Підсумки другої половини сезону 2010-2011. "Карпати"

Однозначно оцінити виступ «Карпат» у весняній частині сезону не дуже просто. З одного боку команда виконала поставлену задачу-мінімум і вийшла в єврокубки з п’ятого місця. З іншого боку «зелено-білі» цілком серйозно могли включитися у боротьбу за четверте місце і навіть за бронзу, але змазали кінцівку чемпіонату. Оцінюючи весняні результати «Карпат» критичним оком можна знайти й інші фактори, які не додавали львів’янам вістів. Але ж їх не бракує у кожній українській команді. Тому загалом, зважаючи на усі позитиви та негативи, «Карпати» заслужили на тверду «четвірку». Хоча б за свій прагматизм та дострокове виконання завдань.

Світські леви

Як і торік «зелено-білі» закінчили чемпіонат на п’ятому місці. Як і торік путівку у теплі краї вони здобули у матчі проти «Таврії». Але будь-який нелінивий уболівальник поглянувши в турнірну таблицю позаминулого чемпіонату скаже, що тоді «Карпати» виступили краще, оскільки мали 50 очок, а не 48, як зараз. Воно то так, але не варто забувати, що минулу осінь підопічні Олега Кононова провели у шаленому темпі, граючи на три фронти. Окрім чемпіонату та Кубку була і «група смерті» в Лізі Європи. А до неї було ще шість кваліфікаційних матчів, практично на кожний з яких, коуч команди готував найсильніший склад, при цьому іноді він цілком закономірно жертвував чемпіонатом, де грав резерв. Тому без втрат очок обійтися було важко. Оцей навіжений літньо-осінній темп, відповідно, аукнувся навесні. Але це стосується лише пунктів у турнірній таблиці, про втому гравців говорити вже було недоцільно.

Сама весна для «Карпат» розпочалася ще взимку, коли вони перемогли на міжнародному товариському турнірі Copa del Sol. Окрім Кубка карпатівці отримали чергову порцію впевненості та натхнення. Більше того, ані в Іспанії, ані в Туреччині, де «зелено-білі» проводили зимові збори, львів’яни не програли жодного матчу. Словом, після повернення до України, вже ніхто і не сумнівався, що «Карпати» втримають своє п’яте місце, а у Львові почали говорити і про бронзу…

Ці розмови команді імпонували. І вона відкрила «другий фронт». Не зважаючи на щільний графік підготовки до важливих матчів карпатівці ледь не щотижня і ледь не у повному складі брали участь у різноманітних заходах та проектах. Насправді їх було дуже багато: похід до реабілітаційного центра «Джерело», де вчаться діти та молодь з ДЦП, інтелектувальна боротьба Що? Де? Коли? в Сихівській гімназії, фотосесія для соціального календаря Європейського союзу, шоу з вишиванками до та після матчу «Карпати» - «Динамо» тощо. У таких випадках прийнято писати, що, мовляв, гравці щиро усміхалися, а потім переконували про необхідність таких заходів. Може це виглядає банально, але карпатівці і справді отримували задоволення від спілкування і з хворими дітьми, і з хитромудрими гімназистами, які сподівалися обіграти їх в Що? Де? Коли? за шкількою партою. Скажімо, Сергію Кузнецову довелося відкласти чимало справ і самому знайти дорогу, аби приїхати на забаву до Кополовця, Кожанова, Ощипка, Голодюка, Федецького та Ткачука, хоч ніхто його до цього не змушував. Не важко здогадатися, що за усіма проектами, у яких карпатівці брали участь, стояв Олег Кононов. На думку головного тренера, позитивна атмосфера в середині команди просто не може не відображатися на самій грі. Тому він постійно заохочував гравців до максимальної відкритості з тими, хто приходить на стадіон і їх підтримує. Якщо оцінювати цю складову весняного виступу команди, то ставимо тут безапеляційну «п’ятірку з плюсом».

Атмосферно-моральній ситуації в «Карпатах» може позаздрити будь-який український клуб. Так само як і стосункам команди з фанатами. Те, що творилося цієї весни на стадіоні «Україна» заслуговує окремого матеріалу. Львівські ультрас попрацювали на славу: вічний банер «Завжди вірні» на стіні під секторами, гігантське полотнище, присвячене Олегу Кононову на матчі з «Динамо», грандіозна піша хода з київськими фанатами та спільне графіті перед цим же поєдинком, яскраве модульне шоу до гри проти «Шахтаря» і так далі. І уболівальники, і гравці вже звикли, що відразу після фінального свистка на поле виходить Олег Кононов, який збирає команду і веде її до фан-секторів дякувати за підтримку. Важко сказати звідки у футболістів беруться сили на стрибки та махання руками, але ніхто не «халявить», навіть головний тренер. Фанати стоять за тренера горою і зараз просто не уявляють «Карпати» з іншим тренером. За обопільну відданість та теплоту знову ж таки «п’ять з плюсом».

Таки тактика

Весняну частину сезону «Карпати» провели з новою схемою, яку почали награвати на зимових зборах. Олег Кононов відійшов від барселонського 4 – 3 – 3. В принципі стара ігрова схема мала багато плюсів, але, можливо, тренер вирішив, що вона вже трохи приїлася та й суперники знали, чого чекати від «Карпат». Не виключено, що саме через це «зелено-білі» перейшли на схему таких команд як, скажімо, «Шахтар» та дортмундська «Борусія»: 4 – 2 – 3 – 1. Оскільки Сергій Кузнецов травмувався і весною на поле не виходив, на місце єдиного чистого нападника, як правило, Кононов випускав Резвана Кочіша. Згодом румун відтягнувся нижче, а його позицію віддавали Батісті. Взагалі, «залізні» позиції у львів’ян були лише у захисті та опорній зоні. Тобто Федецький постійно грав справа, Ощипко зліва, Борха, Балажіц та Мілошевіч у центрі, а Голодюк, Ткачук і Годвін в районі центрального кола. Четвірка виконавців, які грали на атаку змінювалися постійно. Худоб’як міг почати на фланзі, а потім, у випадку необхідності, помінятися місцями з Кожановим, Лукасом, Зеньовим чи іншим гравцем. Чи була користь з таких перетасовок? Відповідь на це питання знає хіба головний тренер, але зверніть увагу на такий факт – «Карпати» стали єдиною українською командою, яка весною забивала голи у кожній грі. Ані «Динамо», ані «Шахтар» цим похвалитися не можуть.

Навесні «Карпати» відверто провалили два матчі – проти «Севастополя» та донецького «Металурга». В обох випадках перший тайм закінчувався внічию за рівної гри, а у другому господарі досить несподівано дотискали «зелено-білих». При чому не скажеш, що львів’яни у цих випадках програвали незаслужено. Десь забракло елементарної уваги, десь неакуратно зіграла оборона, десь пощастило супернику з точними ударами. Але знову ж таки, списувати свою невдалу гру на потойбічні сили ніхто не став. Ну, програли, забули, йдем далі. З ким не буває? Хоча неприємний осад, звісно, залишився. Якщо «Севастополь» ще можна було пережувати, бо це було давно і неправда, то гучний ляпас від «МетаДона» трапився якраз на фініші чемпіонату, що ніколи не додає позитивного настрою.

Втішних матчів було куди більше. На перше місце ставимо перемогу над «Шахтарем». Отут «Карпати» і справді були сконцентрованими на 100% і якщо вже оборона десь губила швидких бразильців команду рятував Мартін Богатінов, який провів блискучий матч. Також сподобалася гра «зелено-білих» в іграх проти «Динамо» та «Металіста», хоч і перемогти не вдалося у жодному з них. Ще можна згадати і перемоги над «Волинню», «Таврією» та «Іллічівцем», але тут усе було закономірно – «Карпати» виглядали значно сильніше, хіба кримчани опиралися більше за інших суперників. Дуже непогано «зелено-білі» виглядали у матчі проти полтавської «Ворскли» в останньому турі. По-правді, Миколі Павлову пощастило: «Карпати» мали забивати і в першому таймі, і в другому. В одного лише Кожанова було щонайменше чотири гольові моменти, з яких реалізувати вдалося лише половину. Цей матч став єдиним навесні, в якому «Карпати» недорахувалися очок – усі інші результати цілком закономірні, хоча хотілося трохи більшого в матчах проти «Динамо» та «Металіста».

Персональний рахунок

Переходимо до персоналій. Дениса Кожанова можна назвати кращим гравцем «Карпат» у весняній частині сезону. Минулого чемпіонату він став першим асистентом команди зокрема і всього чемпіонату загалом. Цього разу Денис з сімома голами став кращим бомбардиром «Карпат». Дуже сподобався Іван Мілошевіч. Здавалося, що після трансферу Неманьї Тубіча серб почне збоїти, але вийшло усе навпаки. Мілошевіч виріс і цієї вести став по-справжньому надійним стовпом оборони. До прогресуючих карпатівців варто віднести і Андрія Ткачука, який добряче попрацював у середині поля, хоч його робота була не завжди помітна з трибун. Було б, правда, добре, якби опорник частіше бив по воротах з дальніх дистанцій. Інколи дивуєшся чому гравець з таким сильним ударом не використовує свій потенціал? Невже він взяв приклад з Самсона Годвіна? До речі, нігерійський галичанин весною здав. Є версія, що через одруження. Схоже, сімейне життя вже не вперше, на добрих півроку, забирає в команди лідера. Також не нічим не вразив Сандро Гурулі. У нього інша проблема – травма, яку він отримав на зборах в Іспанії. Пригадується, тоді він класно почав на Copa del Sol, але матч проти «Олесунда» до кінця не дограв. Мабуть, знайдеться не один уболівальник, який внесе до регресивного списку і Батісту. Тут можна посперечатися. Все-таки бразильцю довелося входити у сезон після піврічної перерви. І йому вдалося відвоювати місце у стартовому складі. Олег Кононов собі не ворог – він би у жодному випадку не ставив нападника в основу за гарні очі чи стильну зачіску. Хоч бразильський ветеран взяв участь лише у п’ятьох матчах, встиг забити один гол і тричі асистувати партнерам. Мало? Окрім цього Батіста реально грав на команду. Дуже сподобався епізод у матчі проти «Ворскли», коли він, за рахунок свого досвіду, закрив корпусом дорогу захиснику полтавчан, який намагався перехопити м’яча в Кожанова. Ще рік тому Батіста, мабуть, сам би виконав роботу оборонця «Ворскли»…

Окремо треба зупинитися на п’ятірці новачків, які перейшли в «Карпати» у час зимового міжсезоння. Мартін Богатінов – воротар справді непоганий, але іноді його невиправдані помилки коштують дуже дорого. Скажімо, прикрий промах по м’ячу у матчі проти «Динамо» (коли забивав Вукоєвич). Мабуть, можна було б зіграти і краще в епізоді з голом Янузі на останніх хвилинах поєдинку проти «Ворскли». При бажанні, можна покопирсатися і в інших пропущених голах македонця, але судити його сторого поки що не варто. Принаймні до нового року, коли можна буде оцінити виступ «Карпат» в Лізі Європи та першій частині чемпіонату.

Те саме стосується і Грегора Балажіца. Словенцю, насамперед, бракувало стабільності. Матч проти «Шахтаря» він провів майже бездоганно, а потім були локальні провали в Сімферополі («Свастополь»), Києві («Оболонь») та Львові («Динамо»). В останньому випадку Балажіц не порозумівся з Богатіновим і дозволив Гусєву спокійно розстріляти ворота. Помилки були, але попри це у словенця вірять. Вірять у його прогрес та сумлінніше ставлення до своїх обов’язків.

Борха Гомез Перес – тепер цього іспанця у Львові знають добре. Дебютувавши у складі «зелено-білих» в Луцьку Борха здивував. Впевнена гра, класні атакувальні проходи, а головне – надійність. Про таких захисників кажуть, що вони не соромляться вибивати м’ячі в аут. А ще він прекрасно грає на випередження і виграє повітря в значно вищих форвардів. Все б нічого і Борха однозначно став би кращим новачком «Карпат», якби не той злощасний матч в Донецьку. Шість хвилин Борхи не було на полі. Була його тілесна оболонка, а все інше, очевидно, полетіло в Іспанію. Цього було достатньо… Якщо ж забути ті провали, хоч і не лише його одного, то іспанець в принципі виглядав справді непогано. Усе необхідне для росту і прогресу в нього є.

А от чого не вистачило Лукасу сказати важко. На Copa del Sol він був одним з кращих. Швидкість, техніка, удар – у іспанця є всі атрибути притаманні форвардам. Але переїзд до України усе змінив. За свої 8 матчів Лукас нічим не запам’ятався. Практично не було ударів, не говорячи вже про голи чи гольові передачі. Так, у кількох матчах він підсилював гру, виходячи на заміну, але ж цього відверто замало. Трансферний директор «Карпат» Ігор Йовічевіч, який знайшов Лукаса, каже, що адаптація трохи затягнулася, але іспанець обов’язково розкриється. На мою особисту думку, Йовічевіч свої слова на вітер не кидає. Тому є сподівання, що влітку ми побачимо нового Лукаса, як мінімум такого, який був на іспанських зборах.

Резван Кочіш не брав участі у Copa del Sol, але в «Карпати» влився на диво швидко і якісно. Поєднання досвіду та майстерності дозволило румуну стати одним з найкорисніших карпатівців навесні. Не дивно, що він одразу ж завоював місце у старті. Такий виконавець «Карпатам» точно не зашкодить, єдина проблема полягає в тому, що румун грав у Львові на правах оренди.

Наостанок варто згадати і те, що ледь не половинна з тих, хто грав цієї весни у складі «Карпат» мали систематичні запрошення до збірних. Ігор Ощипко, Ігор Худоб’як, Артем Федецький та Денис Кожанов – футболісти Національної збірної України; Олег Голодюк – один з лідерів молодіжки; Мартін Богатінов, Резван Кочіш, Сергій Зеньов та Сандро Гурулі постійно викликаються до збірних Македонії, Румунії, Естонії та Грузії. Хоча, навіть не зважаючи на постійне накопичення у скарбничці досвіду, команді відверто бракує ще кількох якісних гравців, зокрема на позиції центрального оборонця, центрального хавбека та центрального форварда. У випадку серйозного підсилення буде резон говорити і про акцентовану боротьбу за медалі.

Статистика виступів «Карпат» у весняній частині сезону 2010