Андрій Донець: "Я не антигерой"

Ще б пак, примхлива доля футболістів! Ще якихось дві хвилини тому ти святкуєш взяття воріт опонента, а вже за кілька миттєвостей потому знаходишся в епіцентрі фатального для твоєї команди епізоду. Наразі мова про захисника ужгородського «Закарпаття» Андрія ДОНЦЯ. Саме він, на думку рефері Олега Зубарєва, порушував правила на 92 хвилині матчу «Таврія» — «Закарпаття». Цікавості не було меж дізнатися із перших уст, а чи й справді була гра поза правилами?

— Та що ти — не торкався я Фещука! Той артист з власної ініціативи впав мов підкошений на газон. А рефері, схоже, того лиш було й треба, аби призначити одинадцятиметровий. Тим, хто не вірить моїм словам раджу уважно подивитися повтор тієї ситуації — відео не дасть збрехати.

— Які почуття переповнювали після закінчення зустрічі?

— Складно було зібрати до купи всі думки у голові. Постійно прокручував той епізод з призначенням пенальті. І я не антигерой зустрічі, бо діяв у межах дозволеного. Інша справа, що свій погляд на це мала «нейтральна» особа на полі.

Однак на цьому своєрідне допитливе розслідування ми не закінчили. То що ж коїлося у штрафному майданчику закарпатців ми розпитали і у Вадима БОЛОГАНА. Оборонцю ужгородського ФК як нікому іншому було видно той злощасний епізод.

— Знаходився у десятьох метрах від Андрія Донця, тому добре бачив наступне — окрім, власне, симуляції Фещуком той устиг ще й трішки підіграти собі рукою. А свисток арбітра просто шокував наш колектив.

— Що найперше вплинуло на підсумковий результат?

— Прикро констатувати, проте на початку зустрічі ми допустили дві помилки, які коштували нам пропущених голів. Однак таки зуміли перелаштуватися і переграти «Таврію» у другому таймі. Все нанівець списав один неправильний свисток рефері. Узагалі суддівство, безперечно, заслуговує особливої уваги. На жаль…

— Зрозуміло, що далі відступати нікуди. Чи потрібне особливе налаштування на два наступні домашні матчі проти «Кривбаса» та «Іллічівця»?

— Що ти, нічого іншого окрім перемог і не думаємо. Плюс граємо вдома за підтримки рідної публіки. Тож, як кажуть, або пан, або пропав.