Ганський легіонер клубу Першої ліги влаштував тренування на сходах багатоповерхівки

Форвард "Руху" Ернест розповів про те, як переживає корона вірусний карантин.

- Ернесте, як проходять твої карантинні будні?

- Мені дуже нудно. Я постійно у чотирьох стінах. Весь цей час я у Львові. Найстрашніше, що кожен наступний день схожий на попередній. Вранці прокидаюсь, щось снідаю, тренуюсь. Далі, аби вбити час, дивлюсь фільми, граю у футбол на приставці… Без футболу справді дуже важко. Це ніби в тебе забрали річ, якою ти дійсно дорожиш у житті. Нема футболу, і таке враження, що весь світ зупинився.

- Більшість гравців на період карантину роз’їхались додому. Хто з гравців «Руху» складає тобі компанію?

- Справді, у ці два тижні наше футбольне помешкання спорожніло. Крім мене, тут ще Раті та Габріель. Вони сусіди по кімнаті, їм не сумно разом. Час від часу можу зайти до них у гості, поговорити про футбол, але це все. Зазвичай стараюся тримати соціальну дистанцію навіть зі своїми друзями по команді.

- Як вдається підтримувати форму в таких умовах?

- Стараюсь себе тримати в оптимальних кондиціях, зокрема, качаю прес, м’язи ніг. Ризикувати і бігати по вулиці не хочу, тому роблю це вдома. У нас багатоповерхівка, бігаю з першого поверху на третій, і так кілька разів. Повірте, це велике навантаження.

- Чи часто виходиш з дому на вулицю?

- Коронавірус - це серйозно. Тому я не гуляю по вулиці, та й взагалі стараюсь не виходити з дому без нагальної потреби. Раз на тиждень виходжу в магазин. Переважно, це неділя. Скуповую необхідні продукти і повертаюсь назад. Вже два тижні вдома, дотримуюсь усіх правил карантину. Це дуже важко. Якщо вже прийняли такий закон, то для нашої ж безпеки. Переборювати себе і свої звички - лише так зможемо зупинити цю хворобу. Має пройти якийсь час, аби все повернулось у норму.

- Яка ситуацію з коронавірусом на твоїй батьківщині у Гані?

- У моїй рідній Гані зареєстровано 200 випадків захворювань на COVID-19, там ситуація не є критичною. Мені рідні щодня телефонують, переживають за мене, цікавляться, яка ситуація в Україні. Кажу своїй мамі, що я в безпеці, сиджу вдома, аби вона не хвилювалась. Шкода, що не можу бути поруч з рідними в цей момент.

Карантин – це час, який проводять зі своєю сім'єю, мені ж лишається лише спілкуватися зі своїми по телефону. Також у мене багато друзів у Іспанії та Португалії, дякувати Богу, всі вони теж у безпеці. Тримаю з ними зв'язок, підтримуємо один одного, часто рубаємось у FIFA20 з ними по мережі. Швидше б все це скінчилось…