Легенди ПФЛ: Динамо-2 Київ

З нагоди 20-річчя ПФЛ публікує серію матеріалів, присвячених найяскравішим командам в історії першої та другої ліг.

Чергова стаття історичного циклу присвячена єдиній команді, котра є постійним учасником першої ліги й останньою "двієчкою" у ПФЛ – "Динамо-2". Будучи триразовим переможцем, дворазовим срібним і одноразовим бронзовим призером першої ліги, резервний склад киян, згідно з регламентом, не може підвищитися в класі. Тому розповідь піде не про один якийсь сезон, а про виступи "Динамо-2" в цілому.

Ідея, задумана Макаровим і Лобановським

Ще 1965 року, більше 50 літ тому, "Динамо-2" вперше вийшло на загальнодержавний рівень, взявши участь у турнірі Класу "Б" чемпіонату СРСР. Хоча та команда, згуртована Олегом Макаровим, і грала в порядку експерименту, у ній віднайшлося відразу кілька непересічних майстрів – В’ячеслав Семенов, Павло Богодєлов, Анатолій Азаренков, Віктор Удовенко, Юрій Грузнов, Микола Бузницький, Юрій Єськін та багато інших. Як бачимо, серед них – майбутні чемпіони СРСР, тренери, функціонери, організатори футболу. Незважаючи на те, що ця команда відіграла всього лише один сезон (13 місце в своїй групі Класу "Б", 34 місце серед 36 команд-учасниць в загальному заліку трьох "українських" груп), "урожай" від цього покоління вийшов дуже щедрим.

Попри те, що "Динамо" мало команду дублерів, Валерій Лобановський виношував ідею щодо резервного складу. Так у 80-х роках з’явилася команда "Динамо" (Ірпінь). Під керівництвом чудового фахівця й довіреної людини Валерія Васильовича, Віктора Каневського, там засвітилася ціла плеяда молодих футболістів –Сергій Герасимець, Вадим Лазоренко, Олег Деревінський, Валерій Кінашенко, Юрій Бакалов, Юрій Миколаєнко, Сергій Процюк, Володимир Циткін, Вадим Шельменко, Михайло Стельмах і багато інших.

Обов’язковий атрибут першої ліги

А коли 1992 року був даний старт чемпіонату незалежної України з футболу, у ньому ще не було звичного за союзними першостями турніру дублерів. Футбольний клуб "Динамо" (Київ), тим не менш, не захотів залишати без практики ціле покоління молодих гравців, тому було прийняте рішення заявити резервну команду, котра й увійшла до першої ліги весняного сезону 1992 року. Власне, з того часу резервний склад динамівців (так звана "двієчка") є єдиним учасником усіх сезонів першої національної ліги України.

Ідею динамівців з інтересом сприйняли й інші вищолігові клуби – аж до 2004 року, коли в чемпіонаті України з’явився турнір дублерів, десятки команд з приставками "–2" і "–3" грали у нижчих лігах, збагачуючи вищолігову молодь безцінним досвідом. І, до слова, тренери юнацьких та молодіжних збірних України завжди належно оцінювали ігрову практику у першій та другій лігах, справедливо вважаючи, що для підростаючого талановитого покоління корисно спробувати свої сили в турнірі з реальним змагальним інтересом та більш дорослими, сталими суперниками.

Нести футбол "у народ"

У той час, коли київське "Динамо" доходило до півфіналу Ліги чемпіонів і лишалося незмінним переможцем чемпіонату України, багато фахівців вважали, що й резервна команда киян могла б сміливо боротися за медалі у вищій лізі за своїм рівнем. Однак регламентом було закріплено, що резервні склади вищолігових клубів не мають права підійматися у найвищий дивізіон, до своїх "клубів-метрополій". Хоча декілька сезонів "двієчки" й могли грати в Кубку України з усіма іншими, час від часу вибиваючи навіть апріорі досвідченіших суперників – клубних команд.

Дійсно, склад "Динамо-2" завжди був достатньо сильним, щоб привертати до себе підвищену увагу фахівців та вболівальників. Інколи на матчі резервістів ходило більше людей, ніж на деякі поєдинки за участю еліти. А особливо – на виїзді, адже приїзд резервного складу столичного суперклубу обнадіював шансом побачити у першоліговому матчі когось із динамівських зірок. У пам’ятних альбомах сотень, тисяч вболівальників – спільні фото та автографи, взяті якраз на матчах за участі "Динамо-2".

Золоті роки "Динамо-2"

Тож коли кияни мали висококонкурентний склад, багатьом доводилося отримувати ігрову практику чи відновлювати форму якраз у першій лізі. На той час "Динамо-2" було справжнім "суперклубом" другого за рангом дивізіону, і недарма за сім років з 1997-го по 2003-й резервний склад динамівців лише одного разу упускав медалі. Три "золота", два "срібла" та одна "бронза" – це чудовий доробок.

А треба додати до нього й вражаючі внутрішньо клубні, командні досягнення! Налагоджена динамівська піраміда з року в рік "прокачувала" через свої надра сотні гравців. Найкращі вихованці клубної академії разом із найперспективнішою молоддю потрапляли в "Динамо-3", що грало в другій лізі. Ті, хто пробивався крізь це "сито", переходили в "Динамо-2". Найкращих чекала слава і міжнародний успіх. Навіть з появою турніру дублерів, а пізніше – з організацією молодіжної та юнацької першостей Прем’єр-ліги, існування резервної команди "Динамо" продовжується й приносить користь.

Тільки задумайтесь: ще недавно Ярмоленко, Гармаш, Рибалка та багато інших грали у першій лізі. Де вони зараз?! Щорічно екс-гравці "Динамо-2" переходять у Прем’єр-лігу – "Говерла", "Чорноморець", "Ворскла", "Іллічівець", "Олександрія"… І лишаються успішними й там!

Чемпіонською ходою

Динамівську молодь у "Динамо-2" готували легендарні особистості –Володимир Онищенко, Анатолій Крощенко, Валерій Зуєв, Геннадій Литовченко та Юрій Калитвинцев, Андрій Гусін, Олександр Хацкевич. Нині резервний склад киян очолює заслужений майстер спорту СРСР, володар Кубка кубків 1986 року, учасник чемпіонату світу, чемпіон СРСР та Швеції Вадим Анатолійович Євтушенко.

Видатні особистості

Звісно, за 25 сезонів у першій лізі "Динамо-2" задіяло величезну кількість видатних у майбутньому гравців – від покоління Шевченка, Шовковського та Ващука і до новітніх зірок – Ярмоленка, Гармаша, Рибалки. Грали за резервістів і легіонери – узбек Шацьких, бразилець Клебер, кувейтець Саухі, нігерієць Омоко, хорват Леко, болгарин Чепілов, словак Брушко. Та хіба всіх перелічиш?

Однак ми назвемо "гвардійців" "Динамо-2" – тобто, гравців, які провели найбільше матчів у складі цієї команди:

• 190 матчів – Сергій Федоров;
• 173 – Олег Венглинський;
• 172 – В’ячеслав Кернозенко;
• 171 – Артем Бутенін;
• 149 – Олександр М. Головко;
• 148 – Євген Морозенко;
• 147 – Дієґо Суарес;
• 145 – Володимир Анікеєв;
• 145 – Сергій Баланчук;
• 145 – Тарас Луценко.

…А також відзначимо найкращих бомбардирів в історії "Динамо-2"

• 64 голи – Олег Венглинський;
• 55 – Олександр Алієв;
• 37 – Андрій Гусін;
• 36 – Віталій Самойлов;
• 34 – Дмитро Воробей;
• 31 – Олександр Косирін;
• 27 – Андрій Зав’ялов;
• 23 – Дмитро Коркішко;
• 22 – Олексій Антюхін;
• 22 – Ігор Костюк.

Символічна збірна – наостанок

А щоб стаття про "Динамо-2" вийшла ще й показовою, наостанок ми складемо історичну символічну збірну за 25 першолігових сезонів резервної команди киян. Відразу скажемо – це завдання далеко з не найпростіших. Пояснимо, чому. Передовсім, "Динамо-2" – це клубна команда, яка входить у піраміду, на вершині якої – перший, основний склад. Тому футболісти виступали за "Динамо-2" фрагментарно – то переводячись у вищоліговий склад, то віддаючись в оренди, то відновлюючись після травм. По-друге, дехто із великих зірок нашого футболу грав за "Динамо-2" фрагментарно. По-третє, команда виконувала свої внутрішньоклубні завдання, що різниться з самою філософією інших учасників першої ліги.

Тож ми утворили дві символічні збірні. Першу – зіркову, за майбутніми досягненнями гравців "Динамо-2". Другу – суто тутешню. Із числа тих гравців, які саме за "Динамо-2" провели значні відрізки своєї кар’єри. Як бачите, нинішня "легенда ПФЛ" трішки відрізняється від інших команд в нашому історичному циклі. Але її участь у першій лізі прикрашає і наш дивізіон в цілому. Щоб переконатися в цьому, достатньо переглянути історію…