Акценти. Загадка Липової Долини, або Кому заважає Металіст?

Галас, піднятий навколо "смертельного вбивства" команди "Альянс" з Липової Долини в домашньому матчі з харківським "Металістом", не те щоб здивував. Голосити на всю країну про суддів-убивць нині в тренді. А звинувачувати в цьому смертному гріху, як і у всіх інших, УАФ - значить, йти в фарватері потужної кампанії, розпочатої навіть не рік тому.

Автор віддає собі звіт в тому, що, стаючи проти цього вітру, ризикує накликати на себе немилість активістів "підвального" руху сайту. Невтомні наші коментатори автоматично назвуть статтю замовною з усіма наслідками, що випливають звідси висновками і характеристиками. І все ж я, як говорили раніше, вставлю і сюди свої іржаві п'ять копійок.

Акцент перший. А чи був хлопчик? Наскільки я зрозумів, президент "Альянсу", м'яко кажучи, поставив під сумнів обидва вилучення в складі своєї команди і призначений в її ворота пенальті. Важливо розуміти, що огульно критикувати і навішувати ярлики може кожен, а дати адекватну оцінку діям футбольного арбітра здатні лише професіонали від суддівства.

Один з них є штатним експертом сайту і особисто мною поки в особливих симпатіях до "Металіста" помічений не був. Вже швидше теоретично можна було б підозрювати його в прихильності до недоброзичливців цього клубу. Та й то, хіба що за місцем проживання - а наскільки це серйозно, судіть самі. Отже, що ж говорить нам Сергій Шебек:

"Ніяких претензій до арбітра Омельченка бути не повинно. У вилученні Пісного винен сам футболіст "Альянсу". Він спочатку безпідставно апелював до арбітра, за що отримав перше попередження. А в моменті з призначенням пенальті він же прихопив за плече суперника, перешкодивши йому в комфортних умовах завдати удар по воротах. Все закономірно".

Тепер про пряме вилучення Непляха:

"Паралельно з Підлепенцем і Непляхом біг захисник "Альянсу", але чи міг він перешкодити виходу один на один? Арбітр розцінив, що не міг, тому кваліфікував фол, як зрив очевидної можливості забити гол. Про протилежне можна було б говорити, якби захисник був ближче до епіцентру подій, хоча б за метра два-півтора ".

Про всяк випадок, нагадаю, що в цьому ж матчі був призначений пенальті в ворота "Металіста".

Другий профі, який висловився з даного питання - мій "позаштатний" консультант Юстас, нині далекий від українського футболу і, я б сказав, рівновіддалений від усіх його клубних представників. Я його навіть не просив про це - самому стало цікаво, як в тому анекдоті: "Дайте ж мені подивитися на цього Івана Івановича!".

І ось його думка, яка аж ніяк не завжди збігається з думкою того ж Шебека, або Ступар:

"Червона - 50 на 50, підстави були. Все інше по ділу".

При цьому слід розуміти, що горезвісні 50 на 50 означають складну для суддівства ситуацію, іменовану "на розсуд арбітра". У футболі вони не так вже й рідкісні, і будь-яке з двох рішень в них може бути так чи інакше виправдане. Дилетантам цього зрозуміти не дано, тому вони вважають за краще бачити в цьому виключно суддівське свавілля і горезвісний "бєспрєдєл".

Так через що ж тоді, власне, весь сир-бор? Що за шум, а бійки немає? Адже її так і не було: як би погундосять, кулаками помахали, пострибали - і розійшлися. Сам факт кричущий: не можна вилучати відразу двох гравців в команді господарів поля? Виходить, що так. Справедливості заради, багато підняли б шум в такій ситуації. Але щоб так: гострий предмет і за десертом?

Акцент другий. Загадка Липової Долини. Ні багато, ні мало, на підставі вищеописаного "вбивства" команди, президент клубу за принципом "не треба, я сам" вирішив покінчити суїцидом. Після першого ж матчу в сезоні. Відверто кажучи, такого анекдоту не пригадаю з часів сумнозвісної "Полтави" і операції "Вжух". Ті, якщо пам'ятаєте, вийшли в УПЛ, але до неї не дожили.

У таких ситуаціях, як правило, можуть бути два пояснення. Або до цього йшла справа, і вчинений скандал був використаний, як вдалий привід попрощатися з клубом. Однак нас запевняють, що це зовсім не так, навівши переконливі аргументи і факти. Тоді виходить, що ПФЛ мала справу з черговим неврівноваженим власником клубу, чиє життя залежало від його настрою?

Фото - ФК Альянс

Це було б занадто примітивно навіть для нашого футболу, в якому можливо все. Тим часом, немов в класичній опереті, стрімко знайшовся охочий підхопити цей прапор і нести цей тягар далі. Виникає справедливе запитання: так може, справа і так йшло до цього, і привід у вигляді "останньої краплі" підвернувся вчасно? Навряд чи ми дізнаємося точну відповідь.

Та й чи потрібно? Загадка Липової Долини цікава широкому колу любителів футболу приблизно в тій же мірі, чому був невловимий Невловимий Джо. Який, якщо пам'ятаєте, просто нікому не був потрібен. Яка нам різниця, що там відбувалося і відбувається насправді? Команда збереглася в Першій лізі, і слава Богу!

Тут показовіша інше. Фокус з "Альянсом" зайвий раз продемонстрував усім нам, наскільки ефемерне "благополуччя" Першої ліги, яку кілька років тому стали наводити в приклад УПЛ. Майже відразу ж після того як їй нарешті вдалося провести сезон без кадрових втрат.

Тепер же, як то кажуть, ніколи такого не було, і ось знову. Ліга була близька до зникнення чергової "липової" команди. Яка, сама по собі, дуже хитрий предмет - ось вона є, а ось її вже немає!

Як тут не згадати "Миколаїв", який понизився в класі, нехай це і принципово інший випадок. Але яка різниця нам - звичайним любителям футболу? Що в лоб, що по лобі - так чи інакше, а ліга позбулася команди. Причому тієї, що вже бадьоро котирувалася в числі кандидатів в УПЛ. У всякому разі, на думку наших "підвальних" знавців.

Фото - ФК Альянс

Пам'ятається, хтось із них картав автора, що відстав від життя, коли він посмів засумніватися в серйозності претензій "Миколаєва" на вихід в "вишку". І ніякої зловтіхи сьогодні у мене немає. Повірте - лише сумна констатація факту, що підтвердив найбанальніші здогадки.

До чого я все це? Ну, звичайно ж, до того, що 16 команд в УПЛ - вельми своєчасне і ефективне рішення. Особливо в той момент, коли в Першій лізі до кінця сезону їх цілком може виявитися менше.

Акцент третій. Кому заважає "Металіст"? Хвилі, підняті навколо цього, як говорили в моєму безхмарному дитинстві, "вбивства лисого в підвалі порожнім мішком по голові", з особливою люттю і ентузіазмом накочуються на харківський берег. Мовляв, люди добрі, що ж це робиться ??? Безсовісні олігархи нищать наш народний футбол під корінь! Доки і геть !!!

Ну, про те, що сам привід не коштував виїденого яйця, було сказано вище. Як і про те, наскільки цінні для українського футболу такі клуби, які стрімко приходять нізвідки і йдуть в нікуди. Наостанок поговоримо про те, кого нам малюють породженням пекла, кому це може знадобитися, і навіщо.

Особисто мені, зізнаюся, історично харківський "Металіст" був мало цікавий протягом десятиліть. Це була, на мій погляд, досить пересічна команда, яких було безліч як у Вищій лізі, так і в Першій, що за радянських часів, що пізніше. Вже вибачте, харків'яни, але в одеському народі вона аж ніяк не випадково називалася "металоломом".

Поки не з'явилося тріо Ярославський-Красніков-Маркевич, при якому "Металіст" полюбили в усій Україні. Ну, можливо, за винятком Дніпра, для якого він став головним і постійним конкурентом, а також тих, кому він став наступати на п'яти - тих, для кого чемпіонат України служить плацдармом, трампліном в Лігу чемпіонів.

Цей "Металіст" для мене став найцікавішою командою часів незалежності. Не в піку фаворитам - завдяки грі команди. Але він мав необережність бути занадто зухвалим: зазіхнув на святе - відібрав у "Динамо" місце в кваліфікації ЛЧ і на цьому зупинятися явно не збирався. За що, в принципі, і поплатився.

Має сенс згадати, як і коли почалися проблеми у клубу. Як саме він, єдиний в кристально чистій футбольній Україні, раптом виявився розп'ятим за "договірняк". Як вдало це збіглося саме з тим моментом, коли команда Маркевича успішно стартувала в тому бажаному кваліфайні. І хто саме від нашої країни тоді мав вагу в УЄФА.

А головне - хто фактично ініціював той скандал, дав хід справі, благословивши правдолюбиві "Карпати" на благородну справу. Причому, вже давно володіючи доказами, але мудро притримавши їх при собі до максимально слушної нагоди, а вже тоді і кинув на кін. При цьому залишаючись в тіні, але чужими руками завдавши удар, від якого важко оговтатися.

Ні, бувають, звичайно, в житті чудеса. Коли з спійманого за руку на європейському рівні чарівним чином перетворюєшся в шановного тією ж Європою діяча. Але не у випадку з "Металістом". Його президент поступово став вникати в футбол, але був слабкий в навколофутбольні політиці. І максимум, на що був здатний, так це кинути на всю країну: "Бай-бай, Гриша!"

Непрощенна, до слова, вільність, яку йому не забули. Отже, репутація "Металіста" виявилася неабияк підмоченою, і це стало початком його кінця. Підозрюю, що у Ярославського почали опускатися руки. Опускаючи подробиці, незабаром він вибув з гри на довгі роки. Чого варта тільки ця історія обітниці десятирічного відлучення від футболу?

Але ось він повернувся і гучно говорить про нові амбіції. І Красніков при ньому. І Маркевич не за горами (а якщо той таки-пішов на спочинок, то гідна заміна - справа часу). А це означає, що той, хто одного разу зумів дійти до зони ЛЧ, почавши від середнього рівня, цілком здатний це повторити. Були б гроші (а їх в достатку), а головне - бажання. І в ньому сьогодні не відмовиш.

Сходження семимильними кроками почалося. Вчора - Друга ліга, нині - Перша ... Що далі, Дава, що далі? Скільки часу знадобиться зализати рани і закусити вудила, щоб скласти конкуренцію найкращим командам країни? Упевнений, великий комбінатор і автор плідної ідеї, яка викинула Харків з Європи, склавши руки теж не сидить.

І тут всі засоби хороші. Включаючи формування громадської думки, у чому посильну добровільну допомогу завжди нададуть найвідданіші фанати Найбільшого клубу всіх часів і нашого народу. А тут якраз і припав цей пасаж з "Альянсом". Чудова можливість зашкодити іміджу конкурента, що відроджується. І заворушилися шестерінки ...

Їх-то реакцію неможливо не передбачити. На те вони і фанати. Їхня доля і завдання - бичувати безсовісний "Металіст" і огризатися на всіх, хто спробує з цим не погодитися. Я звертаюся не до ним. І не до харків'ян: у кожного з них своя позиція - там і клубів вже двоє. І тим більше не до "п'ятої колони" - "ворожих" уболівальників, які живуть в Харкові.

Я говорю з вами, нейтральні любителі футболу, скільки б вас не залишилося в країні, яку наполегливо і послідовно ділили на два протилежних футбольних табори в останні десятиліття. Ви не зобов'язані вболівати за "Металіст", як і за "Динамо" або "Шахтар". Але не дозволяйте себе втягнути в цю свистопляску, яка з часом буде тільки міцнішати.

Бо вона має абсолютно чітку і конкретну мету. Не допустити потенційного конкурента до годівниці. А не захищати права "знедолених" липових долин, борючись з олігархічним свавіллям. Так давайте ж не лити воду на цей млин - і без нас знайдеться кому.

І, зрозуміло, це було суто особиста думка автора, з яким може бути категорично не згодна редакція. І, кому так легше, той вільний вважати статтю замовною. Кожен міряє по собі.

Особиста думка автора, редакція не відповідає за записи в блогах