Оринчак: Прикарпаття тільки адаптується до Першої ліги

Герой 17-го туру у Першій лізі за версією ПФЛ Богдан Оринчак поділився своїми враженнями від перемоги над “Інгульцем”, розповів про відвідування рідної школи напередодні матчу, а також прояснив ситуацію з травмованими Худоб'яком та Боришкевичем.

- Богдане, у матчі проти “Інгульця” ви відзначилися двома забитими м'ячами, допомогли команді перемогти. Очікували, що вас визнають найкращим гравцем туру? Наскільки важлива для вас перемога у цій номінації?

- Навіть не міг подумати, що мене визнають гравцем туру. Звісно, задоволений, що отримав відзнаку від авторитетних спеціалістів. Перед нами стояло завдання виграти цей матч. Приємно, що вдалося допомогти своїй команді перемогти такого грізного суперника, як “Інгулець”. Головне, не зупинятися на досягнутому.

- Знаємо, що ви напередодні гри з “Інгульцем” відвідали свою рідну школу. Напевно це також допомогло здобути позитивний результат?

- Дійсно, вдалося зустрітися з тренерами, вчителями, дітьми. Вони нам побажали удачі і перемоги. Підтримка була просто шалена. Приходили діти, які нас завжди підтримують на матчах. Вважаю, що така зустріч стала дуже корисною для нас, вдалося зарядитися позитивними емоціями. Звісно, це також повпливало на наш результат у грі з петровським клубом. Завуч школи відвідала матч, вона привела дітей, які співали перед грою, були також хлопці, які займаються у спортивній школі. У нас поруч зі звичайною середньою школою є також ДЮСШ, там я і займався. Чудово, що діти підтримують нас на стадіоні, адже це наші молоді таланти, наше майбутнє та зміна. Щиро вдячний всім за підтримку.

-Напевно, на останній домашній матч осінньої частини налаштовувалися по особливому? Хотілося віддячити вболівальникам, які прийшли в таку холодну погоду?

- Ретельно готувалися до цього матчу. Виходили на гру з неймовірним бажанням перемогти. Не можу пояснити у чому причина, але ми були надзвичайно мотивовані. Вперше у цьому сезоні відчув, що на полі дійсно справжня команда, єдиний колектив. Всі гравці викладалися на 100%, грали до кінця у кожному епізоді. Вважаю, що провели свій найкращий матч в сезоні. Звісно, коли граєш при своїх вболівальниках, хочеться завжди радувати їх грою та результатом. До того ж нас конкуренти по турнірній таблиці наздоганяють, тому потрібно було тільки перемагати. В останніх матчах дещо не щастило, пропускали на останніх хвилинах. В грі проти “Інгульця” фортуна була на нашому боці, але прихильність долі треба заслужити. Вважаю, що “Інгулець” одна з найкращих команд у Першій лізі, підопічні Лавриненка грають дуже добре, але то був просто не їхній день. Ми більше хотіли перемогти ніж наш суперник і це було видно під час гри.

- “Прикарпаття” досить активно розпочало гру і вже на третій хвилині повели у рахунку? Це була установа головного тренера? Були націлені на швидкий м'яч?

- Головний тренер наголошував на тому, щоб ми пресингували суперника з перших хвилин, не давали їм вільного простору. Наші нападники чудово зіграли, не дали захисникам “Інгульця” контролювати м'яч, зразу вступали у відбір. Тому петровцям нічого не залишалося, як вибивати м'яч подалі, а ми вже намагалися вдало зіграти на другому поверсі. Звісно, для нас важливо було забити швидкий м'яч, щоб далі могли більш спокійно вести гру. Чудово, що вдалося реалізувати свій план на гру.

- У моменті з першим забитим м'ячем Ярослав Конкольняк завдав удару з далекої відстані, Геннадій Ганєв відбив м'яч в сторону, а ви не виключилися з епізоду, випередили Ігоря Солдата і розстріляли ворота. Зіграли, як справжній бомбардир.Відчували, що ситуація складеться саме таким чином?

- Я навіть не очікував, що зможу забити у тому моменті, але чудово, що все склалося якнайкраще. У мене на жаль ще немає такого гольового чуття, як у Романа Дитка. Він завжди знає, куди відлетить м'яч, вміє опинитися у потрібний момент у потрібному місці. Тренер завжди говорить, що я повинен замикати дальню стійку, у цьому сезоні міг багато м'ячів забити саме таким чином. У деяких моментах думав, що м'яч вже летить у ворота, але він насправді йшов мимо. Міг підставити ногу, підправити м'яч, але не хотів забирати гол у свого друга. У мене була подвійна підтримка, на матч прийшло багато моїх друзів, знайомих. Напевно, неймовірне бажання перемогти допомогло досягти бажаного результату, забити. Мріяв стати лідером команди, хотілося повести партнерів за собою.

- У моменті з другим голом ви на перехопили м'яч у Лупашка, вийшли один на один з Ганєвим, обіграли воротаря та забили у порожні ворота. Напевно, спіймали кураж?

- У грі з “Балканами” тренер сказав, що не впізнає мене, що граю нижче своїх можливостей. В першому таймі у мене були моменти. Тоді, коли треба було бити по воротах - віддавав пас і навпаки, коли треба було зіграти на партнера- завдавав удару. Володимир Ковалюк підказав, що треба все робити з холодною головою. Цей тиждень дуже багато працював над собою. Вийшов на гру з “Інгульцем”, відкинув зайві думки і зосередився лише на результаті. Коли рахунок став 3:0, команда грала на куражі. У цьому матчі у нас все виходило і це чудово.

- У “Прикарпатті” грають виключно власні вихованці, місцеві хлопці. Знайшли для себе ідеального партнера, кого розумієте краще за інших? З ким товаришуєте поза полем?

- Я хороша людина, у мене немає ворогів. З усіма підтримую стосунки, товаришую. З Василем Цюцюрою проживаємо в одній квартирі. Я народився у 60 кілометрах від Івано-Франківська, тому знімаємо з ним разом квартиру. Роман Дитко постійно приїздить до нас у гості. З Остапом Вульчином кожного вечора ходимо обідати, вечеряти. З Олегом Веприком дружимо також. У нас команда — одна сім'я, адже всі хлопці з Івано-Франківської області. Знали один одного до того, коли нас запросили у “Прикарпаття”.

- Майже в усіх програних матчах (крім гри з “Металістом 1925”) “Прикарпаття” поступалося з мінімальним рахунком. Команді поки не вистачає досвіду виступу на новому рівні?

- На жаль, нам постійно не вистачало концентрації уваги на останніх хвилинах. Наприкінці матчів відчували фізичну втому, недопрацьовували у деяких епізодах. Наприклад, у грі з “Балканами” ніхто навіть не міг подумати, що програємо 3:2, адже по ходу матчу вели у рахунку 2:1. Коли втрачаєш концентрацію, не дограєш до кінця, суперники за це карають. Якщо взяти за увесь сезон, втратили близько десяти залікових пунктів через пропущені м'ячі на останніх хвилинах. Це дуже прикро, навіть руки опускаються. Вважаю, що без шансів поступилися лише у матчі з “Металістом 1925”, а з іншими суперниками грали досить непогано і мали розраховувати на більше. Не можна сказати, що “Прикарпаття” прохідний суперник. Ми новачки Першої ліги і до всього лише адаптовуємося. Тому напевно, нестача досвіду впливає на результат команди.

- В наступному турі на вас очікує дуже непростий виїзд в Краматорськ. Залишилися сили на заключний матч року?Як сильні сторони суперника можете виділити?

- На матч з “Авангардом” виходитимемо з максимальною відповідальністю та налаштуванням. У мене є партнери по команді, які тільки набрали свою оптимальну форму, а вже осіння частина чемпіонату завершується. Зараз наша команда на куражі, відчули смак перемоги. Впевнений, що дамо бій “Авангарду”. В матчі першого кола багато атакували, створювали моменти, але підвела реалізація. Напевно, саме у домашньому матчі з краматорцями створили найбільше моментів, але не змогли забити. Міг друг Олександр Лучик, з яким разом вчилися у школі №28, а зараз він грає в “Авангарді” не міг повірити, що ми не використали свої нагоди у тому матчі. Він сказав, що наша команда не заслужила на поразку. Сподіваюся, що на виїзді реалізація нас не підведе і ми зможемо досягти позитивного результату.

- Як почуваються ваші лідери Худоб'як та Боришкевич?

- Ігор ще не тренується. Тільки з цього тижня почне виконувати бігові вправи. Він отримав травму у матчі з “Волинню”, воротар зламав нашому нападнику ребра. Тренер сказав, що йому треба відпочити, відновитися, щоб ребра зрослися. Худоб'як та Боришкевич не будуть їхати з нами до Краматорська. Бажаю хлопцям скорішого одужання, щоб якомога швидше повернулися до гри і допомагали нам на полі. Будемо своїми гарними результатами допомагати їм відновлюватися.