Огнєн Вукоєвич. Балканський воїн, або Історія одного Динамівця

Прихід Олега Блохіна на тренерський місток київського "Динамо" ознаменовує новий виток у розвитку команди. Змінюється стиль гри, переглядаються цінності, ставляться нові завдання. Не могла залишитись незмінною і кадрова політика клубу. Кияни зробили ставку на українських виконавців, хоча вітчизняний паспорт – не єдиний критерій, по якому відбирають футболістів для оновленого "Динамо" (приклад Мілевського дуже яскравий). Олег Володимирович зазначав, що грати будуть ті, в кого є динамівський дух, хто всім тілом і душею переживає за команду і готовий боротись за честь клубу до останнього. Ще донедавна таким вважався і Огнєн Вукоєвич. Але, очевидно, Олег Блохін і його команда не змогли розгледіти в півзахисникові тих якостей, за які його цінили попередники Блохіна. Як наслідок, Огнєн відправився по вже звичному для гравців УПЛ маршруту – у Росію.

"Новий Гатуззо", як з часом почали називати Огнєна хорватські вболівальники, свою кар’єру починав у команді під назвою "Славен Белупо", що базується в місті Копрівніци (Хорватія). Але знайомився Вукоєвич з футболом у своєму рідному містечку – Болеварі. Батько Огнєна виступав за місцеву команду і син часто відвідував матчі за участю Вукоєвича-старшого, бував на тренуваннях. Не дивно, що Огнєн і собі обрав футбольний шлях. Приклад батька завжди був перед очима майбутньої зірки.

В "Славені" Вукоєвич провів два сезони, а влітку 2005-го пішов шукати щастя до Бельгії. От тільки закріпитись у скромному "Льєрсі" хорват не зумів. Огнєн зіграв за "жовто-чорних" дев'ять матчів і того ж року, але вже під час зимового трансферного вікна, повернувся на батьківщину, до загребського "Динамо". Саме в хорватському гранді молодий Вукоєвич вперше відчув смак великих перемог. З "Динамо" (Загреб) Огнєн тричі виграв національний чемпіонат, двічі тріумфував у Кубку Хорватії і одного разу підняв над головою Суперкубок країни. Але не титули стали головним досягненням цього етапу кар’єри Вукоєвича…

На "Максімірі" півзахисник став таким, яким, власне, згодом його побачили вболівальники київського "Динамо". Атмосфера арени, на якій грав і грає найтитулованіший клуб Хорватії, зробила з кожного футболіста загребської команди бійця, ладного боротись до останньої секунди за свою честь і за честь емблеми на футболці. А Вукоєвич був бійцем серед бійців. Своєю манерою гри – непоступливою, цупкою, - півзахисник швидко заслужив любов місцевої публіки і повагу тренерів; а емоційність, імпульсивність, які завжди мали місце в характері Вукоєвича, доповнили образ балканського воїна-футболіста…

…Образ, яким з часом зацікавились клуби із міцних європейських чемпіонатів. Сам Огнєн, після того як влітку 2008-го року перебрався до України зазначав, що він віддав перевагу "Динамо" над "Селтіком", "Аяксом" і "Баварією". На скільки реальною була зацікавленість вищевказаних клубів у послугах Вукоєвича – зараз сказати складно. Але те, що опорний півзахисник мав всі шанси опинитись у складі іншого українського гранда – "Шахтаря", який в той час активно шукав заміну відбувшому до Санкт-Петербургу Тимощуку – це факт. От тільки селекційна служба "Динамо" в конкретно взятому епізоді виявилась мобільнішою. Огнєн Вукоєвич підписав контракт саме з київським клубом.

Фото - Getty Images

"Я граю за великий клуб, маючи в Києві все, що потрібно. Мене цінують уболівальники, тренери, партнери та керівництво. Я був би не проти приносити користь "Динамо" до кінця моєї кар'єри" - такими словами характеризував Вукоєвич своє перебуванні у структурі українського гранда. Справді, Огнєн був щасливим у Києві і це підтверджувалось грою хорвата. Юрій Сьомін, який, власне і запросив балканця до Києва, ніколи не роздумував над тим, кому довіряти позицію опорного півзахисника в тому чи іншому матчі. Вукоєвич завжди займав своє місце і цементував центр поля киян. Не змінилась ситуація і при Газзаєві. Валерій Георгійович за короткий час перебування на тренерському містку киян намагався перебудувати команду, підпускав до основи молодь. Але Огнєн був одним з тих, навколо кого, власне, і намагались будувати нову команду.

Огнєн Вукоєвич прийшов до Києва сформованим, із власним почерком футболістом. Але грою за "Динамо" хорват, безсумнівно, самовдосконалювався, набирався нових якостей. Та не останню роль у цьому вдосконаленні відіграло й те, що Вукоєвич довгий час грав в центрі поля київської команди поруч з таким майстром як Роман Єрьоменко. Різні за манерою гри, але обидва швидкісні, з прекрасним баченням поля гравці гармонійно доповнювали один одного і в свій час пара опорних півзахисників Єрьоменко-Вукоєвич мала дуже конкурентноздатний вигляд на міжнародній арені, не кажучи вже про Україну.

З іншого боку, можливо, те що грав хорват, в основному, в парі саме з Романом, зіграло з Вукоєвичем злий жарт. Ще під час свого виступу на батьківщині Огнєн зарекомендував себе як футболіст, здатний зіграти на багатьох позиціях, тобто – універсал. Сезону 2007/08 Вукоєвич, знайомий нам як опорний півзахисник, забив у ворота суперників 11-ть м’ячів у 29-ох поєдинках. Тодішній тренер загребського "Динамо" використовував Огнєна не тільки для захисту команди, а й часто знаходив йому місце на інших позиціях, ближче до атаки… Цього не було у Києві. Більш креативною роботою займався Єрьоменко, який крім того, що допомагав Вукоєвичу в опорній зоні, часто грав на атаку, виконував роль такого собі диспетчера. Огнєн же, в свою чергу, майже завжди був покликаний здійснювати чорнову роботу – руйнування, страхування захисників, пресинг.

Поганого в цьому не було нічого і, навіть, більше – Вукоєвич зі своїми функціями справлявся на відмінно. От тільки час не стоїть на місці, а хорват в своєму розвитку застиг. Півзахисник втратив свою універсальність, у складі київського "Динамо" з'явились футболісти, які могли і можуть успішно зіграти на позиції Вукоєвича, але, при цьому, є більш різносторонніми гравцями ніж хорват. Як наслідок, в останній рік свого перебування в "Динамо" Огнєн втратив стабільне місце в основі команди, все більше використовувався тренерами як "гравець-пожежник" – тобто, коли потрібно було зіграти на утримання, руйнувати атаки суперника – Вукоєвича випускали з лави запасних. Може, через це, а може, ще з якихось інших причин гравець сильно здав і, в решті решт, просто не витримав конкуренції в центрі поля "Динамо", яка на даний час є досить серйозною.

Фото - Getty Images

Олег Блохін на сьогодні в центрі півзахисту може використати Велозу, Аруну, Гармаша, Богданова (ЗМІ пишуть про повернення Андрія до "Арсеналу", однак офіційної інформації з цього приводу поки не має – ред..). При умові кропіткої праці на тренуваннях і більш-менш стабільного місця в основі Огнєн міг би посперечатись з цими футболістами у грі в захисті. Але хорват кожному з них програє в різноплановості; Вукоєвич – це суто гравець опорної зони, сильний при стандартах своєї команди, але не здатний розігнати контратаку чи підтримати позиційний наступ партнерів. Очевидно, Олег Володимирович будує команду, яка в своїй грі має робити акцент на атакуючих діях, тому хорват - не зовсім той виконавець, який підходить під тактичні побудови і задуми наставника "Динамо".

Про сильні стороні Огнєна "Спартак" дізнався в 2008, коли кияни завдали москвичам нищівної поразки в кваліфікації Ліги Чемпіонів. Тому не дивно, що червоно-білі звернулись до "Динамо" з конкретною пропозицією: оренда до кінця сезону з першочерговим правом викупу. Можливо, якби пропозиція стосувалась якось іншого гравця, Ігор Суркіс на таке би не погодився. Адже відпускати футболіста в стан історичного ворога ("Динамо" та "Спартак" вже далеко не ті, що при Лобановському та Романцевому, але суперництво цих команд носить і ще довго носитиме принциповий характер), та ще й на не надто вигідних умовах – не те, чого прагнув президент "Динамо". Але питання стосувалось Огнена Вукоєвича. Футболіст сам виявив бажання змінити обстановку – недостатня кількість ігрового часу (а останньою каплею стала неучасть хорвата в дуелі з "Бордо") змусила його приймати кардинальні рішення. Ігор Михайлович з великою повагою ставиться до хорвата і ще раніше заявляв, що прийме будь-яке рішення півзахисника і піде на поступки… Так і сталось. Огнєн Вукоєвич, який вірою і правдою служив "Динамо" чотири з половиною роки і за цей час провів у синьо-білій футболці трохи менше 125-ти матчів (123-ри, якщо бути точним), попрямував звичним в останній час для футболістів УПЛ маршрутом. Тепер хорват буде цементувати центр поля московського "Спартака".

Можна як завгодно ставитись до цього трансфер: звинувачувати Олега Блохіна в недалекоглядності, Ігоря Суркіса – в слабохарактерності, але на адресу Огнєна Вукоєвича поганих слів говорити - несправедливо. Хорват в Києві провів прекрасний період своєї кар’єри; Огнєн хоч і легіонер, але своїм ставленням до роботи, своєю самовіддачею і характером слугував прикладом для багатьох українців. Вукоєвич перейшов до команди, де в нього є серйозні перспективи закріпитись у основному складі. А це для футболіста найголовніше.