Особливості національного полювання в зимовий період. Друга серія

Їхня діяльність настільки карколомна, що запровадивши цю рубрику, можемо не хвилюватися з пошуками родзинки до неї. Позавчора натхненниками стали, повернувши до себе до складу Леоніда Ковеля, львів’яни. Наразі ж, поки новий-старий нападник згадує про голеадорські навики на зборі в Туреччині, а фанати розмірковують над тим, як їм достойно зустріти білоруса, гучну заяву зробив свіжоспечений працівник клубу «Карпати» Самсон Ґодвін. Не мало, ні багато: «Шукатиму гравців, які битимуться за емблему». Втім, даймо молодому функціонерові обжитися на новій посаді й облишмо львів’ян в спокої. Нині поговоримо про інших героїв, з іншої команди. В центрі уваги UA-Футболу - луганська «Зоря».

Поміркованість

Минули вже ті часи, коли комлектація «Зорі» мала стихійний характер, коли після кожного антракту склад змінювався відсотків на 70, а новачками ставали легіонери з найнесподіваніших країн. «Стараємося не брати футболістів пачками», - то цитата наставника луганчан Юрія Вернидуба з його останнього інтерв’ю. Юрій Миколайович розповідає про крапкову селекцію, повідомляючи, що все ще очікує на появу сильного плеймейкера з європейського чемпіонату. Придбання хавбека Руслана Малиновського з «Севастополя» тренер порівнює з запрошенням Максима Малишева, за грою якого до пропозиції слідкував півроку. Головне - Вернидуб цінує той фундамент, який він вже збудував. Усі гравці основи, включно з віковими Олександром Грицаєм і Віталієм Постранським у команді залишаються. Крім Малиновського, склад команди поповнив ще один екс-севастополець Пилип Будківський, поява якого дасть «Зорі» змогу урізноманітнити тактичні варіанти гри в атаці.

Позиція ж наставника стосовно найболючішої для луганських фахівців теми залучення до основного складу місцевих вихованців критиків не порадує. Трьом з них дали змогу шукати нові колективи, а до роботи з першою командою залучаються Павло М’ягков, Олег Бородай і Ярослав Олійник. То крім Артема Гордієнка, звісно. «Не густо», - скажуть ті, хто й так дошкуляє даною темою Вернидубу. Втім, тренер собі не ворог. Справді талановитими хлопцями він розкидатися не буде. Навіть за умови часового цейтноту.

Усе й відразу

Інша річ – високі чини. Навіть складно сказати, як коментувати висловлювання генерального директора «Зорі» Сергія Рафаїлова, котрий повідомив через журналіста видання «Cxid.Info» футбольну Україну, що клуб, мовляв, витратив на функціонування дитячої школи понад два мільйони доларів, а отримав від неї всього одного футболіста. Пан Рафаїлов щиро думає, що за ці гроші можна сміливо накупити тисяч по 300 готових гравців з інших команд. Ось і вся любов…

Звісно, шановному керівникові не завадило б поцікавитися, скільки грошей вкладають у свої дитячі школи «Барселони», «Реал», «Манчестер Юнайтед» чи бодай вітчизняні «Шахтар», «Динамо» чи «Металіст». Навіть ті академії, які функціонують десятиліттями, стабільним постачанням кадрів до основи можуть похизуватися не завжди. Втім, на Заході давно осідомили, що власна шкода – то й є те підґрунтя, з якого команда живитиметься завжди. Навіть за умови, що ресурсів для запрошення першокласних, а не сумнівної репутації футболістів у клубу достатньо.

Щоб школа «Зорі» почала давати віддачу, пан Рафаїлов для початку мав би не рахувати гроші, а замислитися над питанням, як підсилити діяльність академії. Сергієві Васильовичу, мабуть, відомо, що на всю Луганську область діти для занять футболом мають лише одне якісне футбольне поле. Те, на якому, власне, й тренуються юні вихованці «Чорно-білих». В решті ДЮСШ Луганська, по райцентрах діти займаються на городах, на яких відточити техніку й бачення поля, як у Заварова, чи гольове відчуття, як у Гусейнова, складно. Розширення географії власних представництв за рахунок вкладення коштів у найелементарнішу футбольну інфраструктуру районних центрів могло б значно збагатити спектр вибору юних талантів для «Зорі». Таким шляхом, відкриваючи власні філії по різних куточках країни, працюють усі топові клуби Іспанії, Англії та Італії.

Копієчка до копієчки

Зрештою, у нас – свої методи й підходи. Маємо безліч прикладів, коли за одне прийняття юнака до клубної академії іноді найавторитетніші тренери не соромилися вимагати у батьків хабаря величезних розмірів. Це явище стосується не конкретно «Зорі», а всього футбольного середовища України. Важче знайти клуб, де б з цими загальновизнаними проявами корупції боролися.

Стосовно ж методів і підходів у ставленні до юних футболістів у «Клубі Х» маємо історію, почуту з уст батька одного з молодих гравців. Його син виступав за молодіжну команду, однак отримав травму, вилікувався за власний кошт і постав перед фактом, що тренер від його послуг відмовляється. Мовляв, іди на всі чотири сторони. Втім, отримавши пропозицію, хлопець не зміг взяти й піти. Зацікавлений клуб мав сплатити чималу компенсацію. Виявилося, що ця сума з’явилася в зв’язку з тим, що свого часу викуповував юнака з ДЮСШ іншого міста «Клуб Х» з власної волі, як то зазвичай буває, через чорну й білу бухгалтерію. ДЮСШ отримала одну суму, чиновник «Клубу Х» вписав іншу, а сам гравець і його батьки щиро вважали, що перехід був безкоштовним. До того моменту, поки не припекло. Коли ж припекло, потенційні покупці платити до останнього відмовлялися і той гравець ледь не закінчив кар’єру у 18-річному віці.

Такий ось підхід із серії «сам не гам і другому не дам». То ж, якщо дрібні й не дуже оборудки давно стали нормою в дитячому футболі, то що тоді говорити про придбання «готових гравців по 300 тисяч» з усіми складовими процесу покупки-продажу й подальшого перебування гравця у команді? Доки ці схеми й невід’ємний у таких ситуаціях супровідний термін «відкат» діятимуть, стоятиме й питання про доцільність існування клубних академій. А молоді гравці, запустивши навчання в школі через посилене заняття футболом, опинятимуться біля розбитого корита.

Далі буде…