Іллічівець - Металіст 1:1. Тактичний аналіз матчу

Формації команд

Микола Павлов загалом є прихильником дисциплінованого футболу з ухилом на оборону, гра будується завдяки хорошій фізичній готовності та руху гравців з максимально можливим об’ємом роботи. Такий підхід дозволяє наставнику компенсувати недостатню індивідуальну майстерність виконавців. Проте не завжди він приносить результат, особливо в тих випадках, коли гравці не можуть дати необхідний об’єм роботи. Щодо розташування гравців на полі, то переважно Микола Петрович віддає перевагу грі з одним форвардом, де атакуючий півзахисник працює досить низько біля двох опорних півзахисників, з перебудовую на захист «4-5-1» або «4-4-2». Так само будується і атака «Іллічівця», крайні півзахисники працюють переважно на ширину поля, а в зони, що з’являються поміж лініями, входять центральні півзахисники.

Нічого не став змінювати наставник і в грі проти «Металіста». В воротах розташувався Євген Гальчук, в центрі захисту – Іван Ордець і Микола Іщенко, справа – Богдан Бутко, на протилежному фланзі працював Артем Путівцев. Не можна сказати, що крайні захисники в Павлова не працюють на атаку, але в матчах з лідерами все ж вони обмежують свої атакуючі дії, віддаючи перевагу надійності позаду. В опорній зоні – Олексій Полянський і Олексій Довгий, над ними трішки вище – Андрій Тотовицький, але в залежності від ситуації на полі ця трійка могла змінювати свої позиції. На місці правого півзахисника – В’ячеслав Чурко, лівий – Віталій Федотов і попереду єдиний форвард Майкон.

Що стосується « Металіста» , то він не грав уже протягом трьох тижнів. Такий тривалий відрізок часу без матчів міг позначитись як в позитивно, так і негативно на командних взаємодіях. До того ж в останньому матчі проти донецького «Металурга» харків’яни досить несподівано поступились з рахунком 3:0, що не додавало, звичайно, оптимістичного настрою команді. Очевидно , що в звітному поєдинку «Металісту» потрібна була тільки перемога. І Мирон Маркевич напередодні дещо привідкрив карти, зауваживши, що в порівнянні з попередньою грою будуть внесені певні зміни щодо гри команди.

Місце в воротах зайняв Олександр Горяїнов, в центрі захисту вийшла пара Папа Гуйє - Сергій Пшеничних, зліва – Марсіо Азеведо, та правий захисник – Павло Ксьонз. А от зміни, обіцяні наставником, були в опорній зоні команди. Фактично Мирон Богданович вирішив грати без шостого номера, функції якого в останніх матчах виконував Едмар, і вибрав над атакуючий варіант складу. Разом з Дієго Соузою в центрі поля розташувався Клейтон Хав’єр. Досить ризиковане і, як виявилось, помилкове рішення наставника, але про це згодом. Лівий вінгер – Хосе Соса, на протилежному фланзі – Марлос, на вістрі нападу – Марко Девіч та під ним Себастьян Бланко.

Кількісне збільшення гравців групи атаки від Маркевича не тільки призвела до розривів між лініями захисту, але й негативно вплинула на атакуючий потенціал команди

«Іллічівець» розпочав гру вже звично для себе в високому темпі, можливо Микола Павлов, розуміючи нинішній стан харків’ян, розраховував не стільки на швидкий гол, як на фізичну втому суперника, що останнім часом виглядав не достатньо добре з огляду на рух на футбольному полі. Також не варто відкидати варіант, при якому наставник маріупольців прогнозував стартовий склад суперника, тож вирішив зіграти на очевидних мінусах такої побудови. Поява в опорній зоні Соузи і Хав’єра була лише на руку господарям поля, адже ніхто з них не є чистим опорним півзахисником і, відповідно, не дуже добре орієнтуються в цій позиції на футбольному полі щодо ведення дій в захисті, доволі часто пізно реагуючи на маневр суперника та програючи більшість єдиноборств в центрі поля.

Звичайно Маркевич награвав цей варіант на тренуваннях і можливо в товариських матчах, але рівень опонентів в цих іграх явно не відповідає рівню представника Прем’єр Ліги.

На малюнку 1 показана позиційна атака маріупольців: Хав’єр, не володіючи навиками гри в захисті в позиції опорного півзахисника, спочатку висунувся до центральної лінії, що дозволило Полянському зайняти вільно утворено зону, після чого Клейтон, повертаючись назад, спробував зіграти у відборі, але також не вдало, що видно з малюнку 2. Таким чином, Полянський опинився в безпосередній близькості від воріт Горяїнова, що змусило Папу Гуйє виходити на нього, що знову ж таки в свою чергу потягнуло звільнення зони за спиною центрального захисника, куди і пішла передача. Також звертає на себе увагу позиція Дієго Соузи, що як в першому, так і в другому епізоді не встигає покривати власну зону і не встигає зіграти на підстановці покриваючи зону Хав’єра.

На малюнку 3 приведений ще один епізод з розвитком атаки «Іллічівця», де крайні вінгери розтягують побудову захисту «Металіста» в ширину, максимально широко розташовуючись по полю, і тим самим утворюють коридори між центральними захисниками. В даному випадку Чурко довго опрацьовував м’яч, що дозволило харків’янам повернутись назад, але ситуація залишена чотири в чотири знову викликана відсутністю на своїх місцях опорних півзахисників. Четвертий малюнок - це початок атаки, яка призвела до штрафного удару, після чого був забитий м’яч. Звичайна флангова комбінація на третього, Майкон, рухаючись від воріт суперника, відтягує за собою Папу Гуйє, після чого йде скидка назад, а гравець розпочинає рух по флангу, куди і слідує передача. Отримавши м’яча, Федотов опиняється з правим захисником один в один на фланзі, правий центральний захисник відрізаний від ситуації, що і змусило Ксьонза порушувати правила.

Малюнок клікабельний

Таким чином появою Соузи і Хав’єра в опорній зоні Мирон Маркевич самостійно створив собі проблеми в організації захисту, але, що цікаво, кількісне збільшення гравців групи атаки не дало результату і попереду.

На малюнку нижче приведені епізоди позиційного нападу «Металіста». Епізод один показує надто вузьке розташування від вінгерів і форварда в атаці, простір по ширині поля не покритий, це дозволяло маріупольцям зберігати компактність побудов, максимально насичуючи центральну ділянку поля, що в свою чергу ставило гравців «Металіста» в умови обмеженого простору та часу. Епізод 2: показано перебудову від «Іллічівця» на формацію «4-4-2», де до Майкона підіймався Тотовицький, активно створюючи тиск на все тих же опорних півзахисників харків’ян. Тут також варто звернути на вузьке розташування і відсутність гравця між лініями півзахисту і двійкою гравців нападу маріупольців, що ускладнювало продовження атаки вперед. Третій і четвертій епізоди призвели до створення гольового моменту господарями поля, гравець, що віддає передачу в фланг на малюнку 3, продовжуючи рух вперед, опиняється один перед воротами Горяїнова, хоча в момент передачі і Соуза і Хав’єр мали біля десяти метрів переваги над опонентом, але все рівно не встигли покрити власну зону в захисті.

Малюнок клікабельний

Вище приведено багато епізодів з поганим розташуванням Хав’єра і Соузи, але ці помилки впершу чергу необхідно було визнати Мирону Маркевичу, важко розраховувати, щоб гравці, які загалом не є чистими опорними півзахисниками , вдало зіграли в цій позиції. Брак досвіду в виборі позиції, втрата концентрації, що не дозволяло допрацьовувати епізоди до кінця, - це все в сумі дозволило маріупольцям піти на перерву за переваги в рахунку.

З поновленням гри по перерві Мирон Богданович очевидно визнав свої помилки, тай загалом вміння керувати грою, вносити необхідні корективи в гру завжди було сильною стороною наставника. По перше, замість Бланко вийшов Едмар, який розташувався з Дієго Соузою в центрі поля, а Клейтон піднявся на крок вище в позицію десятого номера, що дозволило «Металісту» працювати в звичному режимі. В захисті Едмар контролює зону поміж захисниками і півзахисниками, що було проблемним місцем до перерви, а в нападі працює вище над Соузою, звільняючи йому зону для початку розвитку атак команди.

Інша зміна також несла корективу в гру. Замість Марлоса, що постійно звужував гру до центру, вийшов Гомес, що розташувався на лівому фланзі нападу. Хоча Алехандро веде постійні переміщення по полю, головною перевагою над Марлосом є вміння витримувати ширину атаки, що було необхідно Маркевичу в цьому матчі. Соса перейшов на правий край нападу, де він також більше уваги приділяє грі в ширину поля. Додали в активності і флангові захисники, але для них необхідно створювати зони, куди латералі можуть підключатись, чого знову ж таки не було до перерви.

На малюнку нижче приведено епізоди з другого тайму. В першому і другому епізодах показано наскільки краще використовувалась ширина поля, хоча в першому випадку харків’яни втратили м’яч в центрі, важливий сам факт широкого розташування, що дозволяє розтягувати «коробку» суперника та утворювати коридори між лінями, де можуть працювати Гомес, Хав’єр і Соса. Епізод 3 і 4 - це початок гольової атаки «Металіста», знову ж таки завдяки ширині поля розтягнуті лінії захисту «Іллічівця», що дозволяє в даному випадку Соузі, який віддав першу передачу в фанг і продовжив рух вперед, виходити на вільний простір. Не важливо, що цього разу м’яч не повернувся до Дієго, який вбігав в вільну зону, позначену зеленим колом, важливий факт утворення такого простору, що створює передумови чи підходи до воріт суперника.

Малюнок клікабельний

Микола Павлов відреагував заміною Тотовицького на Кулача, Владислав отримав завдання зіграти вище по Дієго Соузі, через якого розпочинались будуватись практично всі атаки по перерві в «Металіста». Хоча харків’яни і продовжили працювати з перевагою на полі, але в останні хвилин 15 вже не мали настільки явних моментів для взяття воріт Євгена Гальчука.

Підсумки

Мирон Маркевич сам собі створив проблеми в першому таймі. Звичайно можна ще раз повторити, що такий варіант вочевидь відпрацьовувався на тренуваннях, і це не означає, що в наступних матчах «Металіста» саме такий підхід не принесе користі команді, але по факту виявився помилковим в даному матчі. Проте вже після перерви тренер харків’ян вніс необхідні зміни в склад і змінив завдання щодо гри флангових вінгерів, що в кінцевому результаті дозволило «Металісту» контролювати перебіг подій на полі в другому таймі, щоправда цього не вистачило для перемоги. Власне кажучи, опорна зона виглядає найбільш проблемним місце «Жовто-синіх», де наставнику важко віднайти баланс щодо дій в атаці і щодо дій в захисті, тому на зимове трансферне вікно це, вочевидь, буде першочерговим завданням.