Жити по-новому - звичка чи необхідність? Як клубам ПФЛ злізти з дотаційної голки

В УПЛ практично всі клуби поступово позбулися звички "канючити" бюджетні гроші на власне існування, але сталося це здебільшого завдяки втручанню свого часу олігархів, а не планомірному розвитку клубної структури зі збільшенням її прибутковості. Іноді, подібна риторика включається щодо "Карпат", але не часто і в глобальному плані на розвиток клубу бюджетні кошти все ж не впливають. Інша річ перша і особливо друга ліга, де багато команд й досі вважають нормою життя лізти з відкритою долонею в кишені простих громадян через посередників в особі обласних і місцевих властей. Зі зміною керівництва країни і урізанням обсягів фінансування ОТГ в держбюджеті на 2020 й рік питання браку коштів на "видовища" спортивного плану постає особливо гостро.

Півтора роки тому на нашому сайті вже виходив матеріал, що докладно розбирав статті витрат професійного футбольного клубу і різницю в сумах між клубами УПЛ і представниками обласних чемпіонатів серед аматорів. В принципі, утримання команди на будь-якому рівні - справа недешева, а в українських умовах ще й глибоко збиткова. Зазвичай подібним займаються меценати в якості розваги, без реальної можливості отримати прибуток. Футбольний клуб вони заміщають походом в казино, або грою на ставках, хоча деяким навіть прекрасно вдається поєднувати "приємне" з "корисним".

Але є і зворотна сторін медалі у цій закономірності, в будь-який момент навіть найуспішніший ФК може припинити існування, просто ставши фінансовим тягарем для свого творця і єдиного власника. Саме тому так важливо для ПФК фінансуватися з різних джерел, причому, бажано, приватних. Це і дозволяє створювати перспективні плани не на квартал або півріччя, а на п'ять і навіть десять років.

Приклади успішного освоєння нових рейок розвитку можна знайти в другій лізі. Рівненський "Верес" після приголомшливого вливання грошей і не менш гучного падіння в статусі вирішив відродитися вже в якості "народного клубу". Ідея нагадувала ту, яка успішно працює в "Барселоні", де кожен "сосіос" є співвласником клубу. У Рівному подібний романтизм не зміг покрити більшість витрат на команду (річний бюджет "Вереса" 13,4 млн грн) і довелося звернутися до приватного капіталу.

Іван Надєїн, засновник групи компаній "Укртепло", організував спонсорів і фактично взяв на себе зобов'язання по фінансуванню команди з Рівного. 2,5 мільйона обіцяло внести і місто, але поки, за словами мецената, жодної копійки за 2019 рік на рахунку НК не надходило, що підтверджує і Єдиний веб-портал використання публічних коштів. Радує принаймні те, що звичка просити в бюджеті міста і області поступово зникає, хоч спроби "вибити" гроші звідти і робляться регулярно досі. Розгляд питання з фінансуванням НК з бюджету міста було перенесено на лютий 2020 го, але принаймні було затверджено 60 мільйонів гривень фінансової підтримки стадіону "Авангард", реконструкція якого зі збільшенням глядацьких місць до 13,5 тисячі знаходиться якраз у розпалі.

Уже два роки "Верес" виступає у Млинові, організовуючи вболівальникам проїзд з оплатою 50% вартості туди і назад. Зрозуміло, що з поверненням "додому" в повному значенні цього слова, клубу вдасться підвищити бюджетний профіцит, а значить він знаходиться на правильному шляху розвитку. До того ж єдина в країні жінка-керівник футбольного клубу Ірина Теслюк, безумовно, знає толк в маркетингу і в питанні розкрутки бренду та продажу атрибутики вже за півроку "Верес" вийшов на якісно новий рівень.

Куди складніша ситуація у команди, що йде на другому місці в групі А, житомирського "Полісся". Згідно з даними порталу spending.gov.uа лише в 3-місячний період з 27 вересня по 27 грудня 2019 го року на користь клубу було перераховано 1,8 млн гривень, згідно з рішенням 44-ї сесії управління молоді та спорту Житомирської міської ради від 18 грудня минулого року. У зв'язку з тим, що в наступному році місто могло і не затвердити настільки щедрі дотації на місцеву команду, стали можливі фанатські протести. За словами директора "Полісся" Володимира Загурського, річний бюджет житомирського клубу становить 12 млн грн, при цьому ставиться конкретне завдання - підвищитися в класі за підсумками сезону 2019/2020. 40% - приватне фінансування, 60% - бюджетне. 17 грудня, завдяки акції з боку активних уболівальників, рішення про виділення коштів в розмірі 1,8 мільйона на перший квартал 2020 го бюджетний комітет все ж прийняв.

Заповнюваність "Спартак Арени" в Житомирі складає близько 80% при місткості 1200 чоловік. При досить високій для другої ліги вартості квитків (40-100 грн) клуб в дні матчів заробляє від 50 до 80 тисяч гривень. Восени нинішнього року "Полісся" провело вдома вісім зустрічей. Нескладно підрахувати, що заробити вдалося близько 600 тисяч, що вже становить 20% квартального бюджету.

З переїздом на "Центральний" міський стадіон, як обіцяє керівництво клубу, прямо на території будуть встановлені розважальні локації, а також торгові точки, які ще більше збільшать доходи "Полісся" в match day. Це правильні кроки, що зменшують залежність клубу від регулярності та обсягу "ін'єкцій" з державного та місцевого бюджетів.

Для тернопільської "Ниви" лідерство перед зимовою паузою стало не тільки несподіваним, але і обтяжливим. Напередодні Нового року на сайті клубу з'явився запит про залучення додаткових інвестицій, який одночасно є і криком про допомогу. Готується навіть проект реформування форми власності на АТ, що дозволить новим меценатам тут же отримувати свою частку акцій команди. Поки що з бюджету "Нива" грошей не отримала, в зв'язку з чим під загрозою знаходиться власне її існування в новому році.

Мінімум на чотири мільйони бюджетних грошей на рік розраховує і хмельницьке "Поділля", що становить третину загальних витрат команди з обласного центру. "Калуш", який ділить з командою Віталія Костишина 5-6 місця в групі А, отримує з бюджету місцевої влади на мільйон гривень менше, але зрозуміло, що для районного центру це більш відчутні гроші, ніж для обласного. Три аутсайдери групи А, що представляють обласні центри ( "Буковина", "Нива" В, "Ужгород"), також активно посилають "ходоків" в державні структури за допомогою, у Вінниці навіть безпосередньо пов'язують наявність держфінансування з подальшим існуванням проекту в статусі "професійний футбольний клуб". Поступово ми і приходимо до висновку - чим менший населений пункт і його статус, тим менша залежність від бюджетних грошей. Але при цьому не вирішується проблема зосередженості життя команди по суті в одних руках, а саме гаманці конкретного латифундиста.

Приклади успішних сільських команд вже не поодинокі для професіонального футболу нашої країни. "Колос" з Ковалівки в нинішньому сезоні дебютував у Прем'єр-лізі, ставши першою "ластівкою" серед побратимів на такому високому рівні. На наступний сезон клуб готується заявити оновлену домашню арену, не смикаючись серед орендованих стадіонів. "Інгулець", зусиллями свого президента і власника Олександра Поворознюка, вже практично завершив будівництво сучасної арени, яка зможе приймати в Петровому єврокубки.

"Минай" про вдосконалення поточної інфраструктури поки не замислюється, але з урахуванням стрімкого зростання популярності команди в своєму регіоні це стане необхідністю, якщо клубу вдасться піднятися в футбольній ієрархії. "ВПК-Агро" та "Альянс" вже в дебютний сезон своєї участі в професійних змаганнях претендують на вихід у першу лігу. Правда є і зворотні приклади того, як неврожайні роки ведуть до стагнації або повного зникнення сільських футбольних клубів ПФЛ. "Мир" з Горностаївки вже позбувся професійного статусу, а "Балкани" проводять сезон з серйозно урізаним бюджетом і без будь-яких завдань, крім банального збереження прописки в першій лізі. "Агробізнес", всупереч спортивним успіхам, поки що не прагне в УПЛ через відсутність належної інфраструктури. Є думка, що утримувати професійний футбольний клуб і всю необхідну інфраструктуру разом з ДЮСШ в ряді сусідніх населених пунктів, куди легше, ніж в великих містах ще й через недосконалість податкової системи України. Вона багато чого "не помічає" в діях представників аграрного бізнесу, що дозволяє тим створювати "сірі" зарплатні фонди, відповідно, залучати в село відомих футболістів без зниження, а часом й з значним підвищенням, окладу.

В якості прикладів умов життя в місті можна розглянути побут "Черкащини" й "Металурга" із Запоріжжя. У першому випадку місто відмовляється брати участь у фінансуванні команди, про що не раз заявляв Володимир Лашкул. У другому займає в цьому процесі ключову роль. Черкащан ще й активно "підсиджує" місцевий "Дніпро", що пройшов атестацію і готується до чергового відродження на професійному рівні наступного літа. Тут є приклад того як зміна муніципальної влади повертає "флюгер" фінансування в корені, часом на 180 градусів.

Із клубів першої ліги найбільша, після "Металурга", залежність від грошей з місцевого бюджету (практично 100%) у "Прикарпаття". Правда і потреби іванофранківців вдвічі менші (близько десяти мільйонів гривень на рік), враховуючи особливості комплектації команди і її не надвисокі завдання. У франківців є те саме, що і у "Вереса" з "Поліссям", активна і численна армія вболівальників, з голосом яких в їхніх містах не можуть не рахуватися. Для Черкас же, таке враження, не принципово - чи ходити на нинішню "Черкащину", чи на майбутній "Дніпро", настільки місцевий уболівальник любить саму наявність професійного футболу у себе під боком, без прив'язки до конкретного клубу.

У групі Б другої ліги найбільші дотації з місцевих бюджетів отримують "Нікополь" з районного центру Дніпропетровської області (сім мільйонів гривень на рік), обласний флагман "Кристал" з Херсона (6 млн), а також "Енергія" з Нової Каховки, яка є "муніципальною" за визначенням. Повністю приватне фінансування, крім "аграріїв" з Магдалинівка та Липової Долини, у криворізького "Гірника" й одеського "Реала Фарми".

"Таврія" в спробах вижити нагадує "Черкащину", оскільки розриваючись між політиками популістами і небажанням місцевої влади Берислава стабільно фінансувати команду в достатньому для професійного статусу обсязі, ризикує зникнути з футбольної карти країни остаточно.

Підсумовуючи все вищесказане, можна говорити, що менше 20% фінансування клубів першої ліги в сезоні 2019/2020 складають бюджетні кошти. У групі А другої ліги залежність від місцевої та обласної влади в команд більш солідна, а повністю відмовитися від неї зуміли тільки у Вишгороді та Петропавлівській Борщагівці. На південному сході мінімум чотири команди вже живуть по-сучасному і за рахунок приватних інвестицій їм вдалося повністю "злізти з голки" прив'язки до грошей платників податків.