До переходу в клуб хавбек Агробізнесу попрацював на фабриці калош

23-річний Артур Думанюк, хавбек "Агробізнесу", починав займатися футболом у ДЮФК "Поділля", там його першими тренерами були Олександр Порицький та Аркадій Баталов.

Згодом батько захотів, аби син прогресував у більш іменитій команді, так хлопець опинився в ФК "Львові", а через рік – в академії УФК "Дніпро", випускником якої й став.

Після закінчення академії в мене не було пропозицій, тому довелося повертатися додому. Був час, коли я грав на область за футбольний клуб "Борщів", а паралельно працював пакувальником на виробництві калош.

Завдяки виступам на першість міста Хмельницького Артура знав головний тренер "Поділля" Віталій Костишин. Саме він порадив гравця Андрієві Донцю, коли той був на чолі "Агробізнесу". Так Артур потрапив до Волочиська, а згодом повернувся до великого футболу.

Я просто не перевантажував себе думками про професіональний футбол та й батько завжди мене налаштовував на роботу. Він підбадьорював та просив почекати, говорив, що результат ось-ось прийде. Але бувало й таке, що й отримував від нього, якщо десь поводився неправильно. Той період життя бив по самолюбству, адже хотілося заробляти на життя саме футболом.

Я не скажу, що хотів всього й відразу, але виступати за якусь молодіжну команду був не проти. Та все ж доводилося працювати навіть на виробництві, адже я вже був не маленьким і розумів, що якщо не футболом, то повинен вміти заробити руками. Я подивився як люди заробляють собі на життя і зрозумів, що не хочу жити так само. Тобто хочеться заробляти саме улюбленою справою, в моєму випадку – футболом. У цьому сенсі така робота загартувала.

Професіональний футбол, бачить Артур, – це якісно новий рівень. Та й футболіст, граючи за професіональну команду, зовсім не так сприймає всю відповідальність.

Мені здається, що на цьому рівні зовсім по-іншому почуваєшся. Я не скажу, що серед аматорів не було гарних команд, але ні в футзальній команді, де я грав, ні в аматорському "Роторі", за який також грали ті ж Костишин і Донець, не було такого азарту як серед професіоналів.

На думку Артура, фантастично, що людина створила в невеличкому містечку Волочиську команду з амбіціями. Почесний президент "Агробізнесу" та один із власників великого бізнесу Олег Собуцький, бачить футболіст, всім серцем любить футбол і отримує справжню радість, коли допомагає.

Те, що ми цього сезону не виходитимемо до УПЛ, нічого не означає, я думаю, що в майбутньому все залежатиме лише від нашої гри. Я можу ствердно сказати, що зараз в "Агробізнесі" клуб йде на рівні з командою з усіх боків. Немає такого, щоб команда була на голову вищою від клубу – з його інфраструктурою, клубною структурою і так далі.

Зараз для "Агробізнесу" в Волочиську відреставрували ще одне тренувальне поле.

Та й взагалі всі, хто був причетним до створення цього проєкту, великі молодці. Я впевнений, що "Агробізнес" ще про себе заявить!

Якщо сказати чесно, то великої популярності я не відчуваю. Єдине, ми з хлопцями, які від початку в "Агробізнесі", спілкуємося зі старожилами, які постійно ходять на матчі. Адже ті дідусі з нами ще з часів аматорського чемпіонату, тому вже добре з ними знаємося. А взагалі у Волочиську вболівальники постійно приходять на футбол, ми по-справжньому відчуваємо їхню підтримку. Вони надихають нас на нові звершення і кожну перемогу ми присвячуємо їм.