цікаво хоча б порівняти ці матчі, навіть розуміючи, чим вони закінчаться. "Металіст", який загрожує нам швидким поверненням до УПЛ, мав пройти перевірку своїх амбіцій вже другим її представником.

Як "Зоря" впорається із суперником в умовах боротьби на три фронти? Що являє собою черговий бадьорий "колгосп" на тлі потенційного суперника у плей-офф за право грати у "вишці"? Інтригував і дует солідної "Ворскли" з непереможним у луцьку "Вересом".

Ну а тандем "Металіста 1925", який відкрив весь цей концерт, з "Олександрією" особисто мені представлявся найперспективнішим. І, забігаючи наперед, очікувань не обдурив. Як і 1/8 загалом – незважаючи на те, що багато команд поставилися до неї, як уже давно у нас практикується: як до турніру другого сорту. Бо чемпіонат – понад усе.

Я навмисно не вираховуватиму тут, хто і наскільки змінив свій основний склад – це їхні проблеми. Нас має цікавити дійство в чистому вигляді – без огляду на аспекти, що приходять. Нехай це обговорюють профі. Ми ж із вами глядачі. А глядач бачить лише те, що він бачить.

У дужках після кожної назви клубу пропоную вам його місце у поточному рейтингу сезону – згідно з позиціями у регулярному чемпіонаті.

• Металіст 1925 (7) – Олександрія (6) 2:5
• Верес (8) – Ворскла (3) 1:3
• Маріуполь (16) – Динамо (1) 1:2
• Чорноморець (15) – Шахтар (2) 0:3
• Альянс (20) – Львів (14) 1:1 (пенальті – 2:3)
• Рух (10) – Зоря (4) 0:2
• Металіст (17) – Колос (11) 1:0
• ЛНЗ (36) - Дніпро-1 (5)?:?

Видовищність. Відверто порадували два перші матчі. Не даремно вони стали найрезультативнішими. Особливо перша серія у Харкові. Це були маленькі місцеві свята футболу. І якщо від решти команд на них, мабуть, можна було очікувати, то "Верес" швидше приємно здивував. А тим паче – з урахуванням його календарних незручностей.

У Маріуполі була гра середнього рівня глядабельності, але такою вона стала швидше після перерви – коли "Динамо" досягло бажаного. В Одесі навпаки – футбол ми побачили останні півгодини, до цього супернику "Шахтаря" вдавалося до такого гріха не доводити. У Сумах "Альянс" із "Львовом" відкатали стандартно середню "ігрушку", яка трохи пожвавилася в овертаймі.

У Львові команди почали балувати глядача вартими уваги моментами лише через годину гри, і той же овертайм також пішов їй на користь. Найнудніший поєдинок, на диво, чекав нас у другої серії у Харкові. Тут те, що я називаю футболом, на жаль, грали лише до перерви.

У результаті вийшло, що, стартувавши найвидовищнішим матчем, 1/8 фіналу буквально з кожною грою потихеньку і послідовно тьмяніла. Якщо другий тайм першого поєдинку фактично виконав норму небезпечних моментів за матч, то в останньому матчі після перерви їх не було зовсім. Що цікаво – на тому самому полі.

Що називається, почали за здоров'я – закінчили за упокій.

Інтрига. Не дивує, що заупокійну месу за інтригою раніше відслужили в тій же грі на посох. Гол Мізюка на 19-й хвилині перекреслив усі надії "Колоса", оскільки шансів у нього в поєдинку з "Металістом" у підсумку не було зовсім. Оглядаючись на гол престижу "Маріуполя", для проформи вважатимемо, що "Динамо" вирішило своє завдання на 33-й хвилині, коли Шабанов подвоїв рахунок.

З цих же міркувань зарахуємо момент істини для "Олександрії" на 52-й хвилині, коли Копина довів рахунок до великого - все ж таки двійку "Металіст 1925" пізніше відіграв. "Шахтар" в Одесі досяг свого, відкривши рахунок на 64-й хвилині. Ще через три хвилини, посеред другого тайму, другий гол Пешича фактично став переможним для "Ворскли" у матчі з "Вересом".

І лише у двох випадках інтрига затрималася у гостях аж до непристойності довго. У Львові все вирішувалося в екстратаймі: перший гол Шахаба на 99-й хвилині приніс успіх "Зорі". А найзавзятішим вийшов сумський поєдинок – у ньому риску підвів останній удар "лотереї": пенальті реалізував Семенів. Цікаво, що тут, у середньому, кожен третій постріл із "точки" з десяти припав у "молоко".

Логіка. Найбільш закономірною стала, знову ж таки, мінімальна перемога "Металіста" над "Колосом". "Динамо", мабуть, могло б і не пропускати. "Шахтар" навряд чи "награв" на великий рахунок. Як і "Олександрія" - зі значно більшою очевидністю: тут взагалі гра була практично рівною. Але, даруйте, забили п'ять із шести можливих!

За логікою основного часу "Львів" заслужив перемогу над "Альянсом" ще в ньому, а в додатковий був уже однозначно сильнішим, і тому перемога в серії пенальті мала тріумф справедливості. А ось "Зоря" до овертайму швидше мала програвати, і навіть за підсумками всього матчу, на мій погляд, "Рух" їй не поступився.

Однак найнелогічнішим назву поразка "Вереса". За співвідношенням моментів, вважаю, він мав перемагати "Ворсклу" з умовним рахунком 2:1. Але що тут поробиш, якщо полтавці реалізували всі три свої гольові шанси?

Суддівство. У мене питання викликав арбітраж в епізодах із двох ігор. У Луцьку – вилучення Дахновського у складі "Вереса" на 71-й хвилині, за 0:2. На зв'язку мій консультант Юстас: "Класичні 50 на 50. Але помилкою не назвеш, підстави були. Плюс – проти воротаря". Поясню останнє: є така фішка у футбольних суддів за замовчуванням. І, мабуть, це правильно.

У Харкові – не призначений пенальті у ворота "Металіста" за фол Підлепенця на Лисенку, у компенсований час, за 1:0. Якщо коротко, то наша позиція збігається з думкою шановного експерта Ступара: пенальті був, але й того ж Лисенка вже на той час не повинно бути на полі – раніше заробив явне вилучення.

Тобто осад залишився, але виделки всі на місці. Не можна говорити про те, що суддівські помилки однозначно позначилися на ході або наприкінці поєдинку. Феміда не вирішувала.

Везіння. Фортуна навпаки, обрала своєю мішенню найбільш непоступливих суперників. "Львів", мабуть, міг закривати гру ще на 50-й хвилині - всі гольові шанси "Альянсу" на той момент благополучно вичерпалися - але удар Довгого відбила стійка воріт. І довелося тягнути лямку аж до останнього пенальті.

А ось улюбленцем Удачі стала "Зоря". Їхати б їй зі Львова не солоно сьорбавши, якби м'яч після удару Мисика на 79-й хвилині Мацапура не перевів в штангу – везіння разом із воротарською майстерністю. Не забудемо й те, що Шахаб забив переможний м'яч після падіння майже на рівному місці Кухарука – м'яч став несподівано легкою здобиччю форварда. Так що "Рух" гідний співчуття.

Особистості. Для мене найпомітнішою фігурою на футбольному полі став "динамівець" Вербіч. Слідом за ним назву Сергійчука з "Вереса". І, звичайно і обов'язково, відкриття раунду - олександрієць Мустафаєв. У категорії джокерів виокремлю тих, хто найкраще вийшли на заміну - Кірюханцева з "Олександрії" і Шахаба із "Зорі" (цей взагалі зробив гру).

Серед воротарів у Кубку також набралося народу на повноцінну трійку. Мій фаворит - Різник, який чотири рази рятував "Ворсклу" в основний час і пропустив лише з пенальті, під кінець, за 3:0. Стільки ж важливих сейвів нарахував у Мацапури із "Зорі", але - включаючи екстратайм. І тричі рятував свій "Колос" Волинець.

Симпатії. І знов-таки, на диво, найбільше сподобався "Верес", який зазвичай критикується мною. Коли добре, то добре. Другим, і це теж несподівано, назву "Металіст 1925". Навіть шкода, що обидва вилетіли, хоча віддаю належне їхнім суперникам. Особливо "Олександрії", яка увійшла до трійки моїх симпатій, а за складом, результатом і (пардон за модне слівце) летальностю їй просто респект!

Найбільше (і це вже стає традицією) розчарував "Колос", який беззубо відіграв проти лідера Першої ліги. Плюс обидва сателіти наших грандів. Незважаючи на те, що один протримався відносно на рівних дві третини ігрового часу (але так нічого і не створив за всю гру), а другий як би отямився після перерви (не без подачі суперника, що заспокоївся). Аж надто слабкі обидва, і, виходить, зовсім не дарма замикають таблицю в чемпіонаті.

Очікування від чвертьфіналів. Насамперед немає жодних сумнівів, що останнім їх учасником стане "Дніпро-1", просто зобов'язаний розібратися зі своїм візаві з Другої ліги. І тоді ми побачимо його в компанії решти п'яти команд нашої шістки найкращих, плюс "Металіст", що виблискує амбіціями… і так, очевидно, випадає з цього ряду "Львів".

Тому, на мій погляд, найгіршим жеребом стане той, за якого команда Дулуба дістанеться "Динамо" або "Шахтарю". А ідеальним – якщо її суперником стане той самий "Металіст". Решта варіантів пар виглядають по-любому цікаво. Навіть не згадаю, чи був у нас взагалі колись такий шикарний підбір чвертьфіналістів.

Тому (особливо, якщо сліпий жереб не виявиться надто милостивим до фаворитів), вважаю, ми маємо право чекати як ніколи захоплюючих ігор на верхніх стадіях Кубка. Навіть з огляду на його другорядність у порівнянні з чемпіонатом. Як на мене, нам це продемонстрували вже матчі 1/8 фіналу. Певною мірою, звісно.