Юрій Бакалов - про цілі Руху, можливих новачків і неповторну ауру Львова

Фраза "Від долі не втечеш" в даному випадку дуже підходить до ситуації, в якій опинився Юрій Бакалов. Знову, як і майже півтора роки тому, він отримав запрошення стати біля керма команди зі столиці Галичини. Правда, мова йде про різні клуби: якщо в серпні 2018-го його запросили на роль головного тренера ФК "Львів", що виступав в УПЛ, то тепер Бакалов буде працювати в Першій лізі з "Рухом".

- Схоже, що до Львова ви перейнялися особливою симпатією. Чи не так?

- Саме так. Я говорив і буду говорити, що це місто викликає у мене такі почуття, що хочеться повертатися в нього знову, знову і знову. Львів мені дуже приємний - як в футбольному плані, так і в життєвому. Часто приїжджав сюди в ролі гравця і тренера, однак перед матчами багато часу на ознайомлення з ним не було. У період же, коли працював в ФК "Львів", була можливість подивитися місто. Походив по вулицях, помилувався пам'ятками. У цьому місті якась особлива, неповторна аура.

- Сумнівів з приводу пропозиції попрацювати в "Русі" не відчували?

- Ні. Від таких пропозицій, напевно, не відмовляються. Тим більше, що в моїй тренерській кар'єрі була перерва. На користь "Руху" зіграли багато факторів: і амбіції клубу, і місто.

- До речі, чим займалися в період вимушеної паузи в тренерській практиці?

- Теоретичною роботою. Був експертом на каналах "Футбол 1/2" і читав лекції в Центрі ліцензування тренерів, який мені в певний час дуже допоміг.

- Той факт, що команда знаходиться на першому місці в Першій лізі багато до чого зобов'язує ...

- Безумовно. Ясна річ, що тренеру легше приймати команду, коли вона перебуває в середині турнірної таблиці або в верхній частині. На даний момент "Рух" розташувався на вершині, від цього в оцінці нашої подальшої спільної роботи всі і будуть відштовхуватися. Знаю, що утримувати команду буде набагато складніше і відповідальніше.

- Яке завдання поставив перед вами президент клубу Григорій Козловський?

- Воно не змінилася - завоювати право грати в Прем'єр-лізі. Про це напередодні і сказав у своїй промові Григорій Петрович.

- Яке враження у вас про сьогоднішній "Рух"?

- Останнім часом, коли поєднував роботу на телебаченні і в Центрі ліцензування, дивився багато матчів Першої ліги. В осінній частині нинішнього сезону мені сподобалася турнірна боротьба, в якій брало участь багато різних за своїм стилем команд. Вражає і інтрига: на сьогоднішній день відразу вісім клубів претендують на підвищення в класі, причому в цьому суперництві йдуть "очко в очко"! Дуже цікавий футбол, дивився я його із задоволенням. Що стосується "Руху", то дивився з його участю не одну і не дві гри. І зовсім не тому, що щось планував. Ні. Мені просто було цікаво, адже з Леонідом Станіславовичем Кучуком ми разом працювали в київському "Арсеналі" і кам'янській "Сталі". Цікавило, як він вибудовує гру і як команда реалізовує це на полі. Тому певне уявлення про те, як грає "Рух" і які кроки потрібно застосувати в роботі з ним, у мене, безумовно, є.

- Щоб отримати хоч якесь уявлення про можливості футболістів нинішнього складу плануєте переглядати відеозаписи матчів, радитися з вашими попередниками з тренерського штабу Леоніда Кучука або ж перевіряти їх в спарингах на зборах?

- Все разом. Ви, як людина, яка професійно розбирається в футболі, напевно розумієте, що одна справа - картинка на екрані телевізора або моніторі комп'ютера, а зовсім інша - дії футболіста і команди, які ти бачиш вживу. Ясна річ, будуть дуже корисними рекомендації та поради від Леоніда Кучука, з яким ми спілкувалися і, сподіваюся, будемо спілкуватися і надалі.

- У "Руху", як і у "Інгульця", найкращий показник в графі "різниця м'ячів" - плюс 17. Цей факт вас, як тренера, напевно обнадіює?

- Будь-яка інформація такого плану сприймається позитивно. Перш за все мене обнадіює той факт, що в осінньому відрізку чемпіонату команда мало пропускала і чимало м'ячів забивала. Зрозуміло, приємне враження справляє і сама гра. Статистику можна трактувати по-різному, але на даному етапі, на мою суб'єктивну думку, вона відходить на другий план. Хоча на неї я, зрозуміло, звертаю увагу і від цього відштовхуюсь в подальшій роботі.

- Нові гравці, які б прийшли "під Бакалова", в "Русі" нинішньою зимою з'являться?

- Нічого нового я з цього приводу не скажу. В якій би команді я не працював, і які пов'язані з даною темою питання мені не задавали б, відповідь буде такою: будь-який тренер хотів би бачити на кожній позиції по два кваліфікованих футболіста. Певні намітки в цьому напрямку є, і переговори будуть. Але з етичних міркувань поки мені не хотілося б міркувати з цього приводу відносно хлопців, що грали в цьому чемпіонаті. Щоб ніхто не допустив думки, що вони погані. Ні-ні, це не так - ні в якому разі! Однак слід пам'ятати, що кожна команда (особливо якщо вона знаходиться у верхній частині таблиці) вимагає посилення, в тому числі і для підвищення конкуренції. Але повторюся: поки про це говорити рано. Коли будуть підписані контракти з новими футболістами - тоді про них ми і повідомимо.

- У турнірній таблиці чемпіонату Першої ліги всі троє лідерів - команди із Західної України. Це випадковість чи закономірність?

- Вважаю це закономірністю. Поясню чому. Ви, напевно, пам'ятаєте, що ще в радянські часи із Західної України вийшло дуже багато класних футболістів. Однак на якомусь етапі цей регіон втратив позиції. Я вже не перший рік працюю тренером (зокрема був і в західноукраїнських командах - в тому ж "Львові", в "Моршині"), тому факт лідерства "Руху", "Волині" та "Миная" вважаю цілком заслуженим. Наведу й інший приклад. Раніше багато команд їздили на збори в Закарпаття, і західний регіон завжди був на видному місці. Правда, тепер вектор по цій частині змінився. Проте, я дуже радий, що в цьому регіоні в футбольних справах не все так погано. Таланти на Західній Україні, не дивлячись на тимчасовий занепад, не перевелися. Сподіваюся, що завдяки вищезгаданим командам представництво даного регіону як в еліті, так і в Першій лізі розшириться і буде приносити тільки користь українському футболу.

- Про попередній візит в одне з футбольних міст України ви напевно іноді згадуєте. Які ці спогади?

- Ви маєте на увазі мою роботу в ФК "Львів"? Той час, який я провів в цьому клубі, згадую з хорошого боку. Так, в процесі моєї роботи в ньому були різні моменти, проте, про той період не шкодую. Тому ще раз повторюю: до Львова повернувся з великим задоволенням.

- Коли навесні цього року ви залишали "Львів", чого було більше - почуття досади або нереалізованості?

- Мабуть, більше все-таки нереалізованості.

- Наскільки добре ви знаєте Львів? Що вам найбільше в цьому місті імпонує?

- На жаль, не можу похвалитися тим, що Львів за час свого попереднього періоду роботи я вивчив суттєво. Думаю, що у мене буде час ще більше подивитися місто, познайомитися з його історичними пам'ятками. А що стосується того, що імпонує мені у Львові, скажу без роздумів: усі, хто хоча б один раз відвідали це прекрасне місто, в першу чергу відзначають львівські кав'ярні. Адже кава у Львові - це щось особливе. Я дуже люблю цей напій і з задоволенням його вживаю. Будучи корінним киянином, готовий відзначити: такої аури, як у Львові, більше немає ніде. Вона єдина в Україні. І неповторна.

- З ким із львівських людей футболу підтримуєте стосунки протягом багатьох років?

- Таких чимало - і серед колишніх футболістів "Карпат", і інших клубів. Не можу сказати, що з кимось із них ми дружимо, щоб нікого не образити, когось не вказавши. В основному, всі мої львівські знайомі - футбольні люди, і їх дуже багато.

- Бажаю, щоб другий робочий візит до Львова виявився для вас в рази довшим, ніж перший.

- Велике дякую.