Лікбез ПФЛ. Про права тренерів

Юрист Всеукраїнського об’єднання футбольних тренерів Ілля Скоропашкін розказав у коментарі ПФЛ про права журналістів і тренерів, навівши паралелі з провідними європейськими футбольними державами.

- У першу чергу тренери мають розуміти, що вони повинні вміти самостійно себе захищати, - говорить Ілля Скоропашкін. - Частиною 3 статті 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що особа, яка дала інтерв’ю, та особа, яка його взяла, є співавторами цього матеріалу.

На практиці ж це означає, що без погодження із респондентом журналіст не може оприлюднити текст інтерв’ю. Так, за законом про авторське право публікація запису інтерв’ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв’ю.

Іншими словами, якщо тренер погоджується на нього, то має право запросити у журналіста готовий текст для узгодження опублікування. Тренер також може відкоригувати певні моменти, якщо вважає це за потрібне, або взагалі заборонити публікацію матеріалу, якщо не захоче його оприлюднення.

А якщо тренер не попросив надати роздруківку для погодження, то, за великим рахунком, журналісти мають право публікувати матеріал без додаткового обговорення. Просто тренер у цьому випадку не завжди знає свої права. А лише знаючи їх, він буде захищеним!

- Що думаєте стосовно післяматчевих прес-конференцій. Як ви вважаєте, чи є порушенням вимагати від тренерів, щоб такі включення були обов'язковими?

- Я вважаю, що примушування тренерів надавати бліц-інтерв’ю відразу після матчу є порушенням особистих прав. Наприклад, частиною 1 статті 63 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» кожній особі, яка надає відеоінтерв’ю, гарантується право переглянути відповідний запис перед його трансляцією. У випадку бліц-інтерв’ю - тренер позбавлений такого права.

Футбол - ­ гра емоційна, тим паче для тренерів, які переживають все глибоко всередині. Не завжди вдається швидко вгамувати емоції, тому післяматчеве бліц-інтерв’ю є своєрідною провокацією. Так чи інакше, у тренера має бути право відмовитися, адже він може просто не в змозі дати адекватні відповіді. Безумовно, що тренеру потрібен якийсь час для того, щоби заспокоїтися і можливо передивитися відео, щоб на емоціях не ображати інших учасників дійства (що у нас часто буває). Цілком достатньо обов’язкового післяматчевого інтерв’ю, на якому детально розбирається гра.

Але тут багато ще й залежить від регламенту змагань. У першій лізі ПФЛ такі експрес-коментарі після матчу обов’язкові, а у другій лізі – ні. І тут вже тренер сам вирішує: говорити, чи відмовитися.

- У провідних європейських лігах тренери максимально захищені в плані роботи зі ЗМІ? Жовту пресу ще ніхто не відміняв…

- Рівень ліги в даному випадку не має значення. В кожній державі, в тому числі й Україні, існують закони, які регламентують процедуру спростування недостовірної інформації, розповсюдженої про особу в ЗМІ, захисту честі та гідності, виплати моральної шкоди тощо. Це якщо говорити про «жовту пресу». Але повторюсь, кожен тренер має можливість налаштовувати свої стосунки з пресою таким чином, щоб уникати судових позовів з цього приводу.

Та й взагалі, переконаний, що тренеру важливо налагоджувати нормальні ділові стосунки з представниками ЗМІ. Адже це частина його роботи, Якщо не буде активності з боку преси навколо команди, матчів, гравців - не зовсім зрозуміло, для кого тоді грає в футбол ця команда, чим вона вирізняється поміж іншим і, головне, чому вболівальник має прийти на стадіон. І від комунікабельності і дипломатичності, а часто і почуття гумору, залежить ставлення ЗМІ до роботи, яку проводить тренер.