Яковець: Я чекаю свого шансу в "Авангарді"

Воротар "Авангарду" Андрій Яковець розповів про свою кар'єру і недавніх іграх за краматорський клуб.

- Андрію, розкажи про свої перші кроки у футболі.

- У мене старший брат Сергій грав у футбол. Він виступав і в Першій лізі України. Грав і у Вищій лізі країни, захищаючи кольори маріупольського "Іллічівця" та луганської "Зорі". Брат 1982 року народження, за амплуа, як і я – голкіпер. На даний момент він тренує дітей. Брат мене і повів на футбольну секцію в дитячу академію "Дніпра". Мені тоді було сім років. Зразу мені не сподобалося. У дев'ять років мене знову відвели на футбол. Друге враження про футбол було зовсім іншим. Я загорівся цією грою і з тих пір не можу без неї жити.

- Хто був твоїм першим тренером?

- Я з 9 до 13 років займався в Олександра Петровича Лісківця. Потім мене забрали в академію "Дніпра до тренерів Юрію Гривцова і Володимиру Геращенко, які повірили в мене і взяли під своє крило.

- Складно потрапити в цю академію?

- Звичайно, адже відбір йде не тільки по Дніпропетровську, а й по всій Україні. Потім мені пощастило приєднатися до ДЮСШ "Дніпра". Паралельно я навчався у звичайній школі, яку в підсумку я гідно закінчив. Серед підсумкових оцінок нижче восьми балів у мене не було. Стереотип, що футболісти погано вчаться. Я, наприклад, любив вчитися.

- Як вирішив приїхати в Краматорськ?

- Запропонував мій брат, який працює в академії "Дніпра" тренером воротарів і за сумісництвом є моїм агентом. Батькові я сказав, що їду до Краматорська, а мамі не говорив. Але зараз все нормально! Батьки не переживають. Стежать за іграми "Авангарду" по Інтернету!

- За що переживали батьки, коли опинився в Краматорську?

- Вони не знали, як тут ставляться до тих людей, які з інших міст України. Але зараз все нормально. Вони не турбуються.

- Розкажи про свої перші кроки на професійній ниві.

- За рік до випуску з академії мене хотіли взяти в дубль "Дніпра", але я випав на рік. Потім я все-таки тренувався з дублем, але контракт не підписав. У 2009-му році я все ж таки підписав контракт з дублем маріупольського "Іллічівця".

- Польовий гравець має більше шансів з'явитися на полі. Яке це бути воротарем, який раптом став резервним?

- Я чекаю свого шансу, на тренуваннях доводжу, що можу більше! Але тренеру вирішувати, чи можу я грати в "старті".

- З "Олександрією" ти вийшов в основі, але пропустив три м'ячі. Згадай ту гру. Що не вийшло?

- З другим пропущеним голом я взагалі нічого не зрозумів. Як він влетів? М'яч просто-таки вильнув переді мною. Важко після таких матчів відновлюватися психологічно. Особливо складно, коли кричать на твою адресу слова критики. Але я вдячний уболівальникам за підтримку і хлопцям, які мене підтримали. Перед грою з "Олександрією" я дуже переживав, так як останні два місяці не мав ігрової практики.

- Поділися емоціями від суботнього матчу з "Гірником".

- Я розумів, що мені дали другий шанс і не використовувати його не можна було. Була хороша підтримка вболівальників, які приїхали до Кривого Рогу. І спасибі всій нашій команді, яка билася з першої і до останньої секунди! Ну а вболівальники, які кричали "Яковець! Яковець!", Звичайно, дуже мотивували!

- А ось згадай свої ігри в маріупольському "Іллічівці". Як у тебе там складалися сезони?

- Один сезон починав Сергій Семено, але він отримав травму. Потім я його змінив і відіграв близько 10-12 матчів. Після дубля мене перевели в "Іллічівець-2". На зборах за "Іллічівець-2" я відіграв масу матчів, але травмувався. Потім місце в рамці зайняв Коля Зінченко, а я не хотів сидіти на лавочці і почав підшукувати новий клуб.

- Як потім складалася твоя кар'єра?

- Я перейшов у "Дніпро-2", де відіграв усі матчі на заміні. Після "Дніпра-2" у мене пропозицій не було. Я грав у чемпіонаті Дніпропетровської області за ФК "Дніпропетровськ". Ми посіли друге місце, а переможцем став беззмінний чемпіон нікопольський "Колос". Після цього мене запросили на перегляд в донецький "Олімпік". Я погодився поїхати. Пара хороших матчів на Кубку Олімпіка дозволили мені стати частиною донецької команди. Зі мною підписали контракт. У нас в команді було три воротарі. Першим номером в "Олімпіку" став Заур Махарадзе. Я ж був другим голкіпером і, на жаль, пограти мені не вдалося. У донецькому клубі я провів півсезону. Ми не продовжили співпрацю. Після цього я перейшов в "Колос" Зачепилівку - команду Харківської області. Там президент хороший, амбітний. Ми зайняли третє місце на чемпіонаті України серед аматорів. Щоб ви зрозуміли, це турнір, де грає "Рух" Винники – клуб Олександра Алієва.

- Кого хочеш подякувати за своє становлення у футболі?

- Хочу сказати спасибі братові. Якби не він, я не знаю, що б я робив.

- Як час вільний проводите?

- Виходимо в місто на прогулянку, кави попити, на людей подивитися. Весь час адже на Базі не будеш сидіти.

- Що скажеш про Краматорську?

- Краматорськ – гарне місто, де живуть хороші люди.

- Впізнають тебе в місті?

- Так, дізнаються, особливо після того як ми поїздили по школах. Такі поїздки корисні для настрою. У попередніх командах, де я був, подібного не було.