Весняні підсумки. Металург Донецьк. Вбивча невизначеність

Донецький "Металург" не перестає дивувати... Дивувати недбалою роботою менеджменту, безвідповідальним ставленням до справ, нестабільністю тренерських кадрів, але при всьому цьому - досить непоганою як для чемпіонату України грою. Прихід Сергія Ташуєва на тренерський місток донеччан сприйнявся досить таки скептично. У фахівця в послужному списку не було великих перемог і навіть досвіду тривалої роботи з великими командами, що в очах простих українських уболівальників робило його просто одним з тисячі. Але своєю роботою в Донецьку Сергій Ташуєв довів, що не є тренером з однобоким мисленням, з обмеженими тактичними заготовками. При збалансованій роботі тренерського штабу та менеджерського відділу клубу, команди Сергія Ташуєва можуть добиватись більш - менш високих цілей.

Втім, говорити про Сергія Абуєзідовича як про тренера донецького "Металурга" доводиться уже в минулому часі. Після проведеного на своєму звичному рівні сезону, донеччани розлучилися з російським фахівцем, який став 20-м тренером "Металурга" в еліті українського футболу та 15-м, який не провів біля керма команди більше 30-ти чемпіонатівських матчів.

Трансферна діяльність

Це той випадок, коли з упевненістю можна говорити, що гравці підбиралися саме під запити головного тренера. Сергій Ташуєв намагався посилити конкуренцію на кожній позиції і заодно зробити команду більш варіативною.

У "Металурзі" значилося досить багато гравців, які не мали перспектив в команді. У Дениса Голайдо закінчився контракт і продовжувати його сенсу не було; Віталій Тимофеєнко, Євген Трояновський, Максим Дегтярьов пішли набиратися практики в оренду, Зе Соарес вже не був на тих ролях , які колись у Донецьку відігравав, тому і з ним розсталися досить спокійно. Повернення Мусавенкосі Мгуні було, як показала практика, помилкою. З Річардом Данило вийшла, взагалі, якась негарна історія. Бразилець бельгійського походження довільно, як передавала прес-служба "Металурга", залишив команду нібито через не виконання "Металургом" зобов'язань за контрактом. Але найсерйознішими втратами донеччан стали відходи Микити Безліхотного, у якого закінчився термін оренди (півзахисник досить непогано зарекомендував себе за той короткий час перебування в "Металурзі") і Велізара Дімітрова, який більше п'яти років трудився на благо команди.

Число новачків "Металурга" як для зимового вікна було досить таки солідним, хоча, за великим рахунком, заграв з новобранців тільки грек Васіліас Пляцикас. Екс-півзахисник "Шальке" майже відразу завоював місце в основі своєї нової команди, а для більшої користі колективу Васіліосу пізніше довелося перекваліфікуватися з центрального півзахисника в флангового захисника. Правий фланг оборони Пляцикас закривав досить надійно.

А ось Венцислав Христов, який активно награвався тренерським штабом під час зимових зборів, очікувань не виправдав. Втім, "Металург" ніколи при Ташуєві не грав в два нападники, а витіснити з основи Мораєса було надважким завданням (і не тільки для Христова). Перший в історії чемпіонату України легіонер з Нігеру Амаду Мутарі обережно підпускався Ташуєвим до основи, хоча, напевно, участь у шести матчах - не зовсім той показник, на який розраховував сам африканець. З оренди в карагандинському "Шахтарі" повернувся Геворг Казарян, який використовувався тренерським штабом "Металурга" як "рятівна паличка". Вірменин спокійно виходив і закривав ті позиції, які були у "Металурга" проблемними. Сергій Каретник, котрий прийшов до "Металурга" на орендній основі, зіграв за першу команду 13 хвилин.

Фізична готовність

Футбол, який сповідував донецький "Металург", вимагав від виконавців значних витрат енергії. Широкий пресинг по всьому периметру поля, велика кількість середнього та короткого пасу, зонна підстраховка змушували донеччан багато рухатися по газону і, відповідно, випалювати калорії. Не можна сказати, що "Металург" провалювався з точки зору фізичної готовності, але, напевно, іноді свого не добирав через втому.

Коли команді вдавалося реалізовувати свої тактичні плани на гру, все зазвичай йшло гладко. А от коли потрібно було дотиснути, перебігати опонентів, - "Металург" опинявся не в самому зручному становищі. У першому весняному матчі донеччани грали якось уривками і в підсумку, напевно, залишилися задоволеними нічиєю з "Іллічівцем", перед яким стояли менш амбітні цілі на сезон. Проти "Зорі" та "Волині" поєдинки були зовсім не показовими. У Луганську зламалася вся гра через раннє видалення Грицая, а лучани просто виявилися більш фартовими, аніж суперник. Втім, те, що, вигравши у гостей територію та в русі, і перебуваючи останні 15 хвилин у більшості, "Металург" не зумів здивувати "Волинь", а, навпаки, пропустив від неї ще один гол, свідчить не на користь донеччан.

Схожа історія була і в поєдинку проти "Чорноморця". До перерви "Металург" вирішив багато питань, але другий тайм дав чимало приводів для роздумів Сергію Ташуєву. З іншого боку, гра проти "Таврії", яка проводилася після виснажливого у всіх планах матчу проти "Динамо", була для команди своєрідним тестом саме фізичного стану. Щільні порядки кримчан потрібно було зламувати пресингом, розтягуванням, рухом, що не ідеально, але, напевно, все ж у донеччан вийшло.

Взагалі, виступ команди навесні був цілісним і видно було, що колектив не стоїть на місці в плані розвитку. Коротка лава запасних і якась не зіграність додали Ташуєву проблем, хоча і не спричинили падіння команди у функціональну яму.

Тактична гнучкість

Сергій Ташуєв добре навчився використовувати сильні сторони своїх підопічних. Тому ж Жуніору Мораєсу для настільки успішної гри знадобилися не тільки власні талант і старання, але й допомога партнерів із середньої лінії. Саме рухливість і креативність півзахисту "Металурга" відкривали перед командою чималі перспективи. При цьому, в захисті колектив діяв далеко не ідеально. Багато що залежало від форми і настрою окремих виконавців, втрати яких складно було компенсувати.

У першу чергу це стосується центральних Чечера і Прийми. Перший був прихованим лідером команди, ефективно діяв не тільки в захисті, а й до атак підключався; другий виконував роль класичної трудової конячки, яка працювала за себе і допрацьовувала за тих, хто не встигав. На флангах було більше варіацій. Зліва стабільно діяв Георгій Зотов, а ось праворуч Ташуєв використовував то Насонова, то Морозюка, то Пляцикаса.

Грек запрошувався як центральний півзахисник і в перших весняних матчах, дійсно, діяв в опорній зоні. Але після того, як випав з гри Нельсон, Ташуєв знайшов місце на правому фланзі півзахисту Миколі Морозюку, залишивши правий край оборони на одного Насонова. Але так як для гри в центрі поля у тренера під рукою були і Казарян (універсальний боєць, до речі, яким Ташуєв латав діри в складі ), і Лазіч, і Макрідіс, з Пляцикаса, - в допомогу Насонову, - фахівець зробив правого захисника. Вийшло досить непогано.

Важливу роль у грі команди відігравав Джордже Лазіч, який у багатьох матчах міг претендувати на звання одного з кращих гравців "Металурга". Серб у весняній частині грав строго в опорній зоні, на фланг зміщуючись тільки в окремих ігрових епізодах з метою допомогти партнерам стримувати наступ противника. З Константіносом Макрідісом вони сформували одну з найбільш стабільних пар опорників у чемпіонаті.

Оптимальний склад

У "Металурга склад був одним з найбільш стабільних серед усіх учасників Прем'єр-ліги. Втім, це не тільки при Ташуєві так. Сергій Абуєзілович зіткнувся з тією ж проблемою, що і його попередники - малою обоймою футболістів, на яких можна було б покластися. Тут дві сторони медалі: з одного боку, стабільність складу ще нікому не шкодила, з іншого, на основних гравців випадало вже надто велике навантаження.

Юрій Паньків майже не давав шансів Олександру Бандурі. Лівий фланг захисту безальтернативно належав Георгію Зотову, центр - Василю Приймі та В'ячеславу Чечеру. Варіанти були справа. Насонов і Морозюк конкурували за місце на початку весняної частини, але потім гравець збірної України замінив Нельсона в півзахисті. На допомогу Насонову в оборону був переведений Васіліас Пляцикас, який і виграв конкуренцію у Олександра.

А далі все ще зрозуміліше: Константіноса Макрідіса або Джордже Лазіч тільки в окремих випадках міняв Пляцикас ще тоді, коли награвався Ташуєвим в центрі поля. Кінцівку ж турніру грала пара опорників, яка і значиться у нас в оптимальному складі. Сергій Болбат з 11-ти весняних матчів до кінця не дограв тільки три, Мораєс - два. Гармонійно доповнювали середню лінію "металургів" Александре та Микола Морозюк.

Кращий гравець весняної частини

Можливо, Жуніор Мораєс не виконував такий величезний обсяг роботи, як, наприклад, Лазіч, Чечер, Зотов або Прийма. Але форвард змусив про себе говорити всю футбольну Україну голами.

Жуніор Мораєс те, чого від нього чекали тренери, робив ідеально. Нападник забивав, використовуючи паси партнерів і створюючи моменти самотужки; також він демонстрував свою здатність грати на команду, віддаючи передачі партнерам і роблячи для них вільні зони в захисних редутах суперників. Він, в підсумку, програв звання кращого бомбардира турніру Луїсу Адріано через вищий загальний командний клас "Шахтаря". Нападник, зрештою, може незабаром змінити "Металург" на більш класну команду.

Розчарування весняної частини

"Металург" в останні роки демонструє в національній першості стабільну гру, яка не відповідає рівню менеджменту клуба. Алогічні рішення і прорахунки функціонерів "Металурга" давно стали приводами для кепкувань. А новим прорахуноком стала історія з трансфером Жуніора Мораєса, через яку клуб відсторонили від участі в єврокубках. Те, що було подано апеляцію - вже інше питання. Факт залишається фактом, "Металург" дійсно не виконав усіх зобов'язань перед румунською "Глорією" при покупці бразильського бомбардира.

До цього ще додалися відомості про арешт 25% акцій донецького "Металурга" в офшорі на Кіпрі, що, само собою, потягнуло чутки про проблеми з фінансуванням команди. Ну а для повного щастя "Металург" знову залишився без головного тренера. Сергій Ташуєв, робота якого в Донецьку не була провальною, повернувся на свою батьківщину.

Кращий матч сезону

"Металург" провів немало виразних матчів у сезоні. Після досить невпевненого старту, коли командою ще керував Юрій Максимов, донеччани набрали обертів ближче до середини першого кола. Нічиї з "Шахтарем" і "Дніпром", розгроми "Металіста" і "Ворскли", а вже у весняній частині - "Зорі" та "Севастополя". Підводячи проміжні підсумки, ми саме матч проти харків'ян відзначали як найкращий поєдинок у виконанні "Металурга". Зараз же згадаємо ще одну гру, яка так само може претендувати на роль зразка - домашню проти "Динамо".

Для команди Сергія Ташуєва та гра була не просто рядовою. "Металург" вів відчайдушну боротьбу за потрапляння до першої шістки і після поразки від земляків з "Шахтаря", донеччанам вкрай необхідними були очки у грі зі столичним грандом. Ще одним аспектом матчу були реваншистські настрої донеччан, адже в Києві "Динамо" просто знищило "Металург" (9:1). В підсумку, команда тоді вже Сергія Реброва була бита майже за всіма статтями. На даний момент та поразка так і є для "Динамо" єдиною після прощання з Олегом Блохіним.

"Металург" виграв у досить раціональному, трудовому стилі. Матч не був яскравим, донеччани нав'язали іменитому супернику боротьбу і зуміли її, в підсумку, виграти. На початку другого тайму успіх "Металургу" принесла подача кутового: Прийма, першим виявившись на подачі Александре, проштовхнув м'яча на дальню стійку, де вже чекав свого шансу кращий бомбардир команди Жуніор Мораєс.

"Динамо" відігралось завдяки пориву молодого Владислава Калитвинцева (півзахисникові вдався відмінний удар), але останнє слово залишилося все таки за Мораєсом. Форвард самотужки організував друге взяття воріт Рибки, принісши своїй команді важливі три очки.

Завдання на літо і перспективи

Можна було очікувати, що все знову пройде за вже звичною схемою: "Металург" проведе продуктивні збори, посилиться кількома легіонерами, серед яких один - два можуть виявитися досить непоганої якості, знову команда оголосить про мету боротися за зону Ліги Європи і знову буде це робити (все у відповідності до статусу середняка). Але зважаючи на останні події, не все виглядає таким простим. Керівництву команди, якщо, звичайно, йому цього літа буде до футболу, доведеться знову шукати "Металургу" нового головного тренера. Хто це буде - краще не загадувати, а просто дочекатися офіційного рішення. Крім того, є чутки, що колектив можуть покинути відразу кілька провідних футболістів, що грозить донеччанам кадровим цейтнотом. Та й цілком імовірно, що для власників донецької команди футбол в нинішній ситуації – наче кістка в горлі.

Крім важкої ситуації в Донецьку в цілому, яка може зашкодити як нормальній підготовці колективу, так і його старту в наступному чемпіонаті, невизначеним залишається питання з фінансуванням "Металурга". Сергій Тарута й так не балував своє дітище солідними грошовими вливаннями, а в напруженій політично-соціальній обстановці футбол може відійти далеко на задній план. Дещо проясниться ситуація відразу з оголошенням імені нового наставника. Якщо це буде амбітна, авторитетна людина, то під її бачення і має вестись трансферна політика клубу.

Думка експерта

Юрій Вірт, голкіпер "Металурга" 1997 – 1999, 2002 – 2003, 2004 – 2007 років

Насправді, та ситуація, в якій команда опинилась, досить складна. Ніхто конкретно не знає, що і як буде. Є багато аспектів; тренер пішов, ситуація в місті складна і невідомо, взагалі, що буде з колективом. Найближчими тижнями щось би мало прояснитися і для громадськості, а зараз щось конкретне сказати може хіба що президент клубу.

Зрозуміло, що від єврокубків команда свідомо не відмовлялася. Було завдання потрапити до Ліги Європи і його донеччани виконували. Але було накладено санкції, Федерація Футболу відсторонила клуб від участі в турнірі УЄФА, хоча там ще потрібно чекати вердикту європейських інстанцій. Має бути лист із міжнародної структури з конкретним рішенням. Команда хотіла грати в єврокубках, то однозначно, однак тепер, знову ж таки, невідомо, як воно буде далі.

#	футболист	матчи	мин.	старт	замена	в заявке	голы (пен.)	пасы	гол+пас
	Вратари
	Юрий Панькив	19	1710	19	0	12	0	0	0	0	0
12	Александр Бандура	13	1170	13	0	19	0	0	0	0	0
92	Антон Яшков	0	0	0	0	1	0	0	0	0	0
	Защитники
4	Вячеслав Чечер	28	2520	28	0	0	5	0	5	10	0
44	Василий Прийма	27	2117	23	4	1	3	1	4	8	0
24	Даррен О'Ди	18	883	11	7	7	2	1	3	1	0
22	Вассилиос Пляцикас	10	854	10	0	0	0	1	1	3	0
2	Артем Барановский	9	574	6	3	10	0	0	0	1	0
88	Дмитрий Подколзин	0	0	0	0	1	0	0	0	0	0
	Полузащитники
9	Джордже Лазич	28	2353	28	0	0	4	4	8	1	0
14	Александре	27	1925	21	6	2	2	4	6	8	0
13	Константинос Макридис	25	2197	24	1	0	1	0	1	4	0
7	Николай Морозюк	24	1926	23	1	1	1	2	3	10	2
23	Александр Насонов	22	1498	16	6	6	0	0	0	1	0
8	Грегори Нельсон	21	1466	19	2	0	1	0	1	5	0
50	Сергей Болбат	20	1653	19	1	1	3	4	7	3	0
15	Георгий Зотов	19	1584	18	1	1	0	1	1	1	0
	Владимир Полевой	12	822	8	4	8	0	0	0	3	0
10	Геворг Казарян	10	326	3	7	1	1	0	1	0	0
6	Карлен Мкртчян	8	666	8	0	0	0	0	0	0	0
18	Велизар Димитров	6	474	6	0	0	2	0	2	1	0
11	Данило	6	428	4	2	2	1	1	2	2	0
	Амаду Мутари	6	176	0	6	5	0	0	0	0	0
33	Руслан Мамутов	5	251	4	1	10	0	0	0	0	0
25	Никита Безлихотнов	4	290	4	0	0	2	0	2	0	0
36	Никита Полулях	3	16	0	3	2	0	0	0	0	0
17	Зе Соарес	1	23	0	1	2	0	0	0	0	0
	Сергей Каретник	1	13	0	1	5	0	0	0	0	0
94	Максим Задерака	0	0	0	0	1	0	0	0	0	0
	Нападающие
91	Жуниор Мораеш	30	2589	30	0	0	19 (4)	3	22	4	1
	Даниэль Родриго Де Оливейра	12	342	3	9	5	1	0	1	3	0
77	Максим Дегтярёв	7	225	1	6	8	0	0	0	0	0
	Венцислав Христов	4	63	0	4	7	0	0	0	0	0
27	Мусавенкоси Мгуни	1	0	0	1	0	0	0	0	0	0
	Ушли из команды по ходу сезона
	Евгений Трояновский	7	136	0	7	6	0	0	0	0	0
	Виталий Тимофеенко	1	0	0	1	3	0	0	0	0	0