"Металіст" - "Говерла". Тактичний аналіз

21-й тур Української Прем'єр-ліги закінчився перемогою "Металліста" над "Говерлою", що дозволило харківській команді вперше в сезоні вийти на чисте друге місце. Постійний автор UA-Футбол Іван Гук аналізує поєдинок з тактичної точки зору

Формації команд

Олександр Севідов не міг розраховувати в цьому матчі на Одонкора, який продовжує відновлюватись після травми в себе на батьківщині. Це, напевне, головна втрата команди з Ужгорода, тому що адекватної заміни Давиду в «Говерлі» немає.

Місце правого півзахисника зайняв Печьонкін, основним завдання якого було стримувати активного новачка харків’ян Азеведо, зліва в півзахисті вийшов Трухін, на вістрі Лисенко та під ним Лопес - група атаки. Четвірка захисників розташованих в лінію, та два опорних півзахисника над ними Петров та Райчевіч - група гравців, зорієнтованих на захист. Теоретично, схему гри «Говерли» можна змалювати як 4-2-3-1, але, виходячи з перебігу подій на полі та низьку гру флангових гравців, фактично маємо – 4-5-1.

Мирон Маркевич в зв’язку з травмою Березовчука та лімітом на легіонерів змушений був в центрі захисту використовувати Сергія Пшеничного, який тільки відновився від травми руки, пару йому склав Папа Гує.

На позиції правого захисника вийшов Вільягра, зліва - новачок команди Азеведо, який мав активно працювати по всьому флангу атаки «Металіста», де йому відкривав зону дій Бланко зміщеннями в центр поля. Краснопьоров та Торрес - два центральних півзахисника, Девіч єдиний форвард, під ним Жажа, а також потенційний лідер команди Марлос на позиції інвертованого «вінгера».

Севідов виставив дві лінії захисту 4-5, компактно розташованих на своїй половині поля, які зустрічали гравців харків’ян в центральній частині. Лисенко позначував пресинг на захисників «Металіста».

На малюнку 1 показано компактність розташування гравців «Говерли» на своїй половині поля, відстань між захисниками та півзахисниками складає не більше 10-ти метрів. Крім того, відмічаємо високу позицію Жажи.

В якійсь мірі наставник «Говерли» прогнозовано відмовився від активної гри своєї команди, віддаючи перевагу діям від захисту з акцентом на контратаки, які мали проводитись при перехопленнях м’яча в центральній зоні за допомогою чотирьох гравців групи атаки. При цьому, не сідаючи глибоко до власних воріт, зустрічаючи гравців «Металіста» в другій зоні футбольного поля, або на межі першої та другої зони, треба відзначити, що перший небезпечний момент в грі був створений саме ужгородцями.

Маркевич спробував розпочати гру через новачка Азеведо, який займав високу позицію в нападі, але Бланко, відкриваючи зону для Марсіо, не відкривався під нього для продовження атаки, залишаючи ситуації два проти одного на фланзі. Спроби бразильця йти в дриблінг в переважній більшості закінчувались втратою м’яча: Неманья Рніч при підтримці Печьонкіна досить легко нівелювали потенційні загрози з лівого крила нападу харків’ян.

Висока позиція Жажи

На малюнку 2 ще два епізоди високого розташування Жажи Коєльо, який не створював необхідного тиску на центральних захисників суперника, відходячи для отримання м’яча в глибину поля, залишаючи Девіча і в даному випадку Бланко проти 4 захисників суперника.

Жажа Коєльо піднімався надто високо в центральну частину поля для розвитку атак, в цю ж зону зміщувався Себастьян, це створювало перевагу чисельну над опонентом для контролю м’яча, але обмежувало варіативність дій «Металіста» для просування вперед, що в свою чергу призводило до великої кількості діагоналей та передач в край, що не є властиво підопічним Маркевича, тому обумовило відсутність комбінаційних дій через центр.

Девіч, який діяв на вістрі нападу, був відрізаним від партнерів по команді, постійно опиняючись один проти двох, а в деяких випадках проти чотирьох суперників, не маючи підтримки від Жажі. В попередньому турі така глибока позиція «десятки» Бобка змусила Романа Григорчука провести швидку заміну, Мирон Маркевич, напевне зважуючи на авторитет гравця, дав можливість йому дограти тайм, хоча Жажа і не надавав ніякої підтримки Марко в атакуючих діях.

В якійсь мірі така гра «Металіста» пов’язана з тактичними прорахунками головного тренера харків’ян. Жажа загалом любить діяти здебільшого з глибини поля, але відсутність Хавьера та Соси ( викликаний до лав збірної Аргентини), який звужує гру команди та займає вільні зони між лініями захисту суперника, ставили перед Коєльйо інші завдання в грі.

В перерві Мирон Маркевич провів заміни: замість Торреса та Жажи вийшли Хав’єр і Крістальдо. Джонатан зайняв позицію на вістрі, Девіч опустився нижче під нього, в опорній зоні Краснопьоров в якості гравця зосередженого на захисті, Клейтон Хав’єр як конструктор атак команди.

На малюнку 3 Девіч в позиції відтягнутого форварда, в противагу діям Жажи в першому таймі Марко шукав м’яч саме в цій зоні для продовження атакуючих дій та відволікаючи увагу захисників від Крістальдо.

Якщо в першому таймі «Металіст» переважно використовував лівий фланг атаки завдяки активності Азеведо, то в другому Марсіо на протилежній стороні старався підтримати і Вілльягра, на що наставник гостей практично відразу відповів заміною Трухіна на Чурко, а згодом зняв і іншого флангового гравця Печьонкіна випустивши на поле номінального форварда Міщенка, при цьому не змінюючи формацію.

Олег зайняв позицію правого «вінгера». Освіживши фланги, Севідов намагався дати більше швидкості по краях, де утворювались вільні зони під час підключень в атаку захисників харків’ян та спробувати використати індивідуальні якості Чурко та Міщенка при швидкісна контрвипадах.

На малюнку 4 найнебезпечніший епізод біля воріт Горяїнова: Міщенко протягнув м’яч по правому краю атаки «Говерли» та віддав в центр на Лопеса, правий фланг захисту повністю провалився в харків’ян, де перебувало відразу два гравця суперника.

Зі збільшенням швидкості та перебудовою Маркевич отримав певну перевагу в атаці, Хав’єру вдалось зв’язати ланки та дати зрозумілий напрямок гри команди. «Металіст» став виглядати більш цілісно, але основа загроза йшла від індивідуальних дій Марлоса, який зміщеннями в центр та загрозами ударів, відтягував за собою захисників «Говерли».

Важко сказати, як би розвивалась гра надалі без помилки Бабенка, який примудрився відбити м’яча в власні ворота нехай і після хорошого удару Хав’єра зі штрафного, та після голу «Металіст» більше не хотів, а «Говерла» не могла.

До позитиву можна віднести дебют Марсіо Азеведо. Селекція «Металіста» вкотре доводить, що здатна за не великі кошти в порівнянні з конкурентами знаходити якісних виконавців, Марсіо безумовно складе конкуренцію Вілльягрі, як одному з кращих «латералів» чемпіонату України, здатного покривати весь фланг в атаці та чіпко відпрацьовувати в захисті.

Підсумок

Підсумовуючи перший тайм, можна ствердно сказати, що футбол без швидкості, без руху немає ніякого змісту, тільки завдяки колективним переміщенням можна створити проблеми в захисті суперника.

Севідов вкотре не поставив «автобус», граючи проти грандів українського футболу, особливо це стосується другого тайму, коли його підопічні намагалась відповідати своїми атаками на атаки господарів поля, однак це не гарантує йому збереження тренерської посади на чолі «Говерли».

Збільшення темпу гри дозволило «Металісту» отримати перемогу в цьому матчі, вже сьому поспіль в чемпіонаті, але оцінюючи загалом гру, потрібно відзначити, що це було низькопробне дійство і в першу чергу зі сторони харків’ян, потенціал яких перебуває на значно вищому рівні. Проте навіть цей «Металіст» цілком заслужено вийшов на друге місце в чемпіонаті, демонструючи кращу якість гри від своїх прямих конкурентів за зону Ліги Чемпіонів.