Весняні підсумки. Олімпік. Чим вище злітаєш, тим гучніше падаєш

Чемпіон Першої ліги 2013/14 років гучно провів осінню частину сезону, пішовши на канікули аж на п’ятій сходинці. Здавалося, "Олімпіку" є, що протиставити досвідченим командам українського футболу. Дехто вже бачив донеччан у Лізі Європи. Авжеж, така злагоджена, цікава гра повинна була б принести великі плоди...

Звісно, не варто нехтувати тим фактом, що перший сезон у Прем’єр-лізі для "олімпійців" попсувала ситуація на Сході. Клуб залишився без свого головного осідка, тренувальної бази, а також був вимушений розформувати академію. Низка чинників, які переслідували всі кочові клуби, врешті-решт далися взнаки і значною мірою вплинули на загальний результат донецької команди.

Зрозуміло, що головною задачею перед стартом чемпіонату для дебютанта було зберегти прописку в Прем’єр-лізі. До того ж, новий формат вищої ліги значно спрощував втілення завдань Романа Санжара, а тому лишалося тільки не посісти останньої сходинки, що для міцного, згуртованого колективу було справою не надто складною. Не виключено, що взимку пріоритети "Олімпіка" змінилися. Однак, як зазначив сам тренер по завершенні сезону, вони впоралися зі своєю основною задачею.

Головну проблему перед стартом чемпіонату Роман Санжар вбачав у відсутності концентрації та неможливості проведення спарингів із сильними суперниками. "Олімпік", перед переїздом до столиці, був вимушений грати виключно з дублюючими та молодіжними складами, відтак про повноцінну підготовку команди не може йти і мови. В Києві донеччани зіштовхнулися з іншою проблемою – відсутністю тренувальних полів. Натомість під час зимової підготовки "олімпійці" дозволили собі провести збори в Об‘єднаних Арабських Еміратах, де мали можливість помірятися силами з багатьма гарними суперниками, зокрема двократним чемпіоном Кореї "Ульсан Хенде" і одним з найсильніших клубів Швеції "АІКом".

Після зимової перерви почав проглядатися помітний дисбаланс. "Олімпік" претендував на успіх, за умови, якщо їх грамотна гра триватиме впродовж усього сезону. Роман Санжар зарекомендував себе, як кмітливий, талановитий тренер, що розумно вміє використовувати потенціал своїх не зіркових гравців. Проте, після повернення до України з екзотичних Дубаю та Анталії, "олімпійці" ураз здали. Протягом дев’яти турів донеччани жодного разу не здобули звитяги. Ба більше, до перемоги над "Металістом" в 24 турі, команда Романа Санжара примудрилася пропустити 30 голів, натомість у відповідь провела лише шість. З такою "результативністю" могли позмагатися тільки "Говерла" та "Іллічівець", однак все одно в підсумковій таблиці вони поступилися в цьому показникові "Олімпіку".

Трансферна діяльність

Особливих змін в команді Санжар вирішив не проводити. Такий крок був, можливо, викликаний успішним результатом у першій половині сезону. Втім, як виявилося, підсилення явно не завадило б. Узимку "Олімпік" розпрощався з чотирма гравцями, які не відігравали особливої ролі: орендований у київського "Динамо" голкіпер Олексій Шевченко (1 гра в чемпіонаті U-21) повернувся до свого клубу. Крім того, залишили команду захисник Євген Одінцов (2 гри, 1 в старті, 1 кубкова гра), півзахисники Артем Недоля (1 гра) та Олександр Максимов (не провів ані хвилини). Останній був підписаний вільним агентом восени, однак колишній гравець "Арсеналу" та "Севастополя" не зумів справити враження на головного тренера.

Своєю чергою, підсилити склад були покликані Віталій Гошкодеря, котрий мав досвід виступів за "Волинь" і "Кривбас", та Юрій Бровченко, що перебрався зі столичного "Оболонь-Бровар". Номінальний захисник Гошкодеря нерідко використовувався Санжаром і в опорній зоні. Роль лівого захисника частіше почав виконувати Бровченко.

Втім, значною мірою головний тренер "олімпійців" орієнтувався на гравців, підписаних ще влітку. Так, на основі літньої трансферної кампанії, сформувався новий "стрижень" команди. Проте відсутність якісного підсилення в підсумку ефективно використовувалась суперниками донеччан.

Фізична готовність

Упродовж сезону Романом Санжаром застосовувалася ротація складу, що може свідчити про неготовність деяких гравців складу стабільно грати на відносно високому рівні. Взнаки далася і довга стежина Кубком України, де донеччани забрели аж до півфіналу. Безсумнівно, десь змінювався і пріоритет команди, особливо, коли мрії про єврокубки швидко відпливали в далечінь, а єдиним шансом пробитися до Ліги Європи зоставався кубок.

Не надто гарним чином вплинув на команду і переїзд. Слід було адаптуватися до нового середовища, звикнути до інших умов життя, відтак фізична підготовка вартувала більш значної уваги. "Олімпік", в основному, непогано проводив першу половину зустрічей, натомість на їх завершення не вистачало витримки. Нерідко "олімпійці" отримували голи у роздягальню, та левову частку своїх пропущених м’ячів гравці вписували у пасив на останніх хвилинах поєдинків. Команда втрачала концентрацію, губилася серед гравців суперників, виглядала важкою і втомленою, що свідчить вже про моральну неготовність.

З діаграми виразно видно, що провальними для донеччан ставали кінцівки таймів. Вісім із тридцяти восьми м’ячів команда пропустила під завісу перших сорока п’яти хвилин. І цілих десять суперники організували в останні п’ятнадцять хвилин матчу. Отож доходимо до висновку, що "Олімпіку" конче бракувало витримки і налаштування.

Тактична гнучкість

Загалом, "Олімпік" мав у своєму запасі дві основні тактичні схеми. Їх черговість визначалася рівнем опонентів, розташуванням їх гравців на полі, а також, що теж не рідкість, кадровими проблемами. Таким чином, Роман Санжар оперував доволі звичною сучасному футболові схемою 4-2-3-1, де роль опорників відігравали Валерій Лебедь та Владислав Огіря, і 4-2-2-1-1. Над захисниками розташовувалися два опорних півзахисники, по краях діяли флангові хавбеки, а в атаці під нападником грав відтягнутий форвард.

У більшості своїх випадків, атаки донеччан розпочиналися з центра поля, мали продовження на фланзі і шукали завершення у вигляді центрального форварда. Діяли донеччани від оборони. Досить стандартна атакуюча схема, яка, натомість, не мала значних успіхів в "олімпійців". За 12 весняних ігор у чемпіонаті на рахунку гравців лише 11 забитих голів, що в середньому складає показник, менший за одиницю.

Оптимальний склад

Через постійну ротацію та експерименти Романа Санжара, важко виокремити чітку лінію атаки, оскільки вона повсякчас піддавалася змінам. Втім, в обороні можна виділити незмінних виконавців, що грали впродовж усього сезону. Насамперед, це Дмитро Гришко. В його активі 22 гри, з них 21 в стартовому складі. Компанію в центрі оборони йому складав Олексій Дитятьєв, що провів рівно таку саму кількість матчів, як і його партнер. На лівому фланзі захисту, переважно, виходив Павло Іванов, проте завершували сезон по черзі Віталій Гошкодеря і Юрій Бровченко. Праворуч в "Олімпіка" так і не знайшлося стабільного гравця. У ході сезону цю позицію закривали Ігор Тищенко та Володимир Доронін. Якщо попервах екс-гравець "Карпат" та "Іллічівця" діяв виключно в захисті, то згодом Санжар почав використовувати Тищенка і ближче до воріт суперника. Таким чином місце правого оборонця дісталося Володимиру Дороніну. Та коли сформувався основний "стрижень" атаки, Ігор Тищенко почав міняти Дороніна вже у ході зустрічі.

Незмінними руйнівниками атак суперників в "Олімпіка" у весняній частині чемпіонату стали Валерій Лебедь та Владислав Огіря. Злочином також є не завважити, що ключовою персоною для донеччан став нападник Гегам Кадимян. Головний тренер застосовував молодого українця на позиціях центрфорварда і флангового півзахисника. На флангах атаки Санжар переважно використовував Максима Драченка та Моху, тоді як Іса Шериф відповідав за конструктив, виступаючи на позиції центрального атакуючого півзахисника.

Найкращий гравець – Гегам Кадимян

Футболіст, який не зміг знайти себе в ужгородській "Говерлі", чудово заграв за "олімпійців". Забивши всього-на-всього 4 голи, Гегам разом з Кирилом Дорошенком став кращим бомбардиром донеччан в цьому розіграші. Кадимян відігравав важливу роль у нападі, нерідко Роман Санжар експериментував з гравцем, змінюючи його позицію. Кадимян з’являвся на полі як правий та лівий хавбек, і як центральний нападник. Причому в кожному матчі йому відводилося різне завдання. Саме тому універсальність і відмінна гра у нападі найбільше вирізнялись з-поміж решти гравців "Олімпіка".

Розчарування

Мабуть, що непорозуміння в команді ще досі превалює над усіма її перевагами. Адже 64 пропущені м’ячі за 26 ігор – показник далекий від ідеального. Важко звинувачувати когось особисто, адже беручи до уваги і Гришко, і Дитятьєва – це гравці доволі сильні, про що свідчить трансфер Олексія до полтавської "Ворскли", яка, між іншим, в наступному сезоні захищатиме честь України в єврокубках.

Скидати тягар вини на воротарів – теж справа дурна. Заурі Махарадзе належить статус одного з кращих молодих гравців, а його опонент по позиції Ігор Литовка має за плечима чималий футбольний досвід. Одним словом, конкуренція на позиції голкіпера повинна навпаки заохочувати гравців до зросту і вдосконалення навичок. Невизначеність тактичною схемою, ротація гравців стали не успішною роботою, а радше причиною невдач в другому колі. Пропускати чотири голи від аутсайдера "Іллічівця", хай і в останньому турі – річ неприпустима. Відтак оборонна ланка – найбільше розчарування цього сезону в "Олімпіка".

Найкращий матч

16-й тур УПЛ. 08.03.2015 – "Олімпік" - "Динамо" 0:1

У ході палкої боротьби за чемпіонський титул "Динамо" приписували легку прогулянку в матчі з "олімпійцями", які з початком другого кола демонстрували жахливу, неврівноважену гру. Проте ревні зусилля київського клубу, що виступали при власних вболівальниках, були марними. "Олімпік" оборонявся грамотно, незважаючи навіть на меншість, а навколишня атмосфера неначе тільки дужче підсилювала їхні амбіції у тому матчі.

Донеччанам поталанило зробити те, що майже нікому не вдавалося, – перекрити всі вільні зони для атак киянам. Втім, однією з найбільших проблем "олімпійців", як вже зазначалося, є втрата концентрації, а відтак низка пропущених голів на останніх хвилинах зіпсували їм і цю – найкращу гру сезону. Пробити міцну залізну стіну оборони, а заразом і уникнути ганебного результату, "динамівцям" вдалося лише у компенсований арбітром час.

Завдання на літо і перспективи

Команду вже встигли залишити ряд основних виконавців: Олексій Дитятьєв тепер випробує свої сили у Полтаві, відмовилися продовжувати контракт з Ігорем Литовкою, Юрієм Бровченком та Олександром Ситніком, ще по ходу сезона співпрацю з клубом припинили Кирило Дорошенко та Павло Іванов, які були ключовими гравцями "Олімпіку" восени.

Як зазначав Роман Санжар, в команді залишиться до 10 виконавців, а отже "Олімпік" чекає значне перевтілення. Яким воно буде – питання відкрите, проте низка невдач і купа пропущених голів сьогодні викликає підозри в багатьох експертів та критиків. Донеччан підозрюють в організації договірних матчів, а УЄФА вже відкрив справу по матчу 24-го туру з харківським "Металістом" (2:1). Якщо вина клубу таки підтвердиться – "Олімпік" чекають серйозні санкції, а відтак і його майбутнє ставиться під загрозу.

Але поки ці питання невирішені, керівництво і тренер планують повністю оновити склад команди. Отже не за горами чергові кадрові зміни, які можуть затягнути процес становлення гри донецької команди не на один рік.

#	футболіст	матчі	хв.	старт	заміна	в заявці	голи (пен.)	пасы	гол+пас
	Воротарі
1	Зауріи Махарадзе	18	1620	18	0	11	0	0	0	3	0
72	Ігор Литовка	15	1350	15	0	16	0	0	0	1	0
12	Ярослав Котляров	0	0	0	0	4	0	0	0	0	0
16	Олексій Шевченко	0	0	0	0	2	0	0	0	0	0
	Захисники
4	Дмитро Гришко	28	2440	27	1	3	1	0	1	2	0
34	Олексій Дитятьєв	27	2282	26	1	4	1	0	1	11	0
3	Павло Іванов	24	2116	24	0	1	0	1	1	1	0
22	Андрій Міщенко	21	1394	14	7	11	0	0	0	1	0
99	Віталій Гошкодеря	9	640	7	2	1	0	1	1	2	1
22	Євген Одінцов	3	217	2	1	3	0	0	0	0	0
2	Євген Цимбалюк	1	90	1	0	2	0	0	0	0	0
	Півзахисники
7	Максим Драченко	32	2238	25	7	0	1	2	3	6	0
13	Владислав Огіря	28	2461	27	1	0	0	0	0	7	1
19	Ігор Тищенко	26	2121	22	4	3	2	1	3	9	0
23	Іса Шериф	26	1891	26	0	1	2	2	4	3	0
11	Моха	25	1672	18	7	4	2	6	8	1	0
5	Кирило Дорошенко	22	1683	21	1	0	5 (1)	2	7	7	1
18	Ігор Семенина	18	759	4	14	12	2	3	5	0	0
15	Валерій Лебедь	17	1060	13	4	3	0	0	0	5	0
8	Володимир Доронін	15	1161	14	1	6	0	0	0	3	0
33	Юрій Бровченко	5	368	4	1	5	0	1	1	2	1
6	Денис Галенков	1	77	1	0	2	0	0	0	0	0
	Нападники
9	Олександр Ситник	26	1182	10	16	4	4	0	4	5	0
77	Гегам Кадимян	25	1719	21	4	3	6	2	8	2	0
21	Володимир Лисенко	21	1044	10	11	3	4	0	4	5	0
10	Владислав Гельзін	11	369	3	8	7	2 (1)	0	2	1	0
	Пішли з команди по ходу сезона
	Дмитро Єременко	10	546	7	3	4	0	0	0	4	0
	Ярослав Олійник	4	237	3	1	8	0	0	0	1	0
	Артем Недоля	1	29	0	1	0	0	0	0	0	0
	Олександр Максимов	0	0	0	0	4	0	0	0	0	0