Підсумки другої частини сезону 2010/2011. "Волинь"

«Волинські гойдалки» - не інакше назвеш цей сезон. Першу частину чемпіонату лучани почали вкрай не вдало, а другу ще гірше. Матч «Зоря» - «Волинь» запам’ятався багатьом уболівальникам не рахунком на табло (3:0), чи видовищністю, а тим в яких умовах грали обидві команди: газон луганського стадіону нагадував водне поле, чи одне із завдань екстремальних ігор на каналі «Мега». У результаті краще впоралися з перешкодами господарі. Однак, на мою думку, результати таких ігор взагалі треба анульовувати різноманітними виконкомами, якщо суддя додумався прийняти вкрай безглузде рішення дозволяючи на такому газоні грати у футбол, хоча футболом там і не пахло. Навряд чи, керівництво та тренерський штаб, наприклад, «Шахтаря» чи «Динамо» дозволило б так знущатися над своїми футболістами, які б борсалися у багнюці. Я не здивувався б навіть, якби їх посеред «такого матчу» просто вивели з поля. Але це грали «Зоря» та «Волинь».

Утім нарікати лише на якість газону мабуть не варто, адже наступні ігри показали усю проблемність ситуації у луцькій команді. Чого лише варті нищівні поразки на виїзді від «Севастополя» - 1:4, «Шахтаря» - 0:4, «Динамо»-1:5; у рідних стінах від «Карпат» - 0:3, «Металіста» - 1:4, «Металурга»(Д) – 1:3. Після семи програшів з такими великими рахунками про якість інші чинники, окрім бездарної гри самої команди, можна й не говорити. Найприкріше це те, що в жодному з цих матчів не було навіть натяку з боку луцької дружини на боротьбу, у тому числі враховуючи домашні матчі. Адже виїзні ігри ще якось можна було пробачити, але перед своїми вболівальниками могли б виглядати достойніше. Зрозуміло, що від поєдинків з донецьким «Шахтарем» та київським «Динамо» очікувати на диво було марно, але програти «в суху» львівським «Карпатам» у західноукраїнському дербі та ще й з таким рахунком – це вже занадто! З харківським «Металістом» годі й казати, лучани просто «попливли»: гравці не знали куди бігти, і що робити. Майже та ж сама картина спостерігалася з донецьким «Металургом», до речі, це була єдина поразка весною, де волиняни програли менше як в три м’ячі. Дивлячись на ці результати важко повірити, що «Волинь» не боролася за виживання, а за тури три до кінця ще й претендувала на зону єврокубків.

Утім зі своїми прямими конкурентами за 6-те місце «Арсеналом» і «Таврією» команда Кварцяного зіграла досить пристойно не давши суперникам вразити власні ворота, хоча й самі не забили. Обидві гри були по справжньому бійцівськими і в самовіддачі волинянам важко дорікнути. Тим більше, що в обох випадках могли «вирвати» і перемогу. Але цього не вдалося зробити. За те вийшло переграти зухвалу «Оболонь», яка попсувала нерви лідерам. До речі, це була єдина перемога «Волині» у весняній частині чемпіонату, хоч і не видовищна, але «вигризена», «вистраждана», і така потрібна. Саме після неї, фактично, і стало зрозуміло, що волиняни залишаться у Прем’єр-лізі, і на тому спасибі. А найбільш феєричний матч другої частини сезону лучани зіграли в Маріуполі, де події розгорталися наче у трилері і тримали вболівальника в напрузі до останньої секунди гри. За кілька хвилин до закінчення поєдинку волиняни повели у рахунку, але «Іллічівець» зумів зрівняти у доданий час. Однак на цьому усе не закінчилося, адже за рахунку 2:2 шальки терезів могли схилися у будь-яку сторону. Утім кожен заробив по заслуженому очку.

Чим же зумовлена така не стабільна гра у другій половині: то команда «влітає» з крупним рахунком, у тому числі аутсайдерам «Зорі» та «Севастополю», то не пропускає зовсім від претендентів на єврокубки «Арсеналу» та «Таврії» і «грози авторитетів» «Оболоні». Як на мою думку, причин є декілька:

1.Фінанси. Кварцяний неодноразово впродовж сезону нарікав на недостатньому фінансуванні, що виливалося у затримку зарплати гравцям по кілька місяців. Звідси і відсутність мотивації в окремих матчах, звідси і розбиття «рожевої мрії» про єврокубки. Заробивши достатній гандикап у першій частині чемпіонату особливо напружуватися лучанам не довелося: шість очок в одинадцяти матчах забезпечили «Волині» 11 місце.

2. Трансферна політика (Ця проблема багато в чому залежить від першої). У міжсезонні команда не лише не підсилилась, але втратила кількох ключових гравців. Якщо зважати на кількість пропущених, то однозначно найбільші втрати - це захисник Шарпар, який перейшов у «Металіст» та центральний півзахисник Скоба, що підсилив «Севастополь». До речі, саме з приходом останнього ще у першому колі значно налагодилася гра в у центрі поля, після чого з’явився результат. Не вистачало й швидкого форварда Майкона, якого віддали в оренду в румунський «Стяуа». І хоча бразилець особливою результативністю не відзначався, але пожвавлював дії у нападі.

Натомість, з’явилися румунський захисник Ізворану, який надійністю та стабільністю особливо не вирізнявся. Зозуля, якого Кварцяний пробував на різних амплуа, і до кінця сезону так і не визначився, де тому грати. А ще форвард Лисенко, який розчарував усіх кого тільки можна було розчарувати. На нього хоч і покладалися певні сподівання, але після кількох матчів стало зрозуміло, що дива не буде.

3. Травми. Цілий ряд гравців було травмовано. До кінця сезону так і не з’явилися Омоко, Гринченко, Кінаш. Мали проблеми й інші гравці: Сімінін, Гошкодеря, Лопес, Стевіч…

4. Коротка лава запасних. У заявці «Волині» гравців більш, ніж досить, але рівню Прем’єр-ліги відповідає не багато. Чимало молодих і необтесаних, яким ще треба набиратися досвіду, а тут їх у бій кидають. Хоча приємно, що чимало молодняка – вихованці місцевого футболу, тому є надія на майбутнє. Але, як наслідок цього, не стабільний стартовий склад. Якщо майже на кожен матч з’являються якщо не інші гравці, то не на своїх позиціях, звичайно, очікувати на вдалий остаточний результат марно. Чи варто нагадувати, де в останніх матчах грав номінальний форвард Пищур, то опорника, то під форвардами. Теж саме стосується Карковського, який встиг пограти і спереду, і ззаду. Ніяк не міг знайти «коуч» волинян остаточного місця Зозулі, пробуючи його у центрі та на флангах захисту, як, до речі, й Ізворану. Вкотре постала проблема голкіпера, після кількох відверто провальних ігор Неділька, в рамці знову місце зайняв Ндоє, хоча від цього голів у ворота «Волині» не поменшало.

Підсумовуюче вищесказане можна було б додати і не стабільну гру окремих гравців. Набагато більшого чекали від Пищура, який вважається лідером та капітаном команди; втратив свою стабільність Бутко; на фоні цього дещо загубився і Пічкур; про Ващука взагалі важко щось сказати, хоча й на полі він з’являвся не так і часто; чекали якіснішої гри від Лопеса і Герасимюка. Утім у другій частині чемпіонату з’явилася надія на прогрес таких гравців як: Карковський, Годований, Приндета.

Загалом весняна частина чемпіонату залишила неоднозначні враження, і поставила чимало запитань на які відповідей поки що немає. Наприклад, куди рухається ФК «Волинь»? Які цілі перед собою ставить? Утім, як для дебютанта елітного дивізіону 11-е місце – цілком пристойний результат. Приміром, той же «Севастополь» втриматися у Прем’єр-лізі не зміг, хоча за підбором гравців переважає луцьку команду. Хто б з уболівальників ще на початку сезону міг би мріяти про те, що лучани ще за кілька турів до кінця чемпіонату матимуть теоретичну можливість зачепитися за єврокубки? Адже перед стартом йшлася мова про збереження прописки. Згодом стали говорити про місце в десятці, але…Загалом же сезон «Волинь» зіграла не погано, демонструючи в окремих матчах цікаву гру: чого варті домашня нічия з «Дніпром», хоч і поразки, але мінімальні від «Шахтаря» та «Динамо» у рідних стінах, феєрична перемога над «Кривбасом» на виїзді, три очки у Полтаві та донецьку з місцевим «Металургом». Якщо аналізувати увесь шлях та кадрові проблеми цей сезон можна вважати вдалим, хоча вболівальнику завжди хочеться більше. Тим паче, що команда цього разу зіграла не притаманно для себе слабко вдома, перемігши лише у чотирьох матчах в рідних стінах, три з яких – з мінімальним рахунком. Утім і такий результат може бути недосяжним наступного сезону, якщо керівництво клубу не знайде достатньо коштів на зарплату гравцям та не придбає у міжсезонні кількох серйозних гравців, тоді через рік «Волинь» може попрощатися з Прем’єр- лігою, а цього б не хотілося.

Динаміка змін турнірного положення «Волині» по турах

«Волинь»: 6 – 6 – 7 – 9 – 10 – 10 – 6 – 9 – 9 – 11 - 11 місце.

Прем’єр-ліга. Чемпіонат України сезону 2010/11 рр.(Весняна частина)

Усі ігри Волині у Прем’єр-лізі сезону 2010-2011 (Весняна частина)

Бомбардири:

1. Пищур - 3

2. Бутко - 1

3. Стевич - 1

4. Приндета - 1

5. Герасимюк - 1