Андрій Попович. Позашлюбний син Фогтса, дивний Григорчук і посиденьки в Минаї

Воротар команди, що йде на третьому місці в Першій лізі в дебютному сезоні, поділився найяскравішими моментами кар'єри і розповів про причини отримання азербайджанського паспорта.

- Андрію, здрастуйте! Буквально вчора з'явилася новина, що у львівському "Русі" є позитивні тести на коронавірус і команда просить про перенесення найближчих ігор. У зв'язку з цим, напрошується питання про поточний стан справ з тестами у вашій команді?

- Ми недавно пройшли ще один цикл тестування і результати у всіх негативні. Ігор Вагін мав позитивний тест в травні, але тоді ми ще не почали повноцінний збір і вдалося подолати цю ситуацію з мінімальними проблемами. Власне, зараз всі гравці "Миная" працюють у загальній групі і відчувають себе добре.

- Ранкові тренування ще не скасували чи напередодні відновлення чемпіонату тренерський штаб зробив зміни в тренувальному процесі?

- Тренування в першій половині дня - це було тимчасове рішення виключно в рамках підготовки до півфіналу Кубка проти "Динамо". Зараз ми повернулися до звичної практики і займаємося вечорами.

- Ваші дитячі роки пройшли в місті Чоп - найзахіднішій точці України. Які цікаві моменти можете згадати з тих років?

- Не знаю чому в Вікіпедії написано саме Чоп, але народився і виріс я в Ужгороді. Так що тут явна помилка.

- Тоді моє наступне запитання, ймовірно, буде не актуальним, та все ж. Чи надходили вам пропозиції від клубів зі Словаччини та Угорщини? Близькість кордону сприяє цьому і знаю, що наприклад Роберт Гегедош навіть встиг пограти на напіваматорському рівні в командах "Славой" і "Сечуров".

- Звичайно, пропозиції були. Але щоб йшлося про більш-менш конкретні запити і серйозний рівень - такого не пригадаю.

- Як у вашому житті з'явився варіант з переїздом до Азербайджану в 16-річному віці?

- На той момент (2008-й рік) я грав за юнацьку команду донецького "Металурга". А з боку Азербайджанської Федерації футболу був узятий курс на пошук талановитих футболістів на просторах СНД. Зокрема, до Донецька були відправлені три скаути - по одному для "Шахтаря", "Металурга" й "Олімпіка". Мене помітили і запропонували пограти за юнацьку збірну з перспективою потрапляння в національну команду, яку якраз прийняв німецький фахівець Берті Фогтс. Переїзджаючи до Азербайджану, мав саме мотивацію зіграти на міжнародному рівні, а вже вторинним було питання виступу за місцеві клуби. Проте, і на клубному рівні в кінцевому підсумку мені вдалося пограти в єврокубках, так що про той переїзді я не шкодую.

- В азербайджанському періоді кар'єри у вас була команда, дуже схожа на нинішній "Минай" в плані відсутності авторитетів і вмінні здійснювати кубкові сенсації. Розкажіть докладніше про перебування у клубі "Абшерон".

- Спочатку мене запросили в "Баку", команду зі стабільним фінансуванням і на той момент відмінними перспективами. Там я грав в основному за дубль, будучи ще молодим гравцем. Через два сезони виник варіант з орендою в "Абшерон", який лише був створений і заявився для участі в першій лізі. У дебютному ж сезоні ми завоювали путівку в еліту, не програвши жодного матчу. Ну а мене викликали в збірну вже в листопаді, на той момент вперше в історії грвець із першої ліги був викликаний до лав національної команди Азербайджану.

- Чи можна вас в такому випадку назвати улюбленцем Фогтса?

- Я вам більше скажу, мене навіть "травили", називаючи його позашлюбним сином... Проте, в збірну потрапив не за красиві очі, намагався постійною роботою доводити свій рівень і підтверджувати його на футбольному полі.

- І все ж був на перших етапах ваших виступів за збірну Азербайджану і скандальний епізод. Мова про фото з відображеним порушенням режиму, викладеним в соціальну мережу...

- Та вже було діло. Що вам сказати - молодий був і недосвідчений, не знав, що з на перший погляд безневинної фотографії можна роздути скандал вселенських масштабів. Ми виступали в ОАЕ на товариському турнірі, в першому матчі все йшло добре, я грав в основі і ми вели 2:0. Поле, правда, було жахливим, що не дозволяло комбінувати на належному рівні. Власне, це і зіграло свою роль. Супернику спершу допомогла купина, а в кінцівці вони і зовсім зуміли зрівняти, при тому, що по грі ми були на дві голови сильнішими. 2:2 із Сінгапуром були сприйняті вдома за провал, проте, Фогтс дав нам вихідний на наступний день. Ми з хлопцями, так вийшло, що всіма по суті "легіонерами", вирушили до місцевого клубу, де культурно відпочивали, не дозволяючи собі зайвого. Я зробив селфі і без жодної задньої думки закинув його в мережу. На наступний ранок був виклик на килим до тренера, який зробив мені жорстку догану. Виявилося, що в кадр потрапила сигарета в руках одного з моїх партнерів і келих чи з то вином, чи з іншим далеко не найміцнішим напоєм в іншого. Я ж був "чистий", проте, весь удар і відповідальність взяв на себе, як і штраф, що був згодом.

- Як думаєте, той епізод і резонанс в пресі зіпсували вам кар'єру в збірній?

- Та ні, не думаю. Викликався я в збірну при німецькому штабі регулярно, та й за Роберта Просінечкі вже в 2017-му році запрошувався на збори національної команди. Те фото було не більше, ніж помилкою молодості, яка стала хорошим уроком. В ігровому плані ж проблем з потраплянням в національну команду у мене не виникало, особливо в період виступів за "Сумгаїт" і "Габалу".

- У "Габалу" вас запрошував вже Роман Григорчук?

- Так, влітку 2015 го року Роман Йосипович покликав в команду, яку він лише за півроку до цього очолив. Я, звичайно, розумів, що доведеться боротися за місце в складі з Дімою Безотосним, який був запрошений "під тренера", але в собі був упевнений. До того ж Григорчук сказав, що розраховує на мене ще й тому, що у мене є азербайджанський паспорт, тобто я не вважаюсь легіонером при існуючому в Прем'єр-лізі Азербайджану ліміті. В результаті ми розподіляли навантаження з Безотосним - він переважно грав в єврокубках, а я захищав ворота "Габали" в чемпіонаті, надаючи Дімі відпочинок.

- А вам вдалося засвітитися в Лізі Європи?

- Так, є і в моїй практиці єврокубковий матч. Правда невдалий, на власному полі "скрутилися" російському "Краснодару" (0:3), але все ж відчув той рівень на собі.

- Чому після закінчення сезону 2015/2016 покинули Азербайджан, адже у вас ще залишався рік за контрактом? Мав місце конфлікт з тренером?

- Як такого конфлікту з Романом Йосиповичем не було, але ситуація виникла дивна сама по собі. У першому матчі другого кола ми розгромно програли не найсильнішому супернику ("Кяпаз" - прим. ред.), знову ж 0:3. Матч проходив на тлі навантажень - буквально напередодні приїхали зі зборів, тому в фізичному плані десь "просіли". Але я б не сказав, що особисто моя вина була хоча б в одному з трьох пропущених голів. Проте, наступного дня мені повідомили, щоб я збирався в дубль. Спробував з'ясувати у адміністратора команди причину, він домовився з Григорчуком про розмову. В особистій бесіді Роман Йосипович сказав, що я "знизив свій професійний рівень", що було чути дивно на тлі постійних хвалебних висловлювань ще в ході зимових тренувальних зборів. Невже один невдалий матч всю ту роботу перекреслив?

- Далі ви не захотіли грати за дубль і розірвали контракт?

- Зовсім ні, я був готовий виступати за другу команду і доводити свій професіональний рівень. Та й сам Григорчук сказав, щоб я не впадав у відчай і незабаром можу розраховувати на повернення в основу при належному рівні самовіддачі. Але пройшов місяць, другий, а про мене немов забули. При цьому Роман Йосипович часто приходив дивитися матчі дубля, в яких я добре виступав. Правда до основи він підключав інших, більш молодих футболістів, а зі мною навіть не хотів говорити.

- Чим справа закінчилася?

- Уже після закінчення сезону я повернувся до Києва, мені натякнули, що у "Габали" з'явилися фінансові труднощі, а у мене при цьому "важкий" контракт, який тривав з того моменту ще рік. Кожного дня з клубу дзвонили і пропонували угоду розірвати за згодою сторін, на що я відповідав, що готовий і далі доводити своє право виступати в основній команді. Судячи з усього, у декого в керівництві "Габали" були свої погляди з цього приводу і мене просто хотіли позбутися. В результаті, я вирішив не плисти проти течії і повернувся додому, продовжуючи паралельно пошуки нової команди.

- Поки займалися пошуками, виступали в чемпіонаті Закарпатської області. Чим запам'ятався той період?

- Спершу відіграв матч або два в складі "Поляни", потім мені запропонували перейти в "Минай". Уже тоді команда ставила перед собою амбітні цілі, але я і далі не розглядав її як довгострокову перспективу для себе. Такий вже у мене характер - "легіонерський", не можу довгий час перебувати вдома, завжди хочу подорожувати, шукати нові горизонти і можливості. Однак час ішов, конкретних пропозицій не надходило, а з "Минаєм" ми виграли все на обласному рівні, стабільно виступали в рамках змагань ААФУ, та ще й отримали атестат для участі в професійних турнірах влітку 2018-го.

- Тим не менш, в перших іграх "Минаю" на профі-рівні ви не брали участі. Причина?

- У той час заліковував травму і не дивлячись на спроби Михайла Кополовця скоріше переконати мене повернутися на поле, не хотів форсувати відновлення. Проте, в клубі в мене вірили, тому запропонували контракт взимку 2019-го. У другій лізі я навіть встиг зіграти три матчі - домашні перемоги над "Калушем" (3:1) і "Поділлям" (3:1), а також "золотий" матч з "Кременем", на жаль програний (0:1).

- Чи існує в "Минаї" система штрафів за порушення режиму?

- Звичайно, але при цьому на "після вчорашнього" на моїй пам'яті ніхто не попадався. Всі професіонали і поводяться свідомо. З боку Василя Васильовича теж є розуміння, що футболіст може іноді собі дозволити випити келих пива або бокал вина, адже він сам недавно тільки закінчив кар'єру. Але і панібратства немає, що відображається в штрафах за запізнення або пропуск тренувань. У цьому питанні Кобін жорсткий "коуч". Правда і він іноді дає нам послаблення заради поліпшення атмосфери в колективі. Наприклад, після дебютної перемоги в Першій лізі над "Чорноморцем" (1:0) дозволив команді трохи розслабитися і "посидіти" в компанії з граючим спортивним директором... Як показали подальші результати - час для спільного відпочинку команди було вибрано ідеально, перемоги пішли одна за одною.

- У чвертьфіналі Кубку ви "поховали" суперника умінням брати пенальті. Тренуєте цей елемент окремо?

- Не сказав би, що прям треную, більше намагаюся діяти на реакції і по рекомендаціях Олександра Шовковського, який говорив, що при пенальті важливо змусити опонента пробити туди, куди потрібно тобі самому. Та й з Толіком Нурієвим регулярно влаштовуємо "пенальті-батл" на лимонад після тренувань, що дозволяє і мені, і йому залишатися в тонусі (Анатолій Нурієв штатний пенальтист команди "Минай" - прим. ред).

- Тоді ще одне питання про манеру вашої гри, яке напрошується за мотивами Кубка. Чи є гра ногами вимогою тренерського штабу або вашою особистою ініціативою?

- Розумію, чому ви ставите це питання... Ми з Маткобожиком, звичайно, "наварили" на пару в недавньому матчі з "Динамо". Однак мені вдалося самому ж виправити ту помилку з обрізкою на Дуелунду. Василь Кобін не хоче щоб ми грали на відбій і тому вихід з оборони через пас ми постійно тренуємо. У тому епізоді виникло просто маленьке непорозуміння, оскільки я думав, що Саша почне йти у фланг і тому розслабився завчасно. На щастя, вдалося так само швидко повернутися в гру і все закінчилося благополучно.

- Не можу не запитати про складність календаря майбутніх ігор в чемпіонаті. Підрахував, що за вісім днів в останніх трьох турах вашій команді належить тільки в автобусі проїхати 2730 км! Чи не позначається це на настрої колективу, перед яким все-таки стоїть завдання завоювати путівку в УПЛ?

- Абсолютно ні! Ми розуміємо, що буде важко і тренерський штаб відповідним чином нас налаштовує, кажучи, щоб на найближчі майже два місяці ми забули про дівчат, дружин, коханок, а зосередилися виключно на футболі і подальшому відновленні. Проте, без подібних викликів футбол був би нудним. Долаючи себе, ти стаєш кращим, так що будемо боротися до останнього.

- З приводу міжсезонних зборів є якась ясність?

- Настільки далеко ми ще не заглядаємо, благополучно дограти б поточний чемпіонат. Он буквально вчора з'явилася новина про хворих в складі "Руху" і клуб вже просить про перенесення найближчих матчів.

- Отож, і без того щільний календар ущільнюється ще більше...

- Саме так! Так що хочеться просто поменше позафутбольних моментів і побільше можливостей вирішити всі питання на футбольному полі. Все ж в поточному сезоні Перша ліга радує небувалою інтригою.

- Бажаю вам з честю подолати всі труднощі і закінчити чемпіонат на високому місці.

- Дякую, будемо старатися.