Борха Перез Гомез: "Переконаний, що гратиму в основі"

Останнім придбанням «зелено-білих» став захисник іспанського «Райо Вальєкано» Борха Перез Гомез. Наразі на полі уболівальники його не бачили, зате зустрітися з іспанським новачком у центрі Львова – не проблема. Разом з Лукасом вони мають одну невирішену справу. Про неї, перемогу над мадридським «Реалом» та багато чого іншого Борха розповів Інформаційному центру клубу.

«Набридло голитися…»

- Ти вже три тижні у Львові. На перших порах у тебе не виникало питання «Навіщо я сюди приїхав?»

- Ні-ні, звісно, такого питання я собі не ставив. Я радий, що перейшов у хорошу команду, хоча цей крок не всі сприйняли з ентузіазмом. Ну, це логічно, адже я покинув Іспанію – одну з кращих футбольних країн світу. Але наразі мені нема за чим шкодувати. Перед тим, як прийняти таке рішення, звісно, я поговорив з Лукасом – своїм приятелем, адже ми разом грали з ним в «Райо Вальєкано». Він мені дав загальну характеристику команди – тож я спакував валізи і поїхав.

- Що тебе цікавило насамперед – стан команди, умови?..

- Мене все цікавило. Адже про «Карпати» я майже нічого не знав, крім того, що вони грали у Лізі Європи. Мене це трохи здивувало, адже «Карпати» пробилися у груповий турнір. На таке здатна далеко не кожна команда. І коли приїхав, то переконався, що цей вихід не був випадковим – «Карпати» справді хороша команда. Тільки от шкода, що я поки що на поле не виходив.

- Мабуть, тут нема нічого дивного, адже ти не проходив з командою передсезонних зборів…

- Це так. Але я все одно впевнений, що найближчим часом стану гравцем основного складу. Який же в іншому випадку мені був сенс сюди їхати?

- На представленні у тебе була густа борода. Згодом її не стало…

- Та мені, по правді, набридло голитися (сміється). Але зараз я знову потрохи заростаю.

«Перемога над «Реалом» облетіла весь світ»

- Ти вихованець школи мадридського «Реала». Навіть важко собі уявити, які вимоги ставляться перед тими, хто прагне в неї вступити…

- Якщо чесно, то я поняття не маю. Я народився в Мадриді і спочатку грав за районні команди. А на матчі приходили скаути «Реала», шукали талановиту молодь, щоб запросити її в академію. Мене помітили і запросили перейти в школу найкращого клубу світу. Таким чином вдалося уникнути вступних тестів. І я почав грати в дублі «Реала». Спершу діяв попереду, бо в мене непоганий удар, але потім відтягнувся в оборону. На жаль, десь посеред сезону я отримав травму коліна, а моя команда посіла місце внизу турнірної таблиці. Настав час шукати іншу команду.

- «Алькоркон»…

- Хороша команда була. Дуже скромна, без легіонерів, але хороша. Ми отримували задоволення від футболу. І там я провів три хороші роки на позиції лівого захисника. Єдина проблема – це дуже маленька зарплата. Тому знову ж таки треба було переходити.

- Сенсаційна перемога над «Реалом» цьому посприяла?

- 1/16 фіналу Копа дель Рей зробила нас знаменитими. Навіть важко передати, що творилося в Іспанії – це була сенсація найвищого рівня. Всі готувалися до цього матчу – на стадіон прийшло дуже багато людей. Ясно, що ніхто й уявити не міг, що ми виграємо 4:0! Але це сталося. Проти нас грали Арбелоа, Метцельдер, Альбіоль, Гуті, Гаго, Ван дер Ваарт, Рауль, Ністельрой, Бензема та інші. Наша перемога облетіла весь світ. «Реал» не сприймав нас всерйоз – ми ж грали в Сегунді-Б. Вони вийшли на поле з метою обіграти нас однією лівою. Але «Алькоркону» пощастило і ми виграли. Можна собі уявити, як «Реал» готувався до матчу-відповіді. На «Сантьяго Бернабео» прийшло багато людей, і «Реал» таки виграв, але всього 1:0 – і ми пройшли далі.

- Після тієї сенсації, мабуть, багатьма гравцями почали цікавитися інші клуби?

- Не зовсім. Кістяк команди залишився – відбулося лише кілька змін. «Алькоркон» залишив я і ще один захисник.

- Відомо, що «Реал» пропонував тобі повернутися…

- Так сталося, що в один момент у мене на руках було два контракти – один від «Реала», інший від «Райо Вальєкано». Були й інші пропозиції, але я обрав «блискавки», бо вже поставив свій підпис під документом. Тому повернутися в «Реал» вже не міг. Але період був важкий, я вагався. Зрештою, що сталося – цього вже не зміниш. До того ж «Райо Вальєкано» грають у тому районі, де я народився. Тож особливо не шкодував. До того ж мені запропонували хороші умови, і зрештою, я залишився задоволеним.

- Перспектива грати в Лізі Європи була важливою для тебе?

- Звичайно! Якщо вдасться зіграти в єврокубках – це буде для мене серйозним кроком вперед. Я б дуже хотів зіграти проти якоїсь іспанської команди.

«Журналісти писали, що я зробив рішучий крок»

- «Райо Вальєкано» всерйоз претендує на вихід в Прімеру. По суті, ти проміняв команду, яка от-от підвищиться у класі, на невідому Україну…

- На це були причини. Як я уже говорив, спочатку мені запропонували хороші умови, але криза серйозно вдарила по всьому іспанському футболу. Зокрема, і по «Райо Вальєкано». Клуб опинився у важкому фінансовому стані, з’явилися серйозні борги. І тут надійшла пропозиція з «Карпат». Ми домовилися, що клуб мене відпускає, а я пробачаю їм фінансовий борг. Бо якщо з’являється можливість виступати на вищому рівні, то нею треба користатися.

- Ти бачив матчі «Карпат» і вже, мабуть, отримав певне уявлення про наш чемпіонат. Наскільки він відрізняється від іспанського?

- В Іспанії грати дуже важко, навіть у Сегунді. Там грає 22 команди, а це 42 матчі за сезон. Кожна команда має бути витривалою. В Прімері грають великі клуби. Це зовсім інший футбол, ніж в Україні. Всі гравці найвищого класу. Український чемпіонат теж непоганий, але, звісно, не такий сильний, як в Іспанії. Хоча тут грають також хороші команди. Той же «Шахтар», наприклад. Якщо чесно, я був приємно вражений тим, що нам вдалося їх обіграти, причому заслужено.

- Як тобі атмосфера на «Україні». Тобі коли-небудь доводилось грати за такої підтримки?

- Коли за тебе вболіває весь стадіон, то з’являється натхнення грати краще. Стадіон «Райо Вальєкано» розрахований лише на 15 тисяч місць. А тут майже 30 тисяч. Але я вже маю досвід гри на великих і заповнених стадіонах.

- Коли «Карпати» і «Шахтар» виходили на поле, фанати зробили червоно-чорне шоу і розпростерли портрет. Ти дізнавався, хто був на тому полотнищі?

- Це людина, яка змогла відділити Україну від Росії – мені так Сандро Ґурулі казав. Я не помиляюся? (сміється)

- Твій перехід у «Карпати» серйозно висвітлювала іспанська преса…

- Журналісти писали, що я зробив дуже рішучий крок. Просто мало випадків, щоб з Іспанії футболісти їхали грати в Східну Європу. Загалом їм було цікаво і не зрозуміло, чому я вибрав Україну, помінявши на неї іспанський футбол.

- Як проводиш вільний час у Львові?

- О, в мене дуже класна розвага – ми з Лукасом тиняємося містом у пошуках квартири. А якщо серйозно, то багато часу займають тренування, тож нема часу розважатися.

- А взагалі, що для тебе є найкращим відпочинком?

- Для багатьох іспанців – це час, проведений в сімейному колі. І я не виняток. Ми любимо десь посидіти і поговорити.

- До речі, як твоя сім’я сприйняла перехід?

- Сім’я задоволена мною. Їх все влаштовує, а головне – те, що вона зможе приїхати до мене у будь-який момент. З цим нема жодних проблем.