Михайло Кополовець: "Зі "Спартаком" була справжня "заруба"

Інформаційний центр ФК «Карпати» завітав в готельний номер 236, де мешкають Іван Мілошевіч та Михайло Кополовець. Останній відпочивав після ранкового тренування, дивлячись телевізор.

– Привіт. Що ти зараз дивишся?

– Дивлюся російські канали, бо українських тут немає, а турецьку я не розумію (сміється). Програма така йде «Пусть говорят». Тут Малахов «горбилі» видає. В Льва Лещенка 70 років, мушу дивитися це. А що ще робити? Вдома я б цього ніколи не дивився. А так мушу дивитися і святкувати з Лещенком його день народження.

– Тепер, серйозніше. Перша частина зборів вже підходить до завершення. Як ти можеш її оцінити?

– Підготовка в нас проходить на якісному рівні. В останні дні й погода сприяє. Можна нормально тренуватися. Бо перші дні, які ми тут провели, був просто жах. Кілька тренувань пропало через зливи. Ми змушені через це були займатися в тренажерному залі. Самі розумієте, що в залі ми могли б займатися і у Львові і не їхати аж в Туреччину. Хотілося ж працювати з м’ячем. Але випогодилося і ми приступили до нормальних дворазових тренувань. Сьогодні в нас відбудеться гра. Так що все тепер йде за планом.

– До речі, два роки тому ви вже грали із сьогоднішнім суперником «Спартаком» з Нальчика. Що пригадуєш з тої гри?

– Ми тоді 2:0 виграли. Ощипко забив тоді перший гол. Такі м’ячі не забуваються, бо Ігор попав в саму девятку. Гарно вийшло. А команда в них така була емоційна, всі футболісти чіпкі. В нас на полі з ними була справжня «заруба». Це трохи насторожує, бо хотілося б додому повернутися без травм, щоб всі хлопці були здорові. Звісно хочеться гарно зіграти, показати хороший результат і поїхати додому з добрим настроєм. Залишились останні три дні зборів. Правда, я чув, що у Львові дуже холодно. Але все одно до близьки і рідних людей по швидше б повернутися.

– Ви повернетесь додому, а там мінус двадцять на дворі. Як тренуватися в таких погодніх умовах після сонячної Туреччини?

– Ми з хлопцями на цю тему вже спілкувалися. Ось як раз щойно з Іваном говорили про це. Ніби і хочеться додому, але коли чуєш, які там морози, а тут плюс п’ятнадцять, то додому вже й не сильно так тягне (сміється). В принципі, ми повернемося додому і матимемо пару днів вихідних. Тож вдома біля рідних відігріємося. А тренуватися напевно будемо в тренажерному залі, якась пробіжка в лісі... Думаю на такому морозі ми не зможемо тренуватися. Тому вже за пару днів вернемося в Туреччину на другі збори.

– Як ти вважаєш, здебільшого, які збори важчі: перші чи другі?

– Мені здається, що перші збори все ж важчі. Команда збирається після нового року, після свят, всі в розібраному стані. Тому перший збір це робота більше над фізичним станом. А вже на другому зборі вся робота більше з м’ячами. Не буде вже таких навантажень. Будемо тактично працювати, безпосередньо готуватимемося до сезону.

– Після зборів у вас буде кілька днів вихідних. На днях тренерський штаб прийняв рішення також зробити вам пів дня вихідного і ви поїхали в Аланію. Твоя думка – вихідний на зборах – це нормальне явище?

– Ми гарно попрацювали за цей час. Мали багато тренувань, які нас дуже виснажили. Тому хотілося б вже трохи відпочити. Це і психологічна розрядка і фізична. Це нам пішло на користь. Кожен день одне й теж – воно також втомлює. Хочеться з друзями поговорити про щось за філіжанкою кави, в якомусь кафе. Ви ж бачили, як на наступний день ми приступили до тренувань? Повні енергії та з новими силами. Тому такі прогулянки завжди йдуть лише на користь.