Мораес: Ребров здатний змусити Європу знову заговорити про "Динамо"

Жуніор Мораес розповів відверто про свій перехід в "Динамо", про свою сім'ю і значення футболу в його житті.

- Жуніор, з якого віку ти став займатися футболом?

- Першим з дітей у моїй родині до футбольної школи пішов мій старший брат. Я тоді був ще занадто малий, щоб займатися футболом разом із ним. Але з мамою я відвідував усі його тренування і дивився, як він займається. За кілька місяців тренер футбольної школи допустив мене до занять разом зі старшими хлопцями. На той момент мені було чотири роки.

- Хто для тебе був прикладом для наслідування на футбольному полі?

- Для мене завжди був і залишається найкращим прикладом мій рідний брат Бруно.

- Знаю, що твій вибір багато в чому визначили батько і старший брат...

- Моє рішення грати у футбол було природним. Я не пам'ятаю, щоб я хотів займатися у своєму житті чимось іншим.

- У якому віці ти зрозумів, що футболу необхідно приділяти максимум уваги? Чи сильно від цього страждало навчання у школі?

- З 11-ти років я почав старанніше працювати, тому що до цього я просто грав у критому манежі, а потім перейшов на поле. А ще у мене були заняття у школі. І протягом тижня, крім шкільних уроків, у мене було три тренування в манежі й щоденні заняття на футбольному полі. А на вихідних у мене були ігри і там, і там. Іноді було дуже важко. Я прокидався, йшов до школи, потім були тренування на полі. Їв шось на ходу і біг на заняття в манеж. І потім їхав 40 хвилин на автобусі з мамою. Додому добирався тільки о пів на десяту-десятій вечора.

- Чи завжди ти грав форварда?

- Так. Усі тренери завжди визначали мене на позицію нападника.

- У січні 2010 року ти перейшов з бразильського "Санту-Андре" до румунської "Глорії". Клуб з міста Бистриця - не найсильніший у чемпіонаті Румунії. Чим був зумовлений цей перехід?

- Я почав дуже добре грати у вищому дивізіоні в знаменитому "Сантосі". Однак, я був дуже молодий, і керівники ФК двічі відправляли мене в оренду - в "Понто-Пре" і "Санту-Андре". Можу сказати, що це був не найкращий досвід у моєму житті. Ці два клуби були не дуже добре організовані і не мали великої історії. Потім я отримав дві пропозиції з Європи: одна - з Португалії, друга - від "Глорії". Я порахував, що в Румунії у мене будуть кращі шанси проявити себе. Так я опинився в Старому Світі.

- Яким тобі здався європейський футбол?

- Я все ще думаю, що бразильські гравці є найкращими у світі, але рівень футболу в Європі вище.

- Після Румунії ти опинився у складі болгарського гранда - ЦСКА з Софії. Напевно, перебування в його рядах залишилося у тебе в пам'яті?

- ЦСКА - великий клуб, його історія неймовірна. У нього безліч трофеїв. Уболівальники дійсно є грізною силою. Вони створюють неймовірну атмосферу на стадіоні під час усіх матчів. Але, на жаль, останнім часом, деякі керівники клубу знищують його у своїх інтересах. Як результат - ЦСКА позбавили професійної ліцензії.

- У Болгарії ти виграв гонку бомбардирів, а потім перебрався до донецького "Металурга", у складі якого в першій же грі, проти чорногорського "Челіка", забив гол. А якими для тебе були три роки в рядах металургів у цілому?

- "Металург" залучив мене, тому що амбіції цього клубу дозволяли мені рости разом із командою. У цьому колективі я багато чому навчився. Двічі ми грали у кваліфікації Ліги Європи, могли потрапити в груповий турнір... Загалом, той вдалий дебют допоміг мені швидко адаптуватися в команді.

- Жуніор, у сезоні 2013/2014 ти забив в українській Прем'єр-лізі 19 м'ячів, і лише в останньому турі тебе на один гол випередив інший бразилець, Луїс Адріано. Було прикро?

- Я відмінно виконав свою роботу і задоволений результатом, але Луїс Адріано за останні три матчі в чемпіонаті забив шість м'ячів, і в підсумку я став другим бомбардиром...

- Через ситуацію на Донбасі в липні 2015 року донецький "Металург" припинив своє існування. Яка була твоя перша реакція на це?

- Це велика трагедія, я ніколи не міг подумати, що в Донецьку може статися щось страшне. Війна - це жахливо, вона знищує все.

- Перехід до київського "Динамо", найтитулованішого клубу України, - це подія у твоїй професійній кар'єрі. Чи довго керівники столичного ФК вели з тобою переговори?

- Перше запрошення від "біло-синіх" надійшло ще рік тому. Кияни хотіли купити мене, але "Металург" у той момент відмовився від усіх пропозицій. Коли закінчився мій контракт і я став вільним агентом, я прийняв пропозицію чемпіона України.

- Хто тобі найбільше допомагає адаптуватися в новій команді?

- Мені було нескладно адаптуватися в "Динамо", так як тут дуже хороша атмосфера. Всі - тренери, співробітники та гравці - допомагають мені, особливо мій співвітчизник і друг Данило Сильва.

- Чи відзначив ти особливості в тренувальному процесі Сергія Реброва?

- Так, він дуже молодий тренер, але з великим потенціалом. Він показав відмінні результати минулого сезону, коли колектив жодного разу не програв у Прем'єр-лізі. Я переконаний - у нього є можливості зробити так, щоб про "Динамо" знову заговорили в Європі як про велику команді.

- Жуніор, раз уже ми згадали про Європу, як би ти охарактеризував ваших суперників у Лізі чемпіонів?

- У цьому турнірі виступають практично всі великі футболісти світу. Чимало їх і в нашій групі, і на цьому тлі ми повинні показати свої найкращі якості. Наше завдання - вийти у плей-оф. Мені здається, ми до цього готові.

- Позаду - стартовий матч із "Порту", ​​який завершився внічию - 2:2. Чи занадто сильне розчарування від нічийного результату?

- Багато гравців "Динамо" в тому поєдинку дебютували в Суперлізі. Та й той факт, що на поле не вийшов Ярмоленко, зіграв проти нас. Гадаю, що за даних обставин нічия - не такий уже й поганий підсумок. Ми знаємо, що наші вболівальники чекають від нас більшого. Але у зустрічі з португальцями ми боролися до останньої хвилини.

- Попереду у "Динамо" виїзд до Ізраїлю. Чи є у тебе досвід протистояння ізраїльським командам?

- Ні, такого досвіду у мене немає - раніше я не грав проти ізраїльських клубів.

- Як оцінити підсумкові 0:4 для тель-авівського "Маккабі" у Лондоні?

- Для "Маккабі" нелегко було починати груповий турнір виїзним матчем проти визнаного фаворита Ліги чемпіонів. Тому ізраїльтяни будуть дуже серйозно налаштовані на поєдинок з "Динамо".

- Яким би результатом у цій ЛЧ ти був задоволений?

- Тільки наша перемога зробить мене по-справжньому щасливим!

- Для кожної людини найголовніше - це його сім'я. Ти вже згадував своїх рідних. Розкажи про них побільше.

- Мої батьки - моя основа у всьому. Батько вчив мене ставати з кожним днем ​​все краще і краще. І я пам'ятаю, як мама постійно поралася з нами. Ми з братами займалися футболом і дзюдо, у нашої сестри теж були уроки дзюдо і плавання, але мама завжди намагалася все встигнути, хоча з нами у неї було багато турбот. Свій характер я успадкував від батьків. Від них же дізнався про багато важливих речей, які є в житті.

Моя дружина Прінсціла і син Лукка - мій скарб. Кожен день я дякую Богові, що він дав нам здоров'я. Батьківський досвід не схожий на жодний інший. Складно описати словами те, що я відчуваю. Я переповнений любов'ю і насолоджуюся кожним, навіть найменшим, моментом!