Тернополь - Сталь А 3:0. Треті проти третіх: перша кров, перший хет-трик, перший розгром

Тернопіль. Центральний міський стадіон

Арбітр: Андрій Грисьо (Львів)

ФК "Тернопіль" - "Сталь" (Алчевськ) 3:0

Голи: Семенець 16, Семенець 68, Семенець 79

ФК "Тернопіль": Русан, Курило, Атласюк, Дубчак, Клекот, Кондзьолка (Гром'як 60), Богданов, Волошинович (Курицький 70), Мединський (Полянчук 80), Чорний, Семенець (Тарабалка 87).

"Сталь": Комарицький, Максименко, Назаренко, Єрмаков (Полюлях 73), Хромих, Масалов, Нгаха Колінс, Логінов, Скарлош (Жданов 86), Гордя, Локтіонов (Хамід 86).

Вилучення: Назаренко 45+1 - фол останньої надії

Можу із великим задоволенням написати першу фразу – "а я попереджав!".

І маю на це повне моральне право. Хто не вірить – гляньте передсезонні прогнози – я писав, що манера гри ФК "Тернопіль" може стати неприємним сюрпризом, писав, що ці хлопці вміють витискати максимум із невеликої кількості моментів, і грати "другим номером". І от якраз цей матч проти досить іменитої команди, котрою безумовно є алчевська "Сталь" – майже на 100% показав всі сильні сторони новачків Першої ліги.

Перед грою обом командам було вручено медалі та інші відзнаки – алчевцям за третє місце у першій лізі, тернополянам – за третє у другій. Отож, треті проти третіх – почали!

Перші хвилини були рівними, територіальною ініціативою володіли гості, на правах більш досвідченіших. Втім, особливих моментів не було, гра котилося рівно, аж раптом (як це часто буває в матчах ФК "Тернопіль") – після подачі кутового атака пішла "другим темпом", і в ситуації, де, здавалося, ніщо не віщувало гостям біди – раптом пронира-Семенець "випірнув" перед захисником алчевців і підрізав м'яча головою у ствір воріт. Воротар не при справах – 1:0, почалося!

Після голу глядачі радісно потирали руки – мовляв, зараз понесуться, зараз піде "перестрілка". Але насправді нічого такого особливого не сталося. "Сталь" намагалася нагнітати, а "муніципали" дуже спокійно захищалися, і чекали, чекали… І на 28-ій хвилині після втрати м’яча гостями на своєму лівому фланзі оборони – Клекот здорово подав, а Чорний виграв повітря і дуже красиво пробив. Кіпер ефектно тягнувся за м’ячем, проте не факт, чи дотягувався – м’яч сам обрав собі маршрут біля штанги. Одне слово – красивий по-футбольному епізод, пробачте за штамп, але це була чистісінька правда.

На 31-ій хвилині господарі знову підловили гостей, вихід 3 в 3, передача на вільного Семенця, і той з вбивчої позиції пробив відверто невдало – Комарицький, можливо, навіть подякував нападнику за такий подарунок.

І далі, власне, гра протікала у такому ключі – "Сталь" намагалася тиснути, а тернополяни – не те щоб часто, але до біса гостро контратакували. І чергова така "контра" на 45+1, компенсованій, хвилині – закінчилася для гостей вкрай невдало – після точного пасу нападник "муніципалів" втікав, виходячи сам на сам із голкіпером, Назаренко бачив, що програє у швидкості, і не чекаючи вбігання в карну зону – завалив суперника – пряма червона, і ніхто навіть не сперечався. Взагалі, до речі, хочу відзначити – суддя провів гру досить чітко, і обидві команди вели себе достойно, сприймаючи рішення арбітра спокійно. Приємно було це бачити.

Отож, на перерву алчевці пішли програючи і в меншості, тренерському штабу потрібно було терміново шукати якісь резерви, проте, як показав другий тайм – резервів не виявилося. "Сталь" намагалася переламати хід поєдинку, проте гострих атак від гостей я пригадати не можу – тільки контроль м’яча, та спроби підійти до штрафної суперника. Особливо старався на полі капітан "сталеварів", Нгаха Колінс. Різкий гравець, постійно заряджений на силову боротьбу, гру "корпус-в-корпус", і все таке інше. Але ж потрібно відчувати межу футбольної боротьби! На жаль, його старання іноді були надмірними, і могли мати погані наслідки – на 54-ій хвилині в зіткненні за верховий у центрі поля м’яч Нгаха пішов на Кондзьолку (капітан проти капітана) – і звук удару я, чесно, почав на трибуні, знаходячись метрах в 60-ти від місця події. Зіткнення було головою в голову, і голова африканського легіонера була краще до цього готова – він йшов у стик зряче, тоді як Кондзьолка, схоже, дивився на м’яч. Обидва гравці опинилися на газоні, їх партнери почали кликати лікарів, а потім і медиків з машини "швидкої допомоги". Гру було зупинено на хвилин 7, весь цей час чаклували над капітаном "муніципалів", тому, чесно кажучи, було трохи лячно. На щастя, Андрій покинув поле самостійно, але відправився одразу в машину швидкої, і у травмпункт. На фото ви можете побачити масштаби кровотечі…

До честі африканця – після гри він довідався про стан гравця "муніципалів", і знайшов можливість поговорити із капітаном тернополян, тож ситуацію вирішили без образ.

Одне слово, отаким от методом гостям вдалося "ослабити" центр поля суперників, і здавалося, що це може додати їм якихось шансів – але не тут-то було. "Муніципали" трималися стійко, небезпечних моментів біля їх воріт пригадати не можу. І постійно намагалися при перехопленнях – вивести форварда на ударну позицію. Оце очікування, стискання пружини контратаки, постійна загроза швидкої комбінації – очевидно тиснула на захисників гостей, і на 69-ій вони дали збій – всюдисущий Семенець просто підстеріг їх невдалу скидку, вискочив сам-на-сам з кіпером і сильно пробив. Власне, більше нічого і не треба було – 2:0, і якось раптом стало зрозуміло, що "Сталі" мабуть нічого не світить, окрім вечірнього західного тернопільського сонечка…

І це підтвердилося на 79-ій хвилині – "муніципали" продемонстрували епізод "по-Лобановському". Пам’ятаєте, як Метр розказував – кожен гравець має бути універсалом, і якщо захисник опинився на позиції форварда – він має вміти зіграти як форвард? Ну от. Курило, центрбек ФК "Тернопіль", опинився біля штрафної суперників, вступив у відбір, заволодів м’ячем, пройшов пару метрів, підняв голову – виклав пас на Семенця – а тому тільки подавай – 3:0, шановні "сталевари", вибачте, сьогодні вас зустріли без належної поваги як личило би зустрічати бронзових призерів!

Власне, на тому й усе для "Сталі", залишилися тільки хвилини слави для ФК "Тернопіль". За решту часу тернополяни могли забивати ще, мав нагоду, зокрема, Чорний, після його дальнього удару м’яч пройшов трішки вище. У іншому епізоді – тільки майстерність воротаря гостей врятувала їх від пропущеного голу. "Сталь" намагалася хоч якось запам’ятатися, і хтось із алчевців спробував перекинути голкіпера тернополян зі своєї половини поля. Варто віддати належне – м’яч точно йшов у ворота, під поперечку, але голкіпер Русан не розслаблявся, і чітко забрав круглого в свої руки.

Арбітр компенсував до матчу аж 10 хвилин (через медичну допомогу Кондзьолці), а після фінального свистка – на обличчя тернопільських гравців було приємно глянути – справді, радість, от знаєте – така проста людська радість. Відчувається, що хлопцям, котрі дебютували в цьому сезоні у першій лізі – кожен матч і кожна перемога – це особисте досягнення, і це щось нове для них. Команда демонструє якийсь такий "відвертий", чи що, футбол, викладається, і це приємно бачити. Врешті, у трьох матчах (два виїзних!) набрали 7 очок – чим не привід порадіти? Ну а тернопільського дербі в місті вже очікують ледь не як матчу "Манчестер Юнайтед" проти "Манчестер Сіті"…