Денис Шеліхов: "У Луцьку хотів би затриматися надовго"

Новий воротар луцької «Волині» з перших матчів завоював симпатії вболівальників. Не за роками виважений та вимогливий передусім до себе Денис Шеліхов сподобався публіці та довів тренерам «Волині», що гідний захищати ворота «хрестоносців». А після «сухої» серії із трьох поєдинків у чемпіонаті та Кубку України та відбитого на очах у переповненого «Авангарду» пенальті від «динамівця» Алієва, без Дениса Шеліхова годі уявити пост №1. Клубна прес-служба поспілкувалася із голкіпером «Волині».

- Денисе, розкажи про свій шлях у великий футбол.

- Я народився у Херсоні. Тато завів мене у сім років у футбольну секцію. Три роки тренувався в рідному місті, згодом переїхав до Києва. Тут у мене було дві дитячі команди: «Сталь» і ДЮСШ-15. З останньої мене запросили у «Дніпро». В ДЮСШ-15 тренувався у заслуженого тренера України Олександра Миколайовича Пасєки.

- Тато – футбольна людина?

- Так, він грав на аматорському рівні.

- Ти завжди хотів у воротах грати?

- В дитинстві через зайву вагу мене у дворі хлопці завжди ставили у ворота. Так і повелося…

- У Шеліхова була зайва вага?! Важко повірити… Снився футбол у дитинстві?

- Він і сьогодні після поєдинків завжди сниться. Не важливо – виграли чи програли, забили мені, чи не пропустив. Важкі сни після поєдинків. А часто я просто не можу заснути після матчів. Переварюєш гру, думаєш, як зіграв, як ліпше треба було діяти в тому чи іншому моменті. Дивишся на годинник – вже світатиме скоро…

- Розкажи, як «дніпряни» тобою зацікавилися?

- Після закінчення школи влітку я встиг поступити в аграрний інститут в Києві і поїхав на перегляд до «Дніпра». Перед цим у Києві за моєю грою стежив Ігор Володимирович Ємець. Тренером по воротарям у «Дніпрі» на той час був Валерій Городов, згодом – Микола Медін. На оглядини я приїхав із зайвою вагою (мав травму перед цим) і тому мусив після школи до зими тренуватися у Києві, форму набирати.

- В «Дніпрі» тобі давали шанс чи грав тільки за дубль?

- З 2007 року почав залучатися до матчів дубля. Восени 2009 року захищав ворота команди «Дніпро-75» у другій лізі чемпіонату України. Згодом декілька разів включався до заявки головної команди «Дніпра» у якості резервного воротаря.

- Коли запропонували варіант із Луцьком, ти вагався? Адже тут також у дублі довелося починати?

- І в «Дніпрі», і у «Волині» слід було доказувати свою профпридатність, чіплятися за шанс. У Луцьку вийшло. Тому намагаюся виправдати довіру і тренерів, і команди.

- Як справи із орендою в луцькому клубі?

- У мене оренда до грудня 2012 року, хоча не криюся, що хотілося тут залишитися якомога довше. Але це вже не від мене залежить – від наставників і президентів.

- Як думаєш, чого не вистачало «Волині» навесні?

- Мені важко щось радити команді, для цього є тренери. Все таки, моє завдання №1 – зберігати ворота «на замку».

- Трьома словами охарактеризуй Демяненка, його тренерський стиль і манеру керування командою…

- Так коротко не вийде, чесне слово. Дуже важко трьома словами охарактеризувати, бо список буде дуже довгий, наш тренер заслуговує більше добрих слів.

- Тобі навесні не забили два пенальті. Це випадковість чи твоя заслуга?

- Я б нейтрально назвав це хорошим збігом обставин. Так сталося, що й поталанило, і я був готовим відбити.

- Бачив, що ти щось Алієву говорив перед і після його удару з «точки»…

- (посміхається) Ну, це вже мої власні секрети. Деколи треба перечепити того, хто пробиває, вивести його з рівноваги… А після удару – це вже були мої емоції.

- «Волинь» програла три матчі із лідерами українського футболу. Які висновки зробила команда з них?

- Ми стали дружнішими, сильнішими й загартувалися. Важко було емоційно налаштуватися на серію таких ігор. Трохи й не поталанило в них.

- Можеш сам назвати ті прогалини, які ще слід допрацьовувати у твоїй роботі?

- Над усіма компонентами гри голкіпера мені ще слід попрацювати, але виділю стартову швидкість. Її слід було б удосконалити, щоб захисників надійніше страхувати. Кілька метрів, які я виграю для себе в нападника, можуть врятувати команду.

- У національній збірній проблема із голкіперами. Назви власну трійку воротарів на Євро-2012.

- Я досвідчених обираю: П’ятова і Горяїнова, які мають досвід, в єврокубках пограли, а третій – молодий Коваль. Він також уже попри вік має хороший досвід.