Младен Бартуловіч: Україна дала мені багато, дуже полюбив цю країну

Один з могікан серед виступаючих в українському футболі легіонерів став гравцем шостого за рахунком клубу - "Інгульця". Кореспондент UA-Футбол був першим, кому Младен Бартуловіч дав ексклюзивне інтерв'ю. У ньому він згадав про луцький етап кар'єри, поділився приємними спогадами про період в збірній Хорватії і розповів про своє ставлення до України.

- На початку року з соцмереж стало відомо, що ви більше не є гравцем луцької "Волині". Вирішили змінити обстановку? - насамперед цікавлюся у 33-річного хорватського легіонера.

- Це було моїм особистим рішенням. Три останні роки був в роз'їздах, далеко від дому (він у мене в Дніпрі). До того ж, дитина почала ходити в школу - ось мені і захотілося бути ближче до сім'ї, більше часу приділяти дочці.

- У Луцьку ви провели трохи більше року. Як оцінюєте цей період кар'єри?

- Скажу так: він був непоганим. Правда, залишився гіркий осад від матчів плей-офф з "Карпатами", адже за їхніми підсумками не вдалося вийти в Прем'єр-лігу. В цілому ж час, проведений в "Волині", залишив у мене хороші враження. Було приємно працювати з тренерським штабом на чолі з Андрієм Тлумаком. Йому, партнерам по команді і всім людям з луцького клубу хочу сказати велике спасибі за спільну роботу. Для мене це був прекрасний час.

- Якщо припустити, що минулого літа перехідні матчі з львівськими "Карпатами" за право грати в Прем'єр-лізі завершилися б на користь "Волині", цієї зими не стали б йти?

- Важко зараз про це міркувати. Навіть не знаю, що відповісти, адже повернися "Волинь" в еліту - і все могло скластися інакше.

- З Андрієм Тлумаком ви були знайомі по львівських "Карпатах". Цей факт допомагав в роботі під час ваших виступів в Луцьку?

- Звичайно. У нас склалися дуже добрі стосунки, було взаєморозуміння. Це допомагало і мені, і тренеру, будучи плюсом в роботі.

- З головною фігурою у волинському футболі - харизматичним Віталієм Кварцяним спілкувалися?

- Не сказав би. Він часто перебував на стадіоні, і іноді була можливість поспілкуватися. Віталій Володимирович стежить за командою, він знакова людина в волинському футболі. Про нього я давно чув, та й попрацювати разом з ним довелося - тоді, коли він протягом одного місяця очолював "Кривбас". Уже тоді Кварцяний запам'ятався мені своєю неординарністю.

- Багато фахівців відзначають, що такої напруженої боротьби та турнірної інтриги, як в сезоні-2019/20 в першій лізі, за всю історію українського футболу ще не було. Граючи в "Волині", ви це теж відчули?

- Звичайно, відчув. Турнірна таблиця показує, що немає прохідних ігор. Нам жоден матч легко не давався. З усіма командами було дуже важко грати, так як проти "Волині" вони билися з особливим настроєм. Не знаю, як вони діяли проти інших суперників, але з нами викладалися максимально. Нам дуже важко давався початок сезону, але пізніше настав перелом. Він трапився у важкому поєдинку з "Агробізнес", в якому ми вирвали перемогу. Після цього "Волинь" здобула їх вісім поспіль, піднявшись у верхню частину таблиці. Цього показника багато хто очікував, так як вважають луцьку команду фаворитом. Разом з "Рухом" і "Інгульцем". Думаю, що у весняній частині чемпіонату суперництво в першій лізі буде ще цікавіше і напруга збільшиться.

- Чи здатна "Волинь" в цьому сезоні завоювати право знову грати в Прем'єр-лізі?

- Вважаю, що так. Як за підбором гравців, так і за іншими критеріями.

- За чотирнадцять років, що минули з моменту вашого приїзду в Україну, ви встигли пограти в шести містах. Що скажете про Луцьк?

- Він чимось схожий на польські міста, так як знаходиться близько від кордону. Я трохи пограв в Польщі, тому маю можливість порівнювати. А ще Луцьк нагадує мені Полтаву - маленьке компактне містечко, затишне і спокійне. Він зовсім інший, ніж Дніпро, Харків та інші великі міста. Відрізняється він і від Львова. У Луцьку почувався цілком комфортно, ніяких проблем не виникало.

- В Україні ви вже давно вважаєтесь своїм. Не тільки тому, що граєте в нашій країні багато років, але й з огляду на ваш сімейний статус.

- Так, одинадцять років тому я в Україні одружився і для себе давним-давно вирішив, що буду в ній жити. Мені тут дуже комфортно. Я полюбив Україну дуже сильно.

- Сім'я колесить по містах України слідом за вами?

- Раніше мені доводилося грати недалеко від Дніпра, в зв'язку з чим не було необхідності сім'ї переїжджати. А коли я виступав у польській Легниці і Луцьку, то дружина і дочка іноді мене відвідували. Більшу ж частину часу, проведеного в "Медзі" і "Волині" я був відірваний від сім'ї.

- З тестем, колишнім гравцем дніпропетровського "Дніпра" і запорізького "Металурга" Сергієм Башкіровим з приводу ваших футбольних справ часто радитесь?

- Звичайно. І це цілком нормально, адже ми футбольні люди. Про футбол можемо з тестем говорити на будь-яку тему. Зрозуміло, він мені радить, як краще вчинити в тій чи іншій ситуації.

- Як ви до нього звертаєтеся - по імені - по батькові або "тато"?

- По імені - по батькові - Сергію Геннадійовичу (посміхається).

- Що думаєте з приводу свого майбутнього?

- Хочеться ще пограти в футбол, і бажано в Прем'єр-лізі. А як бути потім - будемо далі думати. Поки що почав з тренерських курсів - на даний момент вже маю ліцензію категорії "С". У подальших же планах є намір рухатися в цьому напрямку. У будь-якому випадку хочу залишитися у футболі, навіть після того, як завершу в ньому активні виступи.

- Стало відомо, що ви продовжите кар'єру в "Інгульці" ...

- Крім "Інгульця" була також зацікавленість з боку "Карпат" і кількох інших клубів. Але я з вибором визначився.

- Від чого залежало ваше рішення? Невже від територіальної близькості до Дніпра?

- Швидше за все, що так (посміхається).

- Коли промайнула інформація про інтерес до вашої персони з боку вже знайомих вам "Карпат", мимоволі згадалася відома в Україні приказка "Двічі в одну річку не ввійти". Подібна за змістом на вашій батьківщині в Хорватії теж є?

- Для мене Україна теж батьківщина. А що стосується приказки, то я, звичайно ж, її чув. У Хорватії такої начебто немає. Відносно "Карпат" в даному випадку вона підходить (сміється).

- Свого часу ви залучалися до збірної Хорватії, однак зіграли в її складі лише кілька матчів. Напевно не помилюся, якщо припущу, що вони запам'яталися на все життя ...

- Ясна річ, що запам'яталися. Правда, зіграв я всього в двох товариських матчах - з Південною Кореєю і Ліхтенштейном. З першим з суперників брав участь в грі в рамках міжнародного турніру в Азії, а з другим грав в хорватському місті Вітківці. Був період, коли перед чемпіонатом Європи я викликався в збірну Хорватії, однак в матчах не брав участі. Проте, в заявку національної команди потрапляв. Для мене то час було досить яскравим. Його я згадую ще і тому, що пощастило опинитися в одній компанії з такими відомими футболістами, як Ракітіч, ​​Модріч, Едуардо, Чорлука і багатьма іншими, яких знає весь світ.

- З ким із відомих хорватських гравців підтримуєте стосунки?

- З Калінічем. Іноді спілкуємося з Перішичем. Обидва, до речі, з мого міста - Спліта.

- На батьківщині часто буваєте?

- В основному, під час відпустки. Коли є можливість, намагаємося їздити відпочивати до Хорватії всією сім'єю. Особливо красиво там влітку.

- Українською мовою ви володієте так само вільно, як і російською?

- Трошки гірше, але все розумію (сміється). Найбільша практика українською була у мене під час виступів у Львові та Луцьку.

- Чи зустрічаються слова, які для вас не знайомі?

- Буває. Раніше бувало набагато частіше, але зараз все менше і менше.

- Гадаю, вам вже не раз доводилося чути компліменти на свою адресу про те, що російською ви володієте на дуже пристойному рівні?

- Так-так, багато разів таке чув. Деякі люди навіть не могли зрозуміти, що я іноземець.

- Ви не раз говорили про свою любов до України. З ким або чим у вас асоціюється ця країна?

- Багато з чим. В першу чергу, з Шевченком.

- З Тарасом Шевченком або Андрієм Шевченком?

- (Сміється). З Андрієм. Мова ж про мої кола, футбольні (посміхається).

- А в іншому?

- (Трохи замислившись). З вишиванками, борщем і чудовими українськими піснями.

- До речі, а які українські виконавці вам подобаються?

- Я все слухаю, якихось улюблених груп, співаків або співачок у мене немає. З'являється нова хороша пісня - і я її із задоволенням прослуховую.

- Повернемося до футболу. Чи не замислювалися про те, що якби не виклик в збірну Хорватії, ви могли б змінити громадянство і мати шанси залучатися в національну команду України?

- Років десять тому про це можна було б думати (посміхається). А так ... Як склалося - так склалося. Значить, так воно повинно було бути. Сенсу шкодувати про щось немає, це вже минуле.

- Вважаю, що в футбольному плані Україна вам багато дала. Чи не так?

- Дуже багато. Сплітський "Хайдук" дав мені головне - можливість закласти фундамент в моїй професії, а Україна - все інше. Плюс сім'ю.

Фото - UA-Футбол, ФК Волинь