Кварцяний: Мабуть, помру на футбольному полі

Головний тренер "Волині" Віталій Кварцяний відповів на питання вболівальників луцької команди.

- Віталію Володимировичу, десь півроку тому в обласній клінічній лікарні вам зробили надскладну операцію на серце. Як себе почуваєте? Чи збираєтесь десь відпочивати у теплих краях після напруженого сезону?

- Дякую вам за турботу. Зараз ще триває процес реабілітації. Коли мине рік, сподіваюсь, стан ще більш стабілізується. Але, як ви знаєте, я уже приступив до роботи з командою, намагаюсь окремі вправи виконувати разом із футболістами. Крім того, раз на тиждень граю у футбол, стараюсь бути активним, швидко рухатись. Щодо відпочинку, то лікарі не рекомендують тривалий час перебувати на сонці. Тому візит на Мальдіви, Південь Африки чи в Іспанію поки що не планується.

- Вибачте, у такому випадку ще одне запитання: чим будете до Нового року займатись?

- Справ є досить багато. Це і питання, пов'язані з командою, відправка гравців у відпустку, селекційна робота, вирішення проблем в обласній федерації футболу, ФФУ, різноманітні конференції, наради, організація урочистостей з нагоди 25-річчя перемоги "Волині" у 6-ій зоні другої ліги чемпіонату колишнього СРСР і ще маса різноманітних питань.

- Скажіть, яке покарання може очікувати клуб за зрив фанатами кінцівки матчу "Волинь" - "Металіст"?

- Дякую вам за це запитання, яке сьогодні і мене надзвичайно турбує. Санкції, наскільки мені відомо, мають оголосити уже в наступному році, після того, як опитають суддів, делегатів, інспекторів, тренерів, учасників інциденту. Що можна очікувати? Звичайно, штрафних санкцій. Можуть оштрафувати клуб, можуть умовно дискваліфікувати стадіон. Але будемо добиватись і того, щоб був дискваліфікований арбітр зустрічі Дмитро Кутаков, який, власне, своїми необ'єктивними, упередженими діями спровокував безлад на полі. Ми також вимагатимемо переграти цей поєдинок.

- Чи передбачається, що учбово-тренувальна база у селі Дачному Ківерцівського району повернеться ФК "Волинь"?

- Ти підняв важливе питання. Так, колись команда майстрів готувалась у Дачному до сезону, проводила тренування, контрольні матчі. Ми сподіваємось, що вона і після реконструкції функціонуватиме для клубу. Тут можна збудувати футбольний комплекс з усією інфраструктурою, як у Конче-Заспі під Києвом. Але зараз у нашого інвестора є цілий ряд інших важливих питань. Він — людина серйозна, солідна, і я вірю, як тільки в Україні настане спокій, стабільність, візьметься за вирішення цих питань, і "Волинь" матиме чудову базу для тренувань, підготовки висококласних молодих футболістів.

- Скажіть, чи не чекає нашу "Волинь" доля львівських "Карпат", коли через заборгованість футболістам з команди почнуть знімати очки?

- Мене теж тривожить це питання. Пригадуєте, у минулому чемпіонаті ми в підсумку з 11-го місця опустились на 12-е саме через те, що клуб позбавили трьох очок. І нині існує така сама загроза. Але ми усе робимо, щоб цього не сталося. Ми звертались до Федерації футболу України, у Палату спорів, до дисциплінарних комітетів, щоб у складний час, зважаючи на економічну і фінансову скруту, увійшли у наше становище і відтермінували розрахунки. З цих питань ми ведемо перемовини і з тими гравцями, перед якими маємо заборгованості. Хочу сказати, що борги утворились у клубі не сьогодні і не вчора, а раніше у зв'язку із слабким менеджментом клубу. Треба було їх "гасити" тоді, а не відкладати. Усі судові інстанції ми програли. Становище складне. Дуже сподіваємось, що нам допоможуть врегулювати ці проблеми наші інвестори, з якими я хотів би зустрітись найближчим часом особисто, без посередників.

- Відразу у такому випадку хотів би ще запитати: а, можливо, за рахунок проданих деяких гравців "Волинь" змогла б хоч частково розрахуватись із боргами?

- Ерік на сьогодні є найкращим бомбардиром чемпіонату України у Прем'єр-лізі. Ми хотіли б, щоб він залишався у "Волині". Але не ми вирішуємо ці питання. Я раджу Еріку переходити в "Дніпро", але ним керують його агенти, він їм чомусь більше довіряє. Цілком імовірно, що може перейти у "Дніпро" ще один наш гравець - Флорентін Матей. Усі фінансові питання щодо цих переходів будуть врегульовувати не тренери, а власники клубів, інвестори.

- Віталію Володимировичу, на півроку Ви були відлучені від тренерської діяльності і працювали у цей час футбольним експертом на телеканалі "2+2". Після закінчення дискваліфікації вам не пропонували залишитись у цьому ж амплуа?

- Там було цікаво, але це не моє. Мені ближчий практичний футбол. Я навіть спочатку відмовлявся від цієї пропозиції, бо коментувати, давати об'єктивну оцінку у прямому ефірі надто складно психологічно. Але я радий, що у моєму житті був такий період. Я познайомився з молодими талановитими журналістами, які бачать футбол по-новому. Я на собі відчув складність цієї професії і вдячний за набутий досвід.

- Віталію Володимировичу, я вважаю вас одним із найкращих селекціонерів у світі. Якщо ви зі скромності не погоджуєтесь з такою думкою, то назвіть більш успішних.

- Насамперед я вам дякую за таку високу оцінку моєї скромної праці. А ви придивіться, як працюють селекційно служби наших провідних клубів, особливо донецького "Шахтаря", і усе зрозумієте. Щодо мене особисто, то за 37 років життя у футболі, я, безумовно, набув величезного досвіду, щоб у гравцеві розгледіти здібності і талант, іншими словами, — поставити діагноз. Я далеко не найкращий селекціонер, але багатьма своїми вихованцями можу пишатись.

- Вибачте, чи можете Ви пригадати тих закордонних зірок, які засвітились саме у вас у "Волині"?

- Ось так відразу усіх і не згадаєш, але скажу, що саме у Луцьку стали відомими далеко за межами України Майкон Олівейра, В`ячеслав Шевчук, Марко Девіч, Євген Хачеріді, Броніслав Круніч, Олександр Тришович, Папа Гуйє, Майкл Алозі, Арманд Зейберліньш, Міодраг Джудович...

- Віталію Володимировичу, я, мабуть, надокучив Вам своїми запитаннями, але скажіть, ще ким ви пишаєтесь із своїх вихованців?

-У моїй практиці були, мабуть, тисячі хороших футболістів, про яких я згадую з теплотою і приємністю. І виділити когось з них можу лише за принципом рейтингу клубу, в якому він грав, і досягнень, здобутих цією командою. Так ось: найбільш кваліфікований гравець, з яким мені будь-коли доводилось працювати, це наш земляк лучанин Анатолій Тимощук, який досяг максимальних успіхів і в українському, і в європейському футболі. Він тримав у своїх руках золоті медалі чемпіонів України, Росії, Німеччини, кубки цих країн, а також Кубки європейських чемпіонів, УЄФА, Суперкубок Європи. Не можу не згадати і Олега Лужного, становлення якого як футболіста, відбувалось саме у Луцьку. Потім він багато років грав за київське "Динамо", збірну України, а ще виступав за славетний англійський "Арсенал".

- Крім того, що Ви президент ФК "Волинь", Ви ще й очолюєте федерацію футболу Волині. Як, на вашу думку, "гра мільйонів" в області не занепадає?

- Я впевнений — ні. Ми розробили програму розвитку футболу в області і успішно її виконуємо. Незважаючи на те, що не маємо обіцяної фінансової підтримки від спонсорів, з нами тісно співпрацює обласна адміністрація, тому федерація провела усі заплановані заходи. Насамперед — ми повернули до участі в чемпіонаті області молодіжні склади, так звані дублери дорослих команд. Організовано пройшла першість області серед 48 дитячих команд. У нас на Волині розвивається пляжний, жіночий футбол, ми проводимо турніри з міні-футболу, серед ветеранів, інвалідів. Про розвиток аматорського футболу в області я міг би ще довго розповідати.

- Скажіть відверто, чи стоїть перед "Волинню" завдання виступати в єврокубках?

- Мені, як і усім прихильникам команди дуже хотілося б, щоб у Луцьк приїхала, наприклад, "Бенфіка" з Португалії. Уявляєте, яке б це свято було на Волині...

- Хочу запитати у вас, чи не планує футбольний клуб відкрити у Луцьку фаншоп, я б хотів у ньому працювати, рекламувати продукцію клубу?

- У нас була така ідея. Ми планували відкрити свій фірмовий магазин на території стадіону "Авангард". Згодом мали намір розширити наше кафе "Волинь" на вулиці Гулака-Артемовського і створити невеличкий музей, влаштовувати у ньому зустрічі із футбольними шанувальниками, перегляди матчів різних рангів. Але, як бачите, поки що руки не дійшли. Та я вірю, що з часом подібний заклад ми відкриємо.

- Колись у газеті прочитав, що Ви у "Волинь" мали намір запросити Златана Ібрагімовича. Я розумію, що це був жарт. А кого б сьогодні Ви хотіли бачити з відомих футболістів у своєму клубі?

- Так, то був жарт. Але хорошого гравця, особливо класного бомбардира, я б запросив. Та він, я сподіваюсь, у нас вже є. Я маю на увазі 17-річного Сергія Петрова. Сьогодні він поки що тільки доростає до Ібрагімовича (ріст Сергія — 198 сантиметрів). Юнак досить агресивний, злий (у хорошому розумінні цього слова), фізично здоровий, але поки що, як кажуть, сирий. З ним зараз працюють тренери з карате і кікбоксінгу. Ми тимчасово перекваліфікували його, щоб сформувати в ньому бійцівський характер. Через 2-3 роки згадаєте це прізвище. До речі, є і ще ряд здібних волинських хлопців. Олексій Зінкевич, Ярослав Деда, Роман і Андрій Нікітюк. Вони - майбутнє нашої "Волині".

- Пане Віталію, розкажіть, будь ласка, як "Волинь" готуватиметься до другого кола чемпіонату України?

- Команда збереться у Луцьку 12 січня. Кілька днів триватиме медичний огляд і перший втягувальний тренувальний цикл. Із 18 січня розпочнеться перший зимовий закордонний збір. Заплановано, що "Волинь" до 1 лютого готуватиметься до сезону у Туреччині. Із 2 по 8 лютого ми будемо вдома, а з 9 по 22 лютого пройде заключний збір знову в Туреччині. Під час першого етапу ми плануємо зіграти 4 товариські зустрічі, під час другого — 5.

- Я телефоную вам із Володимир-Волинського району. Скажіть, як Ви знімаєте стреси після напружених матчів?

- Як був молодшим - були одні методи, тепер — інші. Зараз дійсно після гри важко заспокоїтись, зосередитись. В основному "дістають" журналісти. То флеш-інтерв'ю, то прес-конференція, а ще треба до футболістів у роздягальню зайти. Добре, коли результат гри позитивний... Нині врегулювання психологічного стану відбувається повільніше, ніж раніше. Повернувшись додому, ще довго переглядаю футбольні передачі. Вночі можу встати і включити запис нашого матчу, який мені готують оператори. А якщо чесно, то повністю від поєдинку я ніколи не відходжу, напруга не спадає до наступної гри. Але себе без футболу ні дня не уявляю. Мабуть, помру на футбольному полі...