Михайло Кополовець: "Не треба ставити на нас хрест"

Перший весняний матч у Луганську Михайло Кополовець дивився по телевізору – він відбував дискваліфікацію через червону картку, отриману ще в минулому році. Однак уже проти «Таврії» Михайло вийшов зі стартових хвилин. Про те, що відбулося на полі і чому «Карпати» не втримали перемоги, Кополовець розповів Інформаційному центру ФК «Карпати».

– Важко програвати такі матчі. От щойно говорили з хлопцями. Дійшли висновку, що така ситуація ще гірша, ніж була в Луганську. Адже перемога була в наших руках, вона не мала нікуди від нас дітися. Одна справа, якби ми просто програли. Але ж команда грала на такому емоційному підйомі, всі хотіли реабілітуватися перед фанатами. Треба грати всі 90 хвилин, а ми зіграли 60 і зупинилися. Що сталося – я не можу пояснити, для мене це загадка. Психологічно важко, на душі важко. Ті 60 хвилин на полі була лише одна команда, «Таврії» ніхто не бачив. Ми хотіли перемагати і мали це робити. Нас так підтримували фанати, а ми знову не змогли їх порадувати. Може гра, принаймні, до 60-ї хвилини, їм подобалася, але результату ми все одно не дали.

– Може, команда просто не готова у фізичному плані, щоб витримувати всі 90 хвилин?

– Ні, не думаю. У нас були збори, ми добре попрацювали і підготувалися. Може, вся справа в замінах? «Таврія» зробила заміни, і ці гравці підсилили їхню гру. А ми десь зупинилися чи не перебудувалися. Зрештою, не мені про це судити. На такі питання може хіба тренер дати правильну відповідь.

– А заміна Даушвілі могла вплинути на підсумковий результат?

– Може і могла, але я не думаю, що вона принесла нам три голи. Думаю, що причини інші. Наразі у нас не було розбору гри. Сподіваюся, тренер знайде відповіді на всі питання.

– Команда підтримала Степана Гірського?

– Його одного? Чому? Степан має розуміти, що не він один програв цей матч. Ми всі програли, всі винні у тому, що сталося. Зрештою, навіть якби він не зрізав м’яча, то ззаду стояв хтось із «Таврії». Справа не в цьому. Мені теж важко. Я теж мав забивати. Тому не час жаліти когось. Треба робити висновки усій команді.

– Міша, за рахунку 2:0 ти протягнув м’яча через все поле. У тебе була нагода віддати пас на партнера – чому ти цього не зробив?

– Треба було віддати, погоджуюся. Я хотів ще когось взяти на себе і тоді віддати Кас’яну. Я бачив Сашка, бачив, як він відкривається. Але коли на мене висунувся Єзерський, то я відпустив від себе м’яча. Просто швидкості були дуже високі, десь трохи сил забракло, думка вже не та. Треба було раніше віддавати, але я таке рішення прийняв.

– Після двох поразок зараз мало хто вірить в успіх у Харкові...

– Наш президент правильно каже. Зараз кожна гра – кубкова, кожна – на виліт. І я думаю, що нас десь прорве. Мусить прорвати. Бо в команді є рівень, є величезний потенціал. А те, що ми програємо, дуже сильно б’є по нашій психології. Я прошу фанатів не ставити на нас хрест. Ми всі хочемо грати, у нас величезне бажання. Я вірю, що перемоги будуть. Так, нам дуже важко, але виходу нема. «Металіст» дуже сильна команда, тут ніхто нічого не каже. Але нам треба грати і битися.

– Самі гравці між собою спілкуються після таких матчів?

– У нас була така розмова, зокрема, після Луганська. І таке спілкування дає плоди, на гру команда виходить з іншим настроєм. Ми з’ясуємо, що відбувається після 60-ї хвилини, і зробимо з цього висновки. Значить, нам треба забивати більше, ніж два голи. Моменти ж у нас є. Це вже добре, це вже початок. Але зараз такий період, що ми мусимо вилазити з тої ями. Але гра в нас є, настрій є. І я можу точно сказати, що гравці віддають усе, що мають.

– Міша, ти чув, як фанати підтримували тебе особисто?

– Чув. Дякую їм. Але це аванс. Я це розумію.