Ігор Ощипко: "Могли забити і чотири, і п’ять голів"

В іграх осінньої частини сезону гравці «Карпат» не завжди вдало пробивали з 11-метрової позначки. Але у зустрічі з «Металістом» лівий захисник «зелено-білих» Ігор Ощипко вирок арбітра виконав бездоганно – м’яч і кіпер гостей Ігор Бажан опинилися в різних кутах.

- На установці перед грою Олег Кононов сказав, що в разі призначення пенальті, бити повинен або я, або Денис Кожанов, – розповідає 8-й номер карпатівців. – Але хто саме, Олег Георгійович не уточнював. Сказав, хто буде впевнений у собі, той нехай і б’є.

- Виходить, коли Євген Арановський вказав на точку, ти почувався впевненіше за Дениса?

- Я відразу пішов до 11-метрової позначки. Якби не був впевнений, бив би Кожанов.

- Куди саме битимеш вирішив наперед, чи слідкував за діями воротаря?

- Одразу вирішив, що битиму сильно в лівий від Бажана кут. Але в останній момент встиг помітити, що він стрибає вправо. Так що все вийшло якнайкраще.

- По першим хвилинам склалося враження, що «Карпати» надто хвилювалися.

- Десь трохи так і було. Це ж перша офіційна гра після майже тримісячної перерви, а тут ще й дуже грізний суперник, з яким необхідно давати результат. Все це й призвело до того, що на поле ми вийшли трохи скутими.

- Але після забитого голу «Карпати» почали демонструвати свою гру…

- Справді, якщо до голу Коельо ми більше думали про оборону і боялися припуститися помилки, то після голу ми почали діяти значно активніше і, вважаю, повністю переграли «Металіст». Подивіться, хто у нас заробив пенальті – центральний захисник Мілошевіч!

- Ти також доволі часто йшов вперед…

- У нас така установка від тренера – крайні захисники повинні не лише грати на оборону, а й при нагоді підключатися в атаку.

- «Обрізатися» не боїшся?

- Ні, бо знаю, що мене підстрахує хтось із хавбеків.

- Як тобі стан газону на «Україні»?

- Ми навіть не сподівалися, що грати доведеться на такому хорошому полі. А якщо врахувати, що на календарі був лише кінець зими, то я б його назвав ідеальним. Користуючись нагодою, хочу подякувати від себе і від команди всім, хто доклався до підготовки газону.

- За рахунок чого вдалося обіграти «Металіст»?

- Думаю, що перш за все за рахунок командної швидкості. Та й загалом, на відміну від «Металіста», ми в командній грі виглядали добре. Не знаю, як там гра дивилася з трибун чи по телевізору, а на полі у мене майже весь час було саме таке відчуття. В усякому разі після пропущеного голу і до самого фінального свистка. Ви самі бачили, що у суперника практично не було моментів. Ми ж могли забити і чотири, і п’ять голів. Так що 2:1 за такої гри – це для «Металіста» ще зовсім непогано.

- Вилучення Едмара суттєво вплинуло на гру?

- Не думаю, ми ж їх перегравали і в рівних складах. Та й другий гол ми забили, коли він ще був на полі. Хоча зрозуміло, що в меншості грати важче. Але нічого, нехай хоч раз і «Металіст» спробує, як воно, коли маєш на полі на одного гравця менше. Не все ж тільки нам грати в меншості. Щоправда, вони вдев’ятьох залишалися менше як півгодини, а ми в Харкові спочатку понад тайм, а другий раз – майже всі 90 хвилин.

- Кого можеш виділити у команді суперника?

- Не знаю в чому проблема, але «Металіст» підійшов до чемпіонату не в найкращому стані. Але це їхні проблеми. Зрештою, в тому, що «Металіст» зіграв далеко не найкращим чином, є й наша заслуга. Адже це ми їм не дали проявити свої найкращі якості.

- Що в перерві матчу команді сказав Олег Кононов?

- Сказав, що все йде нормально. Порадив лише «покласти» м’яча на землю, бо передачі верхом, які ми часто виконували в перші 45 хвилин, нічого не дають – у суперника високі центральні захисники і вони без проблем виграють боротьбу в повітрі. І додав, що коли так зробимо і додамо ще трохи в швидкості, то обов’язково виграємо. Так і сталося – другий тайм ми зіграли сильніше і повністю переграли суперника. Як я вже казав, рахунок мав бути більшим, ніж 2:1.

- З цього приводу після матчу не було розчарування в команді?

- Та ні, яке розчарування?! Всі були дуже раді. От якби не виграли, тоді було б дуже прикро – мати таку перевагу, стільки моментів і не перемогти. А так, головне, що виграли, а рахунок – справа другорядна.

- «Металіст» - суперник дуже серйозний. Якби до гри тобі сказали що зіграєте внічию – тебе б це влаштувало?

- Розумію, що тепер з цього приводу можна казати все, що завгодно – адже справу зроблено. Але, думаю, що на нічию ані я, ані мої партнери б не погодилися. Так, «Металіст» дійсно дуже сильний суперник, але нам потрібні очки, а значить потрібно вигравати. Та й вболівальники нас би не зрозуміли – вони ж на цю перемогу чекали так довго. Це був, до речі, ще один мотив обіграти «Металіст». І, цілком можливо, найголовніший.

- Перемога над «Металістом» не заспокоїть команду перед грою із «Зорею»?

- Навпаки, сподіваюся, вона лише ще більше додасть нам бажання перемагати. Та й хто сказав, що «Зоря» нині слабша ніж сьогоднішній «Металіст»? Судячи по грі з «Дніпром» - навпаки. Тож в суботу у Луганську на нас чекає непроста гра. А що з того вийде, побачимо. Головне, як і з «Металістом», зіграти в свій футбол.