Підсумки 20-го туру УПЛ. Думка редакції

UA-Футбол підбиває підсумки 20-го туру Української Прем‘єр-ліги, в якому "Чорноморець" знову дав бій фавориту, "Дніпро" здобув вкрай непросту перемогу в Ужгороді, а "Металіст" досить легко розібрався з "Волинню".

Вдала гра "Чорноморця" проти фаворитів – це наслідок максимального налаштування чи ознаки підвищення середнього рівня команди?

Іван Вербицький: Треба враховувати три фактори. Про надзвичайну мотивацію можемо лише здогадуватися. Нині на цю тему не говорить лише лінивий. Щоправда, УЄФА стимулювання третьою стороною заборонила і якщо вуха таки вилізуть, то когось з суперників «Дніпра» та «Динамо» може чекати дворічна дискваліфікація. Зрештою, мотивація ж може бути суто спортивною. Не можна ж заперечувати, що одесити здатні просто зібратися і довести собі, тренерові, керівництву, що ось цим складом вони є боєздатними.

В будь-якому разі, «Чорноморець» у порівнянні з першими матчами весни виріс і дуже суттєво. Втрата стількох гравців одночасно безслідно не минає. Романові Григорчуку був потрібен час, щоб стабілізувати гру. Те саме стосується футболістів, які несподівано для себе вийшли на провідні ролі. Крім того, на мій погляд, «Чорноморець» саме зараз вийшов на пік фізичних кондицій. Хочеться вірити, що цей стан протримається бодай до середини травня і «моряки» зможуть посперечатися за третій у своїй історії Кубок України.

Фото - "Одеса-Спорт"

Володимир Миленко: Тут комплекс причин. Це і проблеми у фаворитів (у того ж "Динамо"), і робота Григорчука. Хоча, якщо розставляти пріоритети - то я б поставив на перше місце саме тренерський фактор. Недаремно ж відразу після звільнення Блохіна чутки записали Романа Йосиповича в його наступники. Бо є за що.

Ігор Семйон: Це підтвердження того, що правими були ті, хто твердив, що Роман Григорчук зможе відносно швидко збудувати в Одесі нову боєздатну команду. "Чорноморець" і далі прогресуватиме, даючи все менше підстав згадувати тих футболістів, що покинули Одесу взимку. Проблема тільки в тому, що в "моряків" немає нормальної лавки запасних, немає можливості ротації складу, що обов’язково відобразиться в боротьбі із середняками та аутсайдерами. Якщо проти фаворитів "Чорноморець" може брати своє завдяки тактичним ходам, то проти суперників, котрі грають від захисту, котрі діють більше на руйнування, потрібно виконувати багато чорної роботи, на яку затрачається чимало сил. Тому в таких матчах і може проявитись виснажливість колективу. З командами, які самі не грають і не дають грати іншому, важко не тільки "Чорноморцю". Але "Чорноморцю" важче саме через відсутність можливості рівноцінних замін.

Чи можна стверджувати, що "Металіст" остаточно подолав ігрову кризу?

Іван Вербицький: Розгроми двох стоячих колективів, які давно розгубили мотивацію – не показник. Показник – то нічия з «Зорею», сім пропущених м’ячів у двох матчах проти «Динамо». Видимий позитив – знайшов нарешті спільну мову з латиноамериканцями і почав забивати Володимир Гоменюк.

Володимир Миленко: Можна стверджувати, що "Металіст" імені Рахаєва врешті знайшов якусь точку рівноваги. Не більше.

Фото - ФК "Металіст"

Ігор Семйон: До цього питання краще повернутися після наступного туру, коли харків’яни проведуть матч з "Дніпром". "Металіст" восени у нормальному своєму стані чудово виглядав в боротьбі з грандами, а от весною ми бачили, що харків’яни двічі поступились розбалансованому "Динамо", не змогли нічого протиставити "Шахтарю." Те, що харків’яни знайшли свою гру в окремих матчах – як от проти "Волині" в останньому турі – навряд чи може зараз бути показовим. "Металіст" не позбувся навиків тієї гри, яку команді прививав Мирон Маркевич. Проблемою стала відсутність тих футболістів, хто на полі найяскравіше уособлював тренерську думку. І якщо в матчах проти суперників на кшталт "Волині" роль лідера колективу могли взяти на себе і Марлос, і Едмар, і хтось інший з креативних гравців, то в боротьбі проти класних суперників не вистачало саме тієї людини, котра могла б завести команду в потрібний момент. Але такі матчі як проти "Волині", звісно, повинні додати впевненості як колективу в цілому, так і кожному футболісту зокрема.

В якій формі до матчу з "Металістом" підходить команда Рамоса?

Іван Вербицький: Гадаю, на стані «Дніпра» негативно позначився інтенсивний ігровий графік. Вочевидь Рамос готував команду в розрахунку, що грати доведеться по одному матчу на тиждень. Зараз можна говорити сміливо, що при такому календарі дніпрянам грати важко. Показово, що другий матч поспіль Рамос рано змінює такого фізично витривалого футболіста, як Артем Федецький. Не витримують двигуни команди Джаба Канкава та Руслан Ротань. Плюс – знову виводять «синьо-біло-блакитних» з рівноваги судді. Те, що накоїв у Одесі пан Жабченко з помічниками Кутаковим та Арановським – просто злочин. Так чи інакше, треба констатувати, що перемогу в Ужгороді дніпряни здобули на морально-вольових рисах і не без долі удачі. В зустрічі з «Металістом» цих складових буде недостатньо.

Фото - Роман Сенишин

Володимир Миленко: Видається на те, що "Дніпру" зараз дуже важко психологічно. І цей психологічний прес важливіший за всі фізичні, тактичні і тд моменти. Команда вперше в такій ситуації, коли вона веде боротьбу за чемпіонство. Вперше - і, можливо, востаннє. (Скажімо, через можливий літній трансфер Коноплянки, який є до певної міри системотворчою персоною.) В такій ситуації - а ще додаються фактори на кшталт заяв фейр-плейних комітетів, - зберегти внутрішній спокій дуже важко... А так "Дніпро" у гарній формі - і має обігрувати "Металіст", звісно ж.

Ігор Семйон: Проти "Говерли", незважаючи на переможний результат, "Дніпро" зіграв доволі прямолінійно, як і в Одесі. Складно сказати, викликані такі невпевнені дії дніпрян грамотною грою суперників, чи, навпаки, втомою та послабленням самих підопічних Рамоса. З одного боку, грати проти насиченого і дисциплінованого захисту дуже складно, але з іншого, не потрібно було бути великим знавцем футболу, щоб здогадатися, як проти "Дніпра" гратимуть "Чорноморець" та "Говерла". Хуанде Рамос мусив знати і мусив вигадати на ці матчі щось оригінальне. Але таке враження, що у іспанця просто не виявилось запасних планів.

Проти "Металіста", звісно, буде інша гра. Напевно ж, у "Дніпра" буде можливість зіграти другим номером, що команда робити полюбляє і вміє. До того ж, харків’яни недавніми матчами проти "Динамо" та "Шахтаря" продемонстрували свої проблеми у побудові грі, з яких можуть скористатись і дніпропетровці. Вважаю, то буде складний матч для обох команд, але фаворитом виступить саме "Дніпро".

Як ви ставитесь до ідеї про переїзд ФК "Севастополь" чи СК "Таврії" до інших міст України?

Іван Вербицький: Якщо «Таврія» залишить вищу лігу за спортивним принципом, то переїздити вона, звісно, може, але для того, щоб разом з армянським «Титаном» виступати у першій лізі. Стосовно ж «Севастополя», то прийнятними виглядають варіанти з переїздом, скажімо, до Херсона чи Миколаєва. Але команда з назвою «Арсенал» Київ виступати у сезоні-2014/2015 права не має.

Володимир Миленко: Однозначно і абсолютно позитивно. За "Севастополь" не знаю, а от "Таврії" можна навіть назву не міняти - при переїзді до якогось Херсону чи Мелітополя (колись це була частина Таврійської губернії, так що навіть формальне обґрунтування є). А якщо серйозно, то справа не в назві, а в ситуації в Криму. Не можна грати в футбол на окупованій території. Це ненормально.

Ігор Семйон: Вважаю, що сильно заглиблюватись у цю тему не варто, бо переїзд кримських команд до інших міст України бачиться аж надто неймовірним розвитком подій. У "Таврії" ж проблеми основні не з "дислокацією", а з спонсорами і фінансами. Тому переїзд можливий тільки за умови взяття клубу під крило якимось впливовим олігархом. А в нинішній час, коли український футбол практично тріщить по швам, навряд чи знайдеться сміливець, який би взявся за такий непривабливий з усіх точок зору проект, як "Таврія".

Що стосується "Севастополя", то команда колоритна саме завдяки своїй приналежності до міста. Ніде, думаю, і ні після будь-яких змін у колективу не буде такої підтримки, яка є зараз. Забрати "Севастополь" із Криму – значить, позбавити команду родзинки, зробити її просто ще однією плямою в сірій масі. Особисто моя думка, що керівництво клубу швидше буде розглядати варіант з виступом в російській Прем’єр-лізі, ніж із переїздом до іншого міста України. Якщо ж "Севастополь" не погодиться приєднуватись до чемпіонату країни-окупанта, то в питання вільного в'їзду на територію Криму команд-суперниць "Севастополя" повинна втрутитись Федерація Футболу України. Навіть через вплив органів УЄФА вимагати від Росії скасування віз для футболістів чи якихось інших перепон, що можуть завадити нормальній організації матчів.

Фото - ФК "Севастополь"

Проблеми "Металургу" в кадрах чи тренерському підході? Чи справляється Олег Таран з роллю рятівника команди?

Іван Вербицький: Досвід показує, що в цьому запорізькому багні, яке створило керівництво «Металурга», не здатні розібратися ні тренери-практики Бузник і Догадайло, ні прогресивний спеціаліст Ковалець, ні Пучков, який демонстрував свою високу кваліфікацію в попередньому клубі, ні, безперечно, видатний мотиватор Таран.

Володимир Миленко: І в кадрах також. Хоча - Прийомов, Гавриш, Матяж, Рудика це ж далеко не найгірші персонажі навіть на рівні УПЛ. Тому - Тарану, схоже, пора на пенсію.

Ігор Семйон: Не думаю, що "Металург" настільки погано укомплектований, щоб безнадійно поступатись навіть аутсайдерам. Зрозуміло, що проти "Шахтаря", "Динамо", "Чорноморця" та інших статусних команд запоріжцям важко, але що заважало нормально виступити в матчах проти "Севастополя", "Говерли"? Невже у футболістів "Металурга" такий низький клас, щоб безальтернативно програвати далеко не першим командам Прем’єр-ліги? Проблема тут в тому числі і в тренерському підході. Досі дивно, чому Олег Таран не стабілізував основний склад. Те ж саме було і при Сергієві Пучкові. Мова про те, що всі повинні отримувати ігрову практику, трохи недоречна. "Металург" весь час знаходиться під загрозою вильоту, тому місць для експериментів і якихось речей на подобі забезпечення практикою всіх футболістів, бути не повинно. Практика показує, що добре виступають ті команди, у кого склад стабільний.

Фото - Анна Барко

Друге, - у запоріжців наявні якісь проблеми із психологією і з кожним матчем вони тільки поглиблюються. В цьому теж не може не бути вини тренерського штабу. Бути реалістом, звісно, добре, але недобре часто публічно сварити своїх підопічних, в яких стан і так не стійкий. Чи можуть футболісти заграти краще після слів головного тренера про невідповідність їхнього рівня рівню Прем’єр-ліги або після оцінки п’ятьох своїх підопічних в одного гравця команди-суперника? Для аутсайдерів важливі будь-які дрібниці, тому невіра тренера у справу, якою він займається, не може додавати команді впевненості. Від Олега Тарана явно чекали більшого.