Горяїнов: Щоб вийти в УПЛ, потрібно перемагати не тільки вдома, але й на виїзді

Олександр Горяїнов розповів про матч "Металіста 1925" з "Колосом", який закінчився з рахунком 0:0.

- Перші враження: стартові хвилин 20 нам не дуже вдались, не було контргри, відбивалися. Півзахисники не так розміщувалися, руху було замало, ми були в чомусь скованими. Потім змогли до хлопців докричатися і нам стало полегше. Хотіли у другому таймі перебудувати гру, випустили замість Коваленко Терзі, думали, що він додасть у швидкості, перш за все - у швидкості прийняття рішень. Але, нажаль, Євген не вправся з емоціями, на рівному місці отримав дві жовті картки, які перетворилися у червону. Я не можу сказати, що ми не хотіли забити м'яч. Звісно, хотіли, були шанси та передумови до цього. Граючи вдесятьох, рахунок 0:0 в Ковалівці - це непоганий результат, але хотілося перемогти.

- Чи вдалося вам за короткий час донести свої ідеї до підопічних?

- Мабуть, за такий короткий проміжок часу це нікому не вдавалося, внести щось своє, навіть, не моє, а сучасні тенденції світового футболу. Загалом, хлопці працюють добре, у мене претензій до них немає, але часу в нас було замало. Ще певний час і я, переконаний, ми заграємо інакше - більш агресивно.

- Складається враження, що "Металіст 1925" - "домашня" команда. З "Інгульцем" не було ударів, сьогодні також.

- Треба, аби гравці повірили в себе, але вони в виїзних іграх дуже скуті, не розумію, навіть, в чому причина, будемо над цим працювати. Задача стоїть - вийти до Прем'єр-Ліги, а для цього потрібно перемагати не тільки вдома, але й на виїзді. Повторюся, за такий короткий проміжок часу ми не можемо перебудувати, скоріш за все, це "сидить" в головах футболістів.

- Які цілі перед командою стоять в Кубку України?

- В усіх турнірах, де ми приймаємо участь, стоять максимальні цілі. Я думаю, що всі ми - хлопці та тренерський штаб - прагнемо пройти якомога далі. В середу зробимо все, аби перемогти у Калуші та пройти далі в Кубку.

- Сьогодні було цікаве тренерське протистояння: Костишин грав у "Дніпрі", ви - в "Металісті". На це звертали увагу?

- Ні, ми давно знайомі, я знаю не лише Руслана Костишина, але і помічника Сергія Кузнєцова, спортивного директора та багатьох інших. Це не було протистояння до гри, це, скоріше, зустріч старих друзів. Під час матчу вони були моїми "ворогами" (посміхається).

- Зараз ви спокійний та врівноважений, а під час гри були досить емоційним. Чи потрібно стримувати емоції?

- Коли грали першу гру з "Прикарпаттям", я ще думав, як себе поводити. Потім вирішив, як серце підказує, а голова думає, так і буду себе поводити. Можливо, гучно кричу на гравців, але це все - емоції. Хочеться, аби хлопці швидше зрозуміли, що від них вимагають.