Євгеній Чепурненко: "Потрібно вірити в команду і все буде добре!"

Атакуючий півзахисник городян поділився з кореспондентом інформаційної служби «Львова» своїми враженнями від перших навчально-тренувальних зборів

- Євгене, нещодавно завершився Меморіал Олега Макарова, на якому Ти забив чотири голи, розкажи, будь-ласка, який м’яч найбільше «припав до смаку»?

- Особливо красивих і неймовірних голів не було, головне, що забивав і приносив користь команді.

- Що загалом скажеш про рівень й організацію цього традиційного зимового футбольного турніру?

- Ми проходили перший збір і це була насправді дуже хороша ідея, аби прийняти участь у цьому Меморіалі, оскільки набагато більше користі є тоді, коли не просто банально тренуєшся, а коли поєднуєш це з контрольними іграми. Кожен із футболістів Нашого клубу встиг зіграти мінімум хоча б один тайм. А так, якщо говорити загалом, гравці здорово підтягнули рівень своєї фізичної готовності. Щодо Меморіалу, то змагання та їхня організація пройшли на високому рівні.

- Яка гра Тобі сподобалась найбільше?

- Усі команди, що грали проти «Львова» були приблизно однакового рівня. Проте, хочу відмітити гру проти білоцерківського «Арсеналу». Ми здорово проти цієї команди показали себе, хоча, можливо, десь нам і везло по ходу матчу. А так, саме ця гра найбільше сподобалася.

- Проти якого суперника довелось грати викладаючи максимум зусиль і чи були легкі футбольні поєдинки?

- Не скажу, що були легкі зустрічі, але були дуже цікаві, як от гра, про яку я вже згадував – «Львів» - «Арсенал». У тому матчі, й ми, і білоцерківчани грали у відкритий, яскравий футбол, було на що подивитись. А найбільше сил пішло на матч з «Путрівкою». У фінальній грі нам ніяк не вдавалось вскрити насичену оборону суперника, тому мало що виходило в їхньому штрафному майданчику.

- Так власне у чому основна причина поразки у фіналі, на твою думку?

- Те, що недооцінки суперника з нашої сторони не було, це однозначно. Мабуть не вистачило трішки везіння. У «Путрівки» за всю гру було два моменти, які вони сповна й реалізували. Що поробиш, це ж футбол.

- Володя Танчик в інтерв’ю для офіційного сайту «Львова» сказав, що Ви у вільний від тренувань час подовгу «зависали» з комп’ютерними іграми, грали у віртуальний футбол і що Ти був одним серед лідерів Ваших змагань.

- Так (сміється), це правда. У нас організувалась група з восьми чоловік, таких собі любителів комп’ютерного футболу. Ми заснували спеціальний призовий фонд і граємо. Поки що найкраще виходить у мене, Яворського, Танчика й Мостового.

- А ще чимось займались у вільний від тренувань час?

- Так, залюбки ходили дивитись на ігри інших команд, деколи спостерігали й за їхніми тренуваннями.

- Де і як зустрів новорічні свята?

- Зустрічав Новий Рік у дома з батьками, у Щасливому. А під час інших свят зустрічався з друзями-футболістами «Львова» й трішки гуляли Києвом.

- Чіпа, чи хочеш щось побажати вболівальникам синьо-золотої команди?

- Так, звісно. Хочу сказати наступне, вірте в команду, як і всі Ми футболісти щиро віримо в те, що все налагодиться. Потрібно вірити в команду і все буде добре!