Денис Скепський: Хочеться щоб рівень чемпіонату був вищим

UA-Футбол поспілкувався з одним з найбільш зоряних гравців української Першої ліги Денисом Скепського, який на даний момент захищає кольори "Черкаського Дніпра".

- Ви народилися і виросли в Чернігові, що змусило Вас цього літа поїхати з рідного міста до Черкас?

- Я в Чернігові грав останні три місяці і мене не влаштовувала фінансова ситуація в команді. Мені надійшла пропозиція приїхати у "Черкаський Дніпро". Як мені сказали, тут хочуть побудувати сильну команду і хочуть розвивати футбол, стабільно у фінансовому плані. Президент клубу Володимир Лашкул попросив мене максимально допомогти команді, мене це зацікавило, я приїхав, подивився умови, познайомився з командою і мене все влаштувало. Ось тепер я гравець черкаської команди.

- Контракт у Вас на один рік?

- Так, на рік. Хоча мені пропонували підписати угоду на три роки, але я не ризикнув. Мало чого... Колектив новий, можливо, я не зміг би влитися в малознайому команду. Ми з президентом домовилися підписати контракт на рік. Трохи я перестраховувався. Не завжди виходить заграти в новому колективі. А там подивимося... Якщо я буду влаштовувати керівництво і все буде гаразд, то знову сядемо за стіл переговорів.

- Президент ставить перед командою максимальні завдання?

- Так. Хоча спочатку завдання виходу в еліту перед нами не стояло. Максимальні амбіції вже стали з'являтися по ходу чемпіонату. Адже команда не сильно змінилася, а зберігся кістяк, який вирішив завдання виходу з Другої ліги. Первісне завдання було - закріпитися в Першій лізі. Вдало стартували - підняв планку до місця в першій п'ятірці, потім - в першій трійці команд. Поки все йде добре. Але у Першій лізі настільки рівний склад учасників, і така щільність у турнірній таблиці, що дві невдалі гри можуть сильно відкинути назад. Для нас все йде добре, можливо президент надалі і захоче, щоб ми з ходу вийшли в Прем'єр-лігу, але такого завдання поки немає.

- Закінчилося перше коло чемпіонату, кого із суперників виокремите?

- "Зірка" сподобалася. Вони нас обіграли і по грі, і по організації начисто, як мені здалося. Що стосується інших, то складно виділити когось. Ось "Оболонь-Бровар" хороша, міцна команда, хоча ми її і переграли 4:0. З тією ж "Десною" зіграли 2:0, але не скажу, що ми набагато сильніші їх. Що стосується інших, то в основному всі рівні, хороші команди. Вдома, звичайно, нам грати легше, впевнено себе почуваємо. Але що з нами відбувається на виїзді - не можу пояснити. Мандражу немає, приїжджаємо з бойовим настроєм, з готовністю боротися, а гра зовсім інша. Може впевненості нам не вистачає...

- Домашні стіни і підтримка вболівальників?

- У нас один з найбільш відвідуваних клубів. Але приїжджаючи на виїзд, не скажу, що на нас вболівальники тиснуть. Немає виїзного фактора. Агресії, може, нам не вистачає або розкутості, вдома якось простіше...

- Вважаєте себе вихованцем київського "Динамо"?

- Я б не сказав. Я вихованець чернігівського футболу, адже із 7 ​​до 16 років я грав у Чернігові. Мене давно хотіли забрати до "динамівської" школи, але мій тренер тримав мене максимально довго. У діалозі з батьками він пояснював чому. Адже я ще по суті молодий недосвідчений юнак, а у футболі як, отримав травму і все втратив місце, або наприклад приїхав на твоє місце більш сильний конкурент - молоді пацани "гаснуть" втрачають впевненість у собі. Потім повертаються за рік або два додому, а бувало й раніше. Тренер говорив, що хай краще буде лідером тут, а туди завжди встигне. Буде все добре, то все одно заберуть або в "Динамо" чи в "Шахтар". Я у 13 років їздив на турнір з "Шахтарем", тоді мене теж відразу забирали в Донецьк, але на той час мені багато чого там не сподобалося.

- Ваш перший тренер був правий. Адже вже за три роки відбувся дебют у Прем'єр-лізі Росії, не зігравши при цьому жодного матчу в українській "вишці".

- Так. Ця історія така... У мене не склалося в "Динамо-2", не виходило проявити себе. Головний тренер Володимир Онищенко мені не довіряв. Я одна людина, яка не потрапляла у заявку ні за дубль, ні в "Динамо-2". Така ситуація мене не влаштовувала, треба було щось міняти, а не сидіти до 23 років в "динамівській" команді і не мати ніякої ігрової практики. Поїхав на перегляд і все склалося вдало.

- У молодіжну збірну з якого "Динамо" потрапляли: київського чи московського?

- Московського. Як я міг потрапити з київського, якщо за два роки я зіграв 27 ігор, і то не в основному складі, мій уділ був 15-20 хвилин на заміну. Ось у юнацьку збірну я часто викликався, і грав там стабільно при Анатолії Бузнику. Але в останній рік він мене вже теж не викликав, аргументуючи тим, що у мене мало ігрової практики в "Динамо-2". А в молодіжку потрапив з московського "Динамо", адже в 19 років дебютував у складі в Прем'єр-ліги Росії, тоді на мене і звернули увагу наші тренери.

- Наскільки я знаю, здорово кар'єру підкосила травма, яка на тривалий час залишила Вас без футболу.

- Два роки я не грав. Буквально через півроку після підписання контракту я отримав розрив "хрестів", після відновлення за два місяці стався рецидив і ще рік простою.

- Як повернулися в Україну?

- "Волгар" мене віддав у оренду на півроку запорізькому "Металургу", щоб у мене була ігрова практика.

- У Вас була хороша статистика 4 гри і 2 голи. Чому вирішили не залишатися в Запоріжжі?

- Я пройшов збори з "Металургом" і на мене розраховували як на основного гравця, але після двох стартових поразок президент запорожців звинуватив мене в тому, що я не хочу викладатися, тому що я граю в оренді і тому не мотивований, щоб залишити команду в еліті. Так я перестав потрапляти навіть у заявку. Зіграв 7 ігор за дубль. Тільки коли Лутков пішов, а призначили на останні три гри Зайцева, то йому сказали, що команда вже й так вилетіла, став на гру кого хочеш, покажеш результат - залишишся головним у Першій лізі. Зайцев мене викликав, сказав, що до мене претензій не має і сподівається на мене. Випустив на дві гри, і я забив два голи. Пропонували мені залишитися, і готові були викупити мій контракт, але я не захотів. Розумів, що схожа ситуація може повторитися. Адже подумати тільки, президент щось надумав - і ти вже в дублі, а якщо контракт на три роки?

- Повернулися в "Десну"?

- Спочатку повернувся в Росію, адже у мене ще півроку діяв контракт. Мені сказали, що грати я не буду, на мене не розраховують і ми з керівництвом вирішили, що контракт треба розривати. Були різні варіанти, але не склалося. Подзвонили з Чернігова, вони якраз вирішували завдання виходу з Другої ліги в Першу. Я повернувся буквально на два місяці - до зими, тому що відразу попередив усіх, що буду шукати нове місце працевлаштування.

- Так Ви опинилися в "Белшині".

- Туди поїхала досить велика група українців. Не дуже хороші спогади про цей клуб. Так, я грав і мав постійну ігрову практику, але потім нас почали звинувачувати, що ми, українці, створили коаліцію, якісь змови влаштовуємо в команді. Відразу пішов я і Тарас Кабанов, який навіть кар'єру завершив, за півроку пішли Вітя Мельник і Саша Яценко. До нас поставилися насторожено, хоча надалі в "Белшині" завжди грало і грає багато українців.

- Звідки зв'язок із Борисом Ігнатьєвим (помічник Юрія Сьоміна в київському "Динамо"), який особисто запрошував Вас в московське "Торпедо"?

- Коли я підписував контракт з московським "Динамо" в 2006 році, то їм тоді керував Сьомін, а Ігнатьєв займався селекцією. За 2 тижні Сьоміна прибрали, і мені знову довелося проходити перегляд, але вже у Кобєлєва. А Ігнатьєв з тих пір мене пам'ятав. Він дуже здивувався, що я не завершив кар'єру після тієї травми, і вирішив запросити мене в "Торпедо".

- Після "Торпедо" Ви стали гравцем "Сахаліну". Чому така екзотика?

- Пояснюю. На Сахаліні ми зіграли тільки три гри для вболівальників, адже штучний газон не відповідав рівню ліги. Мені ж відразу сказали, що команда базуватиметься в Москві, тобто не потрібно буде здійснювати виснажливі перельоти. Для організму перельоти дуже важко даються.

- У той час почалося АТО і, кажучи прямо, війна з Росією. Як до Вас ставилися як до українця?

- Та нормально ніби ставилися. Але в тому плані, що телебачення у них спотворює факти, то мені було дуже важко спілкуватися з людьми. Вони надивившись ТБ намагалися мені розповісти, що коїться у мене в країні. І мені довести їм зворотне було просто нереально. Але упередженого відношення не відчував, навіть їздив на автомобілі з українськими номерами, хоча батьки дуже переживали.

- Ось ще про зону АТО. Краматорськ теж офіційно числиться в цій зоні. Пішли люди там на футбол?

- Так, до речі скажу було глядачів напевно стільки ж, скільки і в Черкасах на матчах. Допустивши "Авангард" до участі в чемпіонаті, на клуб були покладені особливі зобов'язання щодо забезпечення безпеки, це і провести через блок-пости, і на стадіоні... А так все як завжди, просто підвищена охорона на стадіоні.

- З Сахаліном не склалося?

- У ФНЛ на поле може бути тільки три іноземці, а у нас в команді було три грузина і два українці. Ось нас двох і коректно попросили піти, повідомивши, що грати все одно ми не будемо. Розірвали контракти, але розсталися взагалі-то нормально. Взимку намагався знайти клуб, не дуже хотів грати в Україні, але особливих варіантів не було. Ось так я повернувся в "Десну"...

- Варіанти з Європи були?

- Бувають, але треба розуміти, що в навіть клуби з країн Східної Європи охочіше беруть футболістів до 23 років. Часто просто дивляться на статистику, не розбираючись була травма або ще якась причина і відразу відмовляють.

- Є мрія повернутися в Прем'єр-лігу?

- Звичайно! Хотілося б пограти в Прем'єр-лізі, але також хочеться щоб рівень чемпіонату був вищим.

У матеріалі використані фото ФК "Черкаський Дніпро", Володимир Коваль, ФК "Динамо" Москва, ФК "Слуцьк", офіційний сайт ФНЛ