Луческу: Нам, як представникам українського чемпіонату, дуже важко виступати в Лізі чемпіонів

Напередодні старту групового етапу Ліги чемпіонів у Ньоні відбувся XVII Форум елітних тренерів УЄФА. Про що говорили найкращі футбольні наставники Європи? Які теми обговорювали? Які питання порушували? Про це - в інтерв'ю з Мірчею Луческу.

– Містере, ви багато років присутні на зустрічах елітних тренерів. Пам'ятаєте, коли це сталося вперше?
– Мені було лише 36, коли я очолив збірну Румунії, змінивши Штефана Ковача – тренера зі світовим ім'ям, що свого часу керував "Аяксом" і збірною Франції. Я ж у той час був зовсім молодим фахівцем і водночас граючим тренером у бухарестському "Динамо". Щойно я прийняв національну команду, мені запропонували увійти до Технічного комітету УЄФА, що складається із семи фахівців. Я дав згоду. Пропрацював там п'ять років – до уходу зі збірної. І знову повернувся в УЄФА тільки через понад десять років, у 2000-му, в якості наставника "Галатасарая", що завоював Суперкубок УЄФА в поєдинку з мадридським "Реалом". Перед стартом Ліги чемпіонів були запрошені тренери 10–15 команд-грандів того часу. Там я вперше зустрів Капелло, Ліппі, Трапаттоні, Фергюсона... Пересіклися ми і з Арсеном Венгером, якого я вже добре знав до цього.

Ми з ним познайомилися, коли я перебував з бухарестським "Динамо" неподалік міста Нансі. А Венгер тоді очолював місцевий футбольний клуб. І він приїхав подивитися на наше тренування. Від того дня між нами встановилися теплі дружні стосунки. Ну а з того часу як я прийшов до "Шахтаря" і ми почали перемагати як у чемпіонаті, так і у єврокубках, мене почали запрошувати на форум щорічно. Можливо, тут значення має і футбольна кар'єра, тренерський досвід. Крім того, Східну Європу там представляють лише кілька людей. Цього року було дуже приємно зустріти на форумі Мирона Маркевича. Це дуже почесно для України.

– За яким принципом запрошуються наставники на цю зустріч?
– Переважно це тренери команд, які вийшли в 1/8 Ліги чемпіонів. Плюс чотири наставники команд-півфіналістів Ліги Європи.

– Зустріч найкращих тренерів – це багато років одні й ті ж самі особи?
– Не зовсім. Світовий футбол розвивається циклічно. Спочатку домінувала Німеччина з Беккенбауером та "Баварією". Потім Італія – ​​якраз у той період, коли я там працював. Італію змінила Англія. І, нарешті, Іспанія.

– Як видозмінився Форум елітних тренерів за ці роки?
– Він став набагато більш динамічним і демократичним. Не тільки тому, що він дає можливість обговорити проблемні питання. Насамперед, це шанс побачити один одного, завоювати взаємну повага. Тому що близько знайомі люди не зроблять якихось вчинків, які іноді мають місце в чемпіонатах. На міжнародному рівні все інакше.

Сьогодні абсолютно всі запрошуються як спікери! Тоді як раніше, наприклад, було всього один-двоє доповідачів, а решта – просто статисти... Великий крок уперед щодо організації роботи форуму – багато в чому заслуга румуна Іоана Лупеску, технічного офіцера УЄФА. До речі, в минулому це мій футболіст! Я запросив його, 18-річного, в першу команду "Динамо" (Бухарест), довірив капітанську пов'язку... Але все це тривало недовго. Після румунської революції я виїхав до Італії. Дванадцять моїх вихованців з "Динамо" перейшли до провідних європейських клубів. Залишатися в країні було неможливо, система змінювалася. Іоан довго грав за леверкузенський "Байєр", потім повернувся на батьківщину, після чого почав працювати у Федерації футболу Румунії. Мішель Платіні його помітив і запросив у Ньон. Саме Іоан зміг встановити довірчі відносини з провідними тренерами!

– Яке з-поміж обговорюваних на нинішньому форумі питань викликало найбільш бурхливу дискусію?
– Гол віденського "Рапіда" в наші ворота зі штрафного! Дуже цікавий епізод. Ще до зустрічі я попросив розглянути це питання, оскільки його трактування може багато чого змінити у футболі. У цьому зв'язку П'єрлуїджі Колліна дав пояснення до новими правилами, прийнятими Міжнародним комітетом ФІФА. До речі, тільки цей комітет може вносити зміни в правила. Історично він представлений виключно командами з Великої Британії: Англія, Шотландія, Північна Ірландія та Уельс. Плюс одна людина від ФІФА... Тобто консерватизм там притаманний від самого початку. Через те що саме вони "вигадали" футбол, то навіть їхні нефутбольні представники мають право змінювати правила! Щоправда, іноді запрошують курируючих суддів представника УЄФА, щоб почути іншу думку. Загалом, це складна система... Отже, щодо гола "Рапіда".

Такий гол тягне за собою серйозні зміни в правилах футболу. Мене підтримали й інші тренери – всі вважають, що той гол не повинен був бути зарахований! Але найбільш дивне в цій ситуації – що самі представники УЄФА хотіли розібрати в деталях цей епізод. Була серйозна дискусія. Колліна намагався пояснити нововведення. Решта не погодилися з ним. Юрген Клопп, наприклад, сказав, що в Німеччині поняття не мають про такі зміни. Апріорі, якщо футболісти перебувають за стінкою, то це звичайний офсайд. Незалежно від того, заважають ці гравці голкіперу чи ні. Так вважають усі присутні тренери! Звичайно, вже не можна нічого змінити, але в жовтні відбудеться міжнародна рада і це питання буде внесено до порядку денного. Зрештою, ми могли і не пройти кваліфікацію через цей гол... Усе серйозно.

– Ваша думка: зараз у Європі грають більше в атакуючий футбол або від оборони?
– Наприклад, візьмемо підготовчі матчі мадридського "Реала". У всіх іграх їх противники домінували. Але переможцями завжди виходили мадридці. Тобто все залежить від футболістів, від організації гри. Маючи таких швидких виконавців, як Бейл, Бензема, Роналду, навіщо грати в атакуючий футбол? Можна діяти й від оборони, плюс один довгий пас або навіс – і все! Тому що вони бігають, як спринтери на стометрівці. Їх просто неможливо зупинити. Важливо будувати гру таким чином, щоб не залишати вільних зон, але тоді всі думають, що ви дієте від оборони. Однак це не так.

Саме тому футбол настільки красивий! У "Барселоні", наприклад, зовсім інша історія: низькорослі технічні та швидкісні футболісти не можуть грати тільки на контратаках. Вони хочуть атакувати, заганяючи суперника на власну половину поля і пресингуючи. Тому при першій же втраті м'яча рвуться вперед. Кожен матч унікальний. Нам, як представникам українського чемпіонату, дуже важко виступати в Лізі чемпіонів. Тому що вся Україна грає з "Шахтарем" від оборони. Навіть київське "Динамо" так діє проти нас! За кордоном же все інакше. У матчах із грандами нам потрібно вміти захищатися. У той час як у своєму чемпіонаті ми постійно атакуємо. А оскільки ми не звикли оборонятися, багато футболістів припускаються помилок.

– Наскільки думка тренерів на таких зустрічах згодом впливає на рішення УЄФА та ФІФА?
– Жодна з наших зустрічей не проходить безслідно. Проблему особливо видно, коли йдеться про суддівство і про суперечливі моменти, які ми аналізуємо. Саме Колліна виніс на обговорення всі ті проблеми, які мали місце в єврокубках протягом року. Ми все обговорили, він прийняв нашу думку до уваги. Своєю чергою, П'єрлуїджі на нарадах з арбітрами також торкнеться цих моментів. Можу сказати, що багато чого змінилося у футболі завдяки тренерам. Тому що думка людей, які працюють безпосередньо в цій індустрії, людей, чиє життя і кар'єра часом залежать від помилок суддів, має велике значення.

Тому Колліна прислухається до нас. Але ані він, ані тренери не можуть приймати рішення за арбітрів. Ми маємо право тільки вносити певні пропозиції... Наприклад, ще одна велика дискусія зараз точиться навколо можливості не карати команди двічі за фол останньої надії – я маю на увазі одночасне призначення пенальті й видалення гравця. Як це було з Кучером у матчі з "Баварією". Коли в такій самій ситуації опинилася команда "Порту", ​​аналогічного рішення не послідувало. Пенальті є пенальті, але червона картка – це вже подвійне покарання. Питання активно обговорюється. Залишається лише чекати.