Федосов: В Динамо не взяли, і варіант з Волинню пролетів

20-річний нападник "Арсеналу-Київ" Павло Федосов трохи більше ніж за три роки своєї дорослої кар’єри він встиг змінити низку клубів, пограти у другій українській лізі, у вищій латвійській, нинішній сезон проводить у першому вітчизняному дивізіоні

- За чернігівську "Юність" ти відіграв в усіх чемпіонатах ДЮФЛУ, а як до неї потрапив?

- Я постійно дивився футбол по телевізору і просив маму відвести мене в секцію. Так, саме маму, адже вона в мене колишня футболістка (Тетяна Федосова грала за чернігівську "Легенду", чемпіонка України – прим. ред.). І я канючив, що також хочу займатися футболом. Ось вона мене в шість років і відвела в "Юність".

- Подобалося, адже твоя команда ніколи не була грандом дитячого футболу?

- Звичайно класно, коли перший рік в ДЮФЛУ, а вже на різні турніри їздили, в різні міста. Можна було зіграти з "Динамо", "Оболонню", "Арсеналом", цікаво було.

- Як так вийшло, що випускний клас (сезон-2012/13) ти відіграв за "Юність" U-17, а у фінальній пульці виступав за "Динамо"?

- Це був останній сезон в ДЮФЛУ, і передостанній тур ми в Києві грали на Нивках. Програли 0:2, але я добре зіграв і мій тренер підійшов, каже:"Хочуть подивитися тебе на зборах перед фінальною пулькою, у них проблеми з нападниками, а ти сподобався". Я поїхав на збори, вони на динамівській базі на Нивках проходили, там був список, хто поїде на фінал, і там моє прізвище.

- Ти в основному на заміни виходив, а "Динамо" чемпіоном не стало – лише бронза. Образливо, чи ти й такій медалі радів?

- Прикро було, ставилося завдання виграти. Але так вийшло, що "Шахтар" всі чотири вікові групи виграв. Та третє місце також нічого.

- Тебе брали з перспективою потрапити до команди "Динамо" U-19? Чи разом із тим фіналом все й закінчилося?

- Спочатку мене взяли мене, я там побув, пограв і прийшли нові тренери. Мені тренер казав, що поїдеш на збори з U-19, але так ніхто і не зателефонував.

- Деякі хлопці з тієї команди вже до основи "Динамо" доросли – Бєсєдін, Циганков, Оріховський. Вже тоді виділялися?

- Тільки Циганков виділявся, я знав, що він буде грати на високому рівні. Бєсєдін забивав також. А Оріховський нічим не виділявся. Та зараз слідкую за матчами, і він додав.

- А влітку 2014-го підписав свій перший професіональний контракт – з "Арсеналом-Київщина" з Білої Церкви?

- Так. Там був спортивний директор Микола Вікторович Литвин, який тренував маму мою в "Легенді". Коли мене в "Динамо"U-19 не взяли, він ще тоді запрошував, але я не захотів. А через рік він запросив на оглядини, в мене не було інших варіантів. На область більше не хотів грати. Поїхав, потренувався, зіграв двосторонку, підписав контракт.

- Наскільки швидко адаптувався у дорослому футболі?

- Гадаю, адаптувався швидко, не дуже складно було, почали мене ставити у стартовому складі.

- У першому сезоні ті забив двічі, у наступному тричі, і відчув, що пора переходити на інший рівень – подався на оглядини до Кварцяного? Чим не догодив?

- Я був на оглядинах днів десять, потім сидів в кафе, і зателефонував адміністратор, каже, що чотири дні вихідні, сказав Кварцяний, їдь додому, а потім в січні на збори.

Я коли був у відпустці, почав читати новини, писали, що фінансів немає, заборонили "Волині" трансфери. Потім зателефонував президент "Арсенала", сказав, у "Волинь" не можна зараз. Тому я поїхав в січні на збори з "Арсеналом", тренувався, а з "Волинню" пролетів.

- Може, й на краще, адже ти легіонером став, з ФК "Рига" контракт підписав. До речі, як так сталося?

- Був турнір пам’яті Закарлюки. Я там зіграв і забив кілька м’ячів. Після турніру президент "Арсеналу" сказав, є пропозиція в Латвію поїхати, там новачок Прем’єр-ліги посилює склад. Захотів спробувати, зробили документи і через два тижні поїхав.

- Зарплата у "Ризі" більша, ніж у нашій другій лізі?

- Звичайно.

- Кажуть, латиші чудово розуміють російську мову, але принципово нею не розмовляють. Мовних проблем не було?

- Ні, там російською більшість людей балакає.

- Тобто, матюкнутися на полі не варто, суддя зрозуміє?

- Ну, так, так, не можна.

- На що загалом схожий чемпіонат Латвії?

- Схожий на чемпіонат України, такий самий силовий футбол, певне, навіть більш силовий, там всюди боротьба. Сам футбол на гарному рівні, є хороші команди. Може, трохи сильніший за нашу першу лігу.

Погано тільки, що в чемпіонаті лише вісім команд, і грати по три, чотири рази з кожним.

- "Рига" - клуб молодий, але з амбіціями?

- Коли я прийшов, були на шостому місці. Завершили на п’ятому. Зараз, бачу, задача серйозніша - чемпіонство, набрали гарних футболістів. Здається, на четвертому йдуть.

- Як у команді зустріли новачка? На той момент там вже був українець – воротар Ігор Литовка.

- З ним найбільше і спілкувався. Він мене розпитував про Україну, про "Арсенал". А взагалі гарно прийняли, потоваришував з хлопцями. Капітаном у нас був Олег Лайзанс, півзахисник збірної Латвії.

- Що, насамперед, здивувало у латиському футболі?

- Та навіть не знаю, мабуть те, що вболівальники так само, як і у нас: приходять люди на "Лієпаю" і на "Вентспілс", а так дуже мало болільників на трибунах.

- Із тренером відразу знайшов спільну мову?

- Коли прийшов, був тренер латиш. Так я навіть жодного разу не зіграв під його керівництвом: спочатку не грав, тому що не було документів, команда провела три тури, набрала два очки, і його прибрали.

Потім прийшов Дмитро Хомуха, який вигравав зі збірною Росії U-17 чемпіонат Європи. Він прийшов і в першому ж матчі на десять хвилин мене випустив. Не регулярно, але випускав. На жаль, тільки в чотирьох матчах зіграв.

- І ти повернувся на батьківщину. Не шкода було залишати Прибалтику?

- Прикро, хотів залишитися. Але часто траплялися травми, і грав мало, тож вирішив повернутися в Україну.

- Чи правда, що ти належиш "Ризі", а українським клубам "здаєшся в оренду"?

- Так, я маю контракт з "Ригою", тож і в "Сумах" півроку був, і зараз в "Арсеналі" на півроку саме в оренді.

- У "Сумах" не залишився через зимові негаразди з китайськими інвесторами?

- Почну з того, що мене Ярошенко взяв. Мені знайомий агент запропонував їхати в "Суми" на перегляд, я поїхав, тренеру сподобався, і мене взяли в оренду. Та через три гри Ярошенко пішов у"Полтаву". Тож і я дочекався закінчення оренди й перейшов до "Арсеналу", запросили. Там тренер, з яким я в Білій Церкві грав, Сергій Литовченко, багато друзів і знайомих.

- Ти і в "Сумах" не забивав, і в "Арсеналі" спочатку не міг відзначитися. Та Литовченко тебе наполегливо ставив у склад.

- Так, спасибі йому за це велике. Спочатку я не був готовий, зараз гарно тренуюся і подобаюся на тренуваннях, ось непогано зіграв.

- Пограєш до літа у Києві, і що далі?

- Не знаю ще, спочатку потрібно дограти, ще шість турів залишилося. Потрібно буде вже влітку думати.