Ліга Парі-Матч. Динамо - Сталь 2:0. Без двох хвилин ідеальне катеначчо

Ліга Парі-Матч. 14-й тур

8 листопада. Київ. НСК "Олімпійський"

Головний арбітр: Олександр Дердо (Одеська область)

"Динамо" (Київ) - "Сталь" (Дніпродзержинськ) 2:0

Гол: Ярмоленко 88, Ярмоленко 90+4

"Динамо": Рибка - Віда, Хачеріді, Драгович, Макаренко - Рибалка - Ярмоленко, Велозу (Гусєв 62), Гармаш (Теодорчік 76), Гонсалес (Буяльський 62) - Мораєс

"Сталь": Паньків - Адамюк, Іщенко, Пшеничних, Воронін - А.Кравченко - Котляр, Карасюк, Кучеров, Козак (Буднік 46) - Кулач (Гоменюк 76)

Попередження: Хачеріді 79, Драговіч 89 - Паньків 86

Футбол грають дві команди. Велика банальність, яку, втім, час від часу потрібно повторювати. Говорити про те, що київське «Динамо» зобов’язане брати три очки в будь-якому матчі чемпіонату України, значить – не поважати інших. Це не команда Сергія Реброва зіграла погано поєдинок, який підсумовував 14-й тур Ліги Парі-Матч. Це «Сталь» продемонструвала, можливо, найкращу в своїй історії гру з точки зору тактики.

Володимир Мазяр, навчений гірким досвідом протистояння з «Дніпром», перебудував гру своєї команди таким чином, аби максимально ускладнити життя супернику. Саме тому тренер дніпродзержинців виставив з перших хвилин і Сергія Пшеничних, і Миколу Іщенка, і Антона Кравченка. Останній грав не традиційного опорного хавбека, а, швидше, переднього захисника, який частіше опускався на лінію з основними центр беками. Козак та Котляр, які вийшли на флангах півзахисту, думали в першу чергу про те, як у зв’язці з Адамюком та Вороніним зупинити Ярмоленка та Гонсалеса. Кучеров та Карасюк за великим рахунком лише підсилювали вибудований перед воротами Юрія Паньківа мур. Обидва центральні півзахисники пильно слідкували за Гармашем, заважали приймати правильні рішення Сергію Рибалці, а також при потребі зміщувались на фланги, підстраховуючи захисників у протистоянні з крилами атак «Динамо». Навіть Владислав Кулач, який грав на вістрі, основним своїм завданням мав пресинг суперника з метою перешкодити швидкому початку атаки.

Тому не дивно, що «Динамо» 88 хвилин фактично билось головою об стіну і майже нічого не могло вдіяти з дисциплінованою, самовідданою, заснованою на підстраховці та взаємовиручці грою команди Володимира Мазяра. Разом з тим «Сталь» підтвердила те, про що почали говорити прихильники київської команди. Сергій Рибалка останнім часом відверто не справляється з покладеними на нього функціями «глибинного плеймейкера». І справа не тільки у величезному браку 17-го номера при передачах вперед, Сергій помиляється і в абсолютно простих ситуаціях. Залишається лише запитувати, де той Радосав Петровіч, прихід якого до команди мав сприяти прогресу Рибалки.

Помітно здав Гармаш, видатна гра якого у вересні стала лише спалахом. Безперечно, Денис дає необхідний об’єм на полі, проте в ньому зникла іскра, завдяки якій була розібрана на частини Білорусь та здобуто нічию у матчі з «Порту». Про Велозу, як і про Дерліса Гонсалеса і говорити вже не зручно. Перший відверто дограє контракт, другий більше відзначається грубістю, аніж тими чеснотами, за які його «Динамо», власне і купувало.

Усі ці проблеми разом з ідеальною грою «сталеварів» призвели до того, що до забитого наприкінці матчу голу кияни створили лише кілька напівмоментів, та й то за рахунок індивідуальних дій. Кілька разів динамівцям вдалось прорватись лівим флангом – двічі це зробив Ярмоленко, який прострілював і підсікав м’яч над Паньківим з нульового кута, але Мораєс в обох випадках не встигав замкнути передачу. Під кінець тайму неочікуваним спуртом вибухнув Євген Хачеріді, ривок якого застав зненацька захисників «Сталі». Захисник виконав простріл в центр штрафного майданчика, але й для його партнерів такі дії стали повною несподіванкою.

Варто зазначити, що коли гравці «Сталі» зрозуміли, наскільки дієвою виявився їхній план на гру, вони й самі потроху почали виходити на половину поля суперника. В першому таймі це ледь не закінчилось точним ударом Козака з меж карної зони, на щастя для «Динамо», м’яч встиг зачепити когось з захисників. Після перерви один з контр випадів закінчився штрафним метрів за 30 до воріт. Сергій Воронін пробив сильно та точно у верхній кут і Олександру Рибці вартувало великих зусиль врятувати свою команду.

Переломним у грі можна вважати вихід Лукаша Теодорчика, при цьому Сергій Ребров залишив на полі Мораєса та перейшов на гру у два нападники. Поляк суттєво посилив тиск на центр захисту «Сталі», якому доводилось весь час працювати з максимальною концентрацією. Через десять хвилин після своєї появи на полі Тео мав ставати героєм зустрічі, але після відмінного пасу Макаренка за спини захисників перекинувши Паньківа не влучив у ворота. У гольовій атаці безпосередньої участи Теодорчик не брав, але його присутність в штрафному майданчику дозволила залишитись без опіки ще одному гравцю, який вийшов на заміну, - Буяльському. Віталій прострілив в центр, а Ярмоленко з десяти метрів пробив невідпорно.

Ні часу, ні сил, ні емоцій на те, аби піти на фінальний штурм та спробувати вирвати нічию у дніпродзержинців не було. То ж другий гол капітана «Динамо» виглядає цілком логічним, Ярмоленко цього вечора був максимально заряджений на те, аби перервати свою безгольову серію. План навіть вдалось перевиконати. І знову не обійшлось без Теодорчика, саме він змусив захисника скинути м’яч Ярмоленку, який в два дотики обробив кулю, а третім увігнав її в дальній нижній кут. 2:0 - «Динамо» пережило цю гру, продемонструвавши характер та наполегливість. «Сталі» потрібно поаплодувати, такий захист протягом 88 хвилин заслуговує на найвищу оцінку.