Осінні підсумки. Волинь. У пошуках стабільності

"Волинь" – одна із найменш стабільних команд нашого чемпіонату. Ця нестабільність проявляється в результатах, які є похідними під нестабільності в кадрових питаннях, в організаційних моментах, у фінансуванні. "Волинь", зважаючи на турнірну ситуацію, яка нині існує в українській Прем’єр – лізі, може почуватись безпечно і не думати про виліт, втім, це, напевно, єдина радість для лучан. Віталій Кварцяний заявляв, що колектив хоче і може боротись за місце у десятці, але виграти цю боротьбу "Волині" буде дуже складно.

Власне, колектив і тримається на своєму рівні завдяки роботі Кварцяного. Віталій Володимирович вже не просто тренер "Волині" – а й її президент, а також голова місцевої Федерації Футболу. Вболівальникам луцького колективу залишається тільки сподіватись, що здоров'я і натхнення Віталію Володимировичу вистачить для боротьби не тільки на футбольному полі, а й у кабінетах.

Трансферна діяльність

"Волинь" влітку трансферну діяльність вела не від потреб, а, швидше, від можливостей. Тобто, в клубі заявляли про проблеми із фінансуванням, тому підсилення "хрестоносці" шукали у вигляді вільних агентів. Вже по ходу сезону – після одного з провальних матчів – адміністрація клубу вдалась навіть до неординарного ходу: вивісила на офіційному сайті оголошення про набір на перегляд всіх бажаючих; експеримент, що зрозуміло, не вдався. Але навряд чи й очікувався ефект: нетрадиційний хід мав, швидше, виховний характер.

Попри те, "Волинь" влітку серйозно оновилась. Завершуючи ще минулий чемпіонат, Віталій Володимирови уже знав, що в рядах "Волині" відбудеться серйозна чистка. Зокрема, мова йшла про легіонерів, які були неготовими працювати в атмосфері фінансової невизначеності і цим тільки нервували одіозного наставника. Кварцяний почав створювати практично новий колектив.

Петр Занєв, Даніель Суботіч, Душан Савіч і Леандро – це ті легіонери, хто з "Волинню" розпрощався. І Віталій Володимирович ні за ким із них не шкодував, так як не бачив перспектив у команди, укомплектованої цими виконавцями. Леандро, до прикладу, Кварцяний характеризував як непоганого за навиками, але доволі безхарактерного футболіста, Душана Савіча – як гравця вибагливого. Також були втрати і футболістів з українським паспортом. Євген Павлов, Сергій Пилипчук, Павло Циркуренко, Олександр Насонов не були гравцями системовизначальними у "Волині", тому з ними розстались доволі легко. Артем Бобух був відправлений у оренду, Олексій Бабир – відзаявлений через профнепридатність. Максим Старцев пішов через непорозуміння із керівництвом і невизначену ситуацію із фінансуванням, а Ярослав Кінаш кількома провальними матчами потрапив у немилість до Кварцяного і був відпущений як вільний агент. Це стало чи не найбільшою несподіванкою "вихідних" трансферів "Волині", адже Кінаш перед стартом сезону розглядався як один з основних претендентів на стабільне місце в опорній зоні команди.

Втім, то ще раз підтвердило той факт, що Віталій Кварцяний – керівник безпристрасний. Місця тих, хто пішов, зайняли, знову ж таки, орендовані та вільні агенти. Артем Кичак та Денис Шеліхов підвищили конкуренцію на воротарській позиції, хоча, жоден з них не зміг витіснити з основи Неділька. Також в оренду прийшли Ерік Матуку (із "Дніпра"), в якому Кварцяний розвивав (і розвиває) універсалізм, свідченням чого є гра номінально центрального захисника і на правому фланзі оборони, і в опорній зоні; Тимур Парцванія (із "Динамо"), який також осінню відігравав роль певного рятівника – коли потрібно було замінити когось із основи. Ще один орендований – Сергій Шевчук; але до основи поки що нападник не пробився. В колективах нижчого дивізіону були знайдені Дмитро Козьбан, Редван Мемешев та Дмитро Немчанінов – і то тріумфи селекційної служби "Волині". Із цього тріо найважче адаптуватись було Козьбану, а от Мемешев і Немчанінов стали твердими гравцями основи. І в них, звичайно, не обходилось без провальних поєдинків, але то спільна риса для всіх лучан. Прийшла також до "Волині" група екс-"кривбасівців": Віталій Гошкодеря, Богдан Шершун і Мішель Бабатунде. Всі троє принесли у осінній частині змагань своїй новій команді немало користі, а Бабатунде, взагалі, став одним з прихованих лідерів колективу.

Нарешті, єдиним гравцем, що приєднався до "Волині" із зарубіжжя, став ізраїльський оборонець Гал Шиш, який відразу закрив проблемну позиції лівого захисника.

Тобто, літню трансферну кампанію лучан можна назвати ризиком (бо запрошувались гравці без належної адаптації до УПЛ), але ризиком, після якого можна випити келих шампанського.

Фізична готовність

Часто фізична готовність була тією єдиною перевагою, якою намагались брати своїх суперників лучани. Колись виходило – як, до прикладу, в домашніх матчах проти "Таврії", "Металурга" (Д), але частіше – одного цього було замало. Належна фізична готовність, не підкріплена тактичною вишколеністю, була надто слабкою зброєю. І саме в тих матчах, де "Волині" вдавалось чітко слідувати заздалегідь визначеному Віталієм Кварцяним плану, вдавалось здобувати перемоги.

Власне, у фізичній готовності лучан спостерігалась певна тенденція: на початку сезону "Волинь" майже не мала проблем із "фізикою"; були енергозатратні, але успішні поєдинки проти "Динамо", "Таврії", донецького "Металурга", "Ворскли", "Іллічівця" і такі ж важкі, але тепер уже без результату поєдинки другої половини першого кола – проти "Говерли", "Севастополя", "Таврії". Якщо в дуелі із ужгородцям лучанам забракло ще також тактичної виучки, то невдачі проти крамчан, як здалось, були викликані саме проблемами із фізичною підготовкою. "Севастополь", попри те, що першим пропустив, потім перебігав "Волинь" і навіть у меншості вирвав три очки, а "Таврія", програючи 0:2, зуміла повернути боротьбу у протилежне русло.

Певні висновки можна зробити і по розподілу забитих-пропущених м’ячів "Волині" по таймах. Так, більше третини (13 із 18) своїх голів лучани забили до перерви, а пропускали більше – після неї (17 – у другому таймі; 11 – у першому). Не найкращу колективну фізичну готовність можна ще пояснити відсутністю кадрової стабільності. Віталій Кварцяний часто і суттєво тасував основу, що не дозволяло легко всіх підвести під один знаменник; до того ж, ускладнювали ситуацію і доволі часті травми.

Тактична гнучкість

Напевно, болісне питання для "Волині". Особливо загострюється сприйняття проблем із тактичною гнучкістю через те, що команда ж показала, що вміє – коли налаштується - грати добре і вишколено. Взірцем може слугувати поєдинок проти "Шахтаря", в якому лучани своєю дисципліною, порядком і дотриманням правил спричинили у рядах Чемпіона сумбур, що призвело, в підсумку, до його поразки.

Власне, колектив грав за формацією 4-2-3-1, яка була, практично, незмінною. Хоча, звичайно, то все формально. У сучасному футболі чіткість схем не є такою помітною, якою вона була раніше. Віталій Володимирович велосипеда старався не вигадувати, а працював над тим, щоб його підопічні розуміли елементарні речі і дотримувались того малюнку, який бачив сам тренер. У "Волині" були проблеми із побудовою. Часто лучанам не вдавалось тримати лінії (пригадується відразу поєдинок у Києві проти "Арсеналу"), деколи – все зводилось до сумбуру і авантюр (як от у матчі проти донецького "Металурга", хоч його і вдалось виграти), ще деколи – просто не вистачало різноманітності (то вже про зустріч із "Говерлою", коли ужгородці так перекрили лучанам усі шляхи, що ті були вимушеними здатись). І тільки коли вдавалось більш-менш дотримуватись порядку (тут відразу поєдинок проти "Шахтаря" згадується) – був результат.

Цікавий факт: за 18-ть турів літньо-осінньої частини Кварцяний здійснив 12-ть замін у перших таймах. Тобто, тільки шість поєдинків "Волині" пройшли без кадрових перестановок ще до перерви. Були, звичайно, випадки, коли заміни робились вимушено (проти "Шахтаря", до прикладу, "Іллічівця"), але більшість – саме з метою кадрових та тактичних перестановок. Вражаюча, звичайно, статистика.

З цікавих тактичних рішень можна відзначити прив’язку Кварцяним когось зі своїх підопічних персонально до когось із суперників (так грали в Криму проти Назаренка), відрядженням футболістів не на рідні позиції (як от проти "Дніпра" діяли із Бікфалві на вістрі атаки і Шумахером в ролі відтягнутого нападника; або з Матуку на правому фланзі захисту), зміна флангів вінгерами. Віталій Володимирович постійно експериментував і залишилось таке враження, що чітко тренер так і не визначився, як повинна грати його команда.

Оптимальний склад

Лінія захисту була у "Волині" доволі стабільною. Неділько хоч і допускався часом помилок, але конкуренцію за місце у воротах в своїх колег по амплуа вигравав. Правий фланг оборони важко було уявити без Сергія Сімініна, а центр – без Ванче Шикова та Яна Масло. Тільки в екстрених випадках (травми чи дискваліфікації) когось із двійки стопперів підміняв – найчастіше - Богдан Шершун. Була проблемною позиція лівого захисника і на ній спочатку пробувався Дмитро Немчанінов, також – Гошкодеря, але з приходом Гал Шиша проблема відпала сама по собі.

Зрозуміло все і з гравцями, спрямованими на атаку. Шумахер не мав належної конкуренції, аж поки не з'явився Селін; Бабатунде і Мемешев – це фланги, де час від часу виходили також Задерецький із Немчаніновим. Найбільш важко Віталієві Кварцяному було здійснити вибір у центрі поля; Ерік Бікфалві, коли був у належних кондиціях, грав на позиції "десятки", а от в опорній зоні сумніву не піддавалось місце хіба що Ігоря Скоби. Другу вакантну позицію почергово займали Ерік Матуку, Флоріан Матей, Богдан Шершун… Саме останній бачиться оптимальним варіантом, так як має цінні якості – стабільність і досвід. Богдан, може, і не виглядає найяскравіше на полі, але каші практично ніколи не псує…

Кращий гравець осінньої частини

На офіційному сайті "Волині" в голосуванні "Кращий гравець команди 2013-го року" лідерство тримає капітан і один із найстабільніших футболістів колективу – Сергій Сімінін. Дійсно, правий оборонець є тим стержнем, на якому і тримається команда, який може повести за собою партнерів. Крім, як уже зазначалось, стабільності і надійності при захисній грі, Сімінін цього року додав ще трохи в плані підключень до атак.

Не можна не відзначити ще також Редвана Мемешева. Йому часто не вистачало досвіду, холоднокровності і тієї ж таки стабільності; але молодому півзахиснику можна трохи зробити поблажку, зважаючи на те, що Мемешев ще донедавна грав у Першій лізі, а після запрошення до "Волині" відразу був кинутий Віталієм Кварцяним у вир елітної боротьби. Редван є другим бомбардиром команди після Тьяго Шумахера і другим найефективнішим гравцем за показником гол+пас (разом із Бікфалві). Своє визнання він заслужив. Як, власне, і Мішель Бабатунде. Втім, ми дозволимо собі героєм "Волині" літньо-осінньої частини сезону 2013/14 назвати іншого виконавця.

Зважаючи на нестабільність, якою хворіє луцький колектив, відразу на фоні всіх інших в очі кидалась гра Ванче Шикова. Македонський центральний захисник рідко опускався нижче відповідного рівня, а те, що Віталій Кврцяний безмежно довіряв Шикову і вважав його стержневим виконавцем, підтверджується грою македонця в кількох матчах на уколах. 15-ть поєдинків Прем’єр-ліги стоппер відбігав від дзвінка до дзвінка, один матч – у Кубку України, і тільки в домашній грі проти "Динамо" був замінений на 69-ій хвилині. В активі Шикова ще гол, який подарував "Волині" нічию в поєдинку проти "Карпат", а також відсутність червоних карточок. Це важливо, адже підопічних Віталія Кварцяного найчастіше вилучали з поля в літньо-осінній частині сезону.

Розчарування осінньої частини

Те, як грає "Волинь" і чим вона бере своїх суперників – добре відомо. Віталій Кварцяний прихильник силового футболу і в своїх підопічних виховує бійцівські якості. Це, звичайно, добре, але луцьким вболівальникам хотілося б бачити у грі своїх улюбленців ще й креатив. Лучани в окремих матчах показували, що вміють грати у гарний, сучасний футбол, але частіше в їх діях все зводилось до прямолінійності, яка тягнула за собою інші проблеми. Одна з них – недисциплінованість; "Волинь" осінню частину чемпіонату завершила із найбільшим серед усіх команд числом червоних карток у пасиві. Всього лучан 5-ть разів вилучали з поля. Крім того, гравці "Волині" в сумі отримали 50-ть попереджень (з урахуванням матчу проти "Арсеналу"; більше тільки у "Зорі" та "Карпат", в яких, втім, менше вилучень), що говорить не тільки про бойовитість команди, але й про певну її недисциплінованість.

Кращий матч осінньої частини

15-й тур; "Волинь" – "Шахтар" 2:0

Той випадок, коли вибір зробити дуже легко. Матч проти "Шахтаря" для "Волині", однозначно, став кращим в осінній частині і, цілком імовірно, залишиться таким і після завершення всього сезону. 10 років "Волинь" не могла виграти в "Шахтаря"; востаннє "гірники" були биті лучанами у 2003-му, коли ще в Донецьку не працював Мірча Луческу. Румунський фахівець, після того, як очолив донеччан, видав 11-тиматчеву переможну серію в протистоянні із "Волинню". І саме останньої осені "хрестоносцям" вдалось зламати тенденцію.

"Гірники" якраз готувались до поєдинку Ліги чемпіонів проти леверкузенського "Байєра" і виїзд до Луцька бачився для донеччан генеральною репетицією перед відповідальним матчем. Втім, ніяких сторонніх думок у донеччан не могло бути, бо гра з самого початку пішла не за їх сценарієм. "Волинь" постала гармонійним, збалансованим колективом, здатним тримати лінії і дотримуватись тренерських вказівок. Щільний захист "Волині" виявися непрохідним для донецьких бразильців, а біля чужих воріт лучани знайшли свої шанси на стандартах.

В першому таймі "Шахтар" атакував організовано і багато, але героїчна гра Неділько, якого також вміло страхували партнери, вберегла лучан від проблем. А попереду у "Волині" на 24-ій хвилині вистрілив Редван Мемешев; півзахисник виграв позицію в Ісмаілі після довгої навісної передачі Дмитра Немчанінова і потужно пробив метрів з 11-ти. М'яч влучив в поперечину, потім – в спину Каніболоцькому і вже після того закотився в сітку. Після перерви в діях "Шахтаря" вже було більше сумбуру, ніж осмисленості. А лучани продовжили гнути свою лінію і практично закрили питання щодо переможця на 69-ій хвилині, коли Мемешев зорієнтувався в штрафному майданчику "гірників" і, спіймавши відскок м'яча, розстріляв Каніболоцького.

Завдання на зиму та перспективи

"Волинь" має достатньо очок, щоб не хвилюватись за своє елітне майбутнє. Вилетіти команді буде дуже складно, а піднятись вище десятої сходинки – теж. Тобто, з турнірної точки зору якісь особливі завдання "Волинь" весною не вирішуватиме, тому Віталій Кварцяний може більш-менш спокійно продовжувати експериментувати і шукати оптимальне поєднання гравців на полі, які б видавали стабільну гру та результат вже в наступному чемпіонаті.

Працювати наставнику, звісно, варто над тактичною виучкою своїх підопічних. Характер – це добре, але в сучасному футболі його одного замало. Стабільність буде тільки тоді, коли гравці будуть чітко розуміти і виконувати те, що від них вимагає тренер. Але на Віталія Кварцяного, крім всього іншого, чекає ще безліч організаційної роботи. Поєднання кількох посад вимагає не тільки вирішення суто ігрових проблем підопічних, а й забезпечення таких навколофутбольних умов, за яких міг би повноцінно функціонувати і клуб.

Думка експерта

Сергій Нагорняк, нападник "Волині" 2004-05 років

Команда непогано виступила в літньо-осінній частині Прем’єр-ліги, і скажу, що вона має непогані перспективи піднятися ще догори. Головне, щоб була фінансова стабільність. Наскільки відомо, в клубі шукають підсилення; хоча команда й так самодостатня на чолі із таким головним тренером. Чого тільки варта перемога над "Шахтарем". "Волинь" показала, що може обіграти будь-кого.

Із персоналій, які запам’ятались виступом за лучан в першій частині сезону, виділю молодого Редвана Мемешева. Я не скажу однозначно, що він був найкращим гравцем "Волині", але він просто сподобався своїми яскравими діями.